Фото: Олександр Коваленко

18 – 23 червня, 2019

18 червня Центр візуальної культури відкриває «Сезонні роботи» – воркшоп на території закинутої вулиці Петрівської, більш відомої як «Хащі». Впродовж кількох років «Хащі» функціонують як комунітарний простір, місце розвитку музичної контр-культури, ґрафіті, перформативного мистецтва тощо. Цього року у програмі зелений воркшоп, встановлення сонячної батареї, а також підсумковий пікнік.

Система живлення від сонячних батарей забезпечить часткову автономію «Хащів». Процес будівництва та підключення панелей буде відкритим для усіх охочих навчитися встановлювати домашні сонячні електростанції.

Ботанічний воркшоп проведуть Настя Коленкова та Ніна Діренко. Він триватиме кілька днів і продовжить тему минулорічного дослідження способів взаємодії людини та місцевої рослинності. Територію буде збагачено новими видами рослин та елементами ландшафтного дизайну, які водночас не порушать локальної екосистеми. Участники та учасниці дізнаються про те, як інвазивна флора та бур’яни можуть стати альтернативним джерелом харчування та виживання у великому місті.

Ніна Диренко – дизайнерка сталих рослинних спільнот
Анастасія Коленкова – дослідниця рослин, озеленювачка

За підтримки:  Prince Claus Fund

Фото: Олександр Коваленко

Центр візуальної культури отримав одну з нагород Премії ім. Іґора Забеля в галузі культури і теорії 2018 (Igor Zabel Award for Culture and Theory 2018). Церемонія нагородження відбудеться 7 грудня в Любляні.

Премія, названа на честь словенського куратора, історика і теоретика сучасного мистецтва ІґораЗабеля (1958–2005), була заснована 2008 року Асоціацією ім. Іґора Забеля (Igor Zabel Association for Culture and Theory). Премія та нагороди присуджуються що два роки кураторам і критикам за значні досягнення у розвитку та дослідженні візуальної культури й сучасного мистецтва у Центральній, Східній та Південно-Східній Європі.

Цього року лауреаткою премії стала Йоанна Митковська, директорка Музею сучасного мистецтва у Варшаві. Нагороди отримали Едіт Єрабкова (Чехія), Oberliht Association (Молдова) та Центр візуальної культури (Україна). Десята, ювілейна, церемонія нагородження Премії імені ІґораЗабелявідбудеться 7 грудня в галереї Модерна в Любляні, Словенія.

Центр візуальної культури (ЦВК) – незалежна культурна інституція в Києві, що цього року відзначає десятиліття з часу свого заснування. 10 листопада 2008 року відбувся перший публічний захід, організований та проведений Центром візуальної культури. Відтоді Центр провадить дослідницьку, виставкову та видавничу діяльність, організовує публічні лекції, дискусії та конференції. У 2015 році Центр візуальної культури отримав нагороду Європейської культурної фундації ім. принцеси Марґріт та був організатором Київської школи – Київської бієнале 2015. 2017 року Центр виступив організатором та куратором Київського Інтернаціоналу – Київської бієнале 2017.У 2018 році колектив Центру візуальної культури курував десятий фестиваль архітектури та урбаністики «Варшава в будові», розподіливши фестиваль між Варшавою та Києвом в рамках свого проекту «Сусіди».

Музей сучасного мистецтва

Варшава, вул. Панська, 3

13 жовтня, субота

19:00

«Сусіди»

Відкриття фестивальної виставки у «Цепелії» (вул. Маршалковська, 99/101)

Чимдалі більша кількість мешканців Варшави (та багатьох інших польських міст) виявляють, що їхні сусіди приїхали з України. Або ж із Білорусі, Молдови, Росії, Грузії, Узбекистану і так далі. Все більший наплив мігрантів з-за східного кордону призводить до того, що вперше з часів Другої cвітової війни Польща перестає бути моноетнічною державою. 10-й фестиваль «Варшава в будові» відповідає на цю ситуацію, відображаючи зміни, що відбуваються з польським суспільством, на рівні логіки самого проекту.

21:30

Вечірка-відкриття у barStudio (площа Дефіляд, 1)

14 жовтня, неділя

14:00

Кураторська екскурсія ЦВК фестивальною виставкою у «Цепелії» (англійською мовою з послідовним перекладом на польську)

Фестивальну виставку можна зчитувати як зібрання різних мистецьких підходів, які пропонують своєчасний погляд на соціальні процеси й те, як вони змінилися, коли присутність нових сусідів стала більш очевидною. Куратор(к)и запропонують свою перспективу на проблематику виставки крізь призму мистецьких висловлювань, що стосуються ситуації в Україні та є наслідком незгоди з політичною ситуацією в країні, яка посилюється нинішнім військовим конфліктом, а також поспішною політикою декомунізації та руйнівною хвилею ультраправих рухів.

16:00

Презентація київської частини фестивалю за участі Наталії Нешевець та Сергія Климка (Україна) та дискусія про інтервенції у напівпублічні простори за участі Томаша Свєтліка (Польща)

Київська частина фестивалю – це урбаністичне дослідження та інтервенція у маргіналізоване й забуте місце колективного співжиття у місті. Вона відбувалася на покинутій вулиці Петрівській, що колись поєднувала історичну частину Верхнього міста – Львівську площу – з долиною річки Глибочиця, районом проживання ремісників та працівників мануфактур. Після розпаду Радянського Союзу цей маршрут провалився у небуття, перетворившись на місце нереалізованих мрій забудовників, міської фауни та територію гаражного кооперативу, де збирається невелика творча спільнота графіті-райтерів, музикантів та художників. Завдяки фестивальній програмі це місце знову стало доступним для публічного користування як дискурсивний простір для співпраці між художниками, дослідниками та місцевими активістами, що включав також роботу з локацією, кінопокази та серію воркшопів.

Показ фільму «Зсув» (2016) Олексія Радинського (Україна)

Це фільм про спробу побудувати «суспільство, яке докорінно відрізняється від усього, що нас оточує» (за словами героїв фільму). Ця спроба відбувається в самому центрі Києва, на території, відвойованій у міста природною стихією. Зсув ґрунту, деградація міської політики та розпад суспільних зв’язків призвели до виникнення безвладного, непідконтрольного анклаву в центрі міста. Так виникає ідея «утопії тут і зараз», у створенні якої беруть участь представники_ці вуличного мистецтва, музичної сцени і театрального аванґарду.

18:00

«Двері в двері»

Дискусія на теми фестивальної виставки за участі кураторок Оксани Брюховецької, Анни Кравець та Ганни Циби (Україна) й художників_ць Микити Кадана, Дани Косміної (Україна) та Алеки Поліс, Вальдемара Татарчука (Польща)

Модераторка – Ева Сулек (Польща)

Ідея «сусідів» у рамках виставки розглядається радше як стан постійного руху, прекарності та трансформації, аніж як постійне, стабільне співіснування. Кураторки проекту та художники_ці обговорять численні теми, відображені в експозиції, – сучасні потоки міграції в європейські міста, ідеологічну битву, що розгортається у публічному міському просторі у вигляді міжетнічної ворожнечі, недопредставленість участі жінок у формуванні міського простору, – а також осмислення цих проблем у проекті «Радіо Інтернаціонал».

Мова подій – англійська

15 жовтня, понеділок, 08:00

«Rosa Rotes»

Перформанс Алеки Поліс (Польща) за участі Дани Косміної (Україна) перед Міністерством сім’ї, праці та соціальної політики (вул. Новоґродська, 1/3/5)

В рамках цього мистецького протесту проти принизливого ставлення до робітників художниця помиє тротуар разом із українкою, в якої є університетський диплом і яка соціально стигматизується за такий різновид роботи. Вони використають ганчірки, на яких надрукований маніфест, що закликає до єдності та захисту знедолених від знецінення їхньої праці, мобінґу, насильства, експлуатації та нерівного розподілу благ, виявляючи несправедливості, що нас оточують. Документацію перформансу та використані ганчірки буде представлено на фестивальній виставці.

20 жовтня, субота, 11:00

«Небажана спадщина: пам’ятники Польської Народної Республіки»

Екскурсія Еви Перлінської-Кобєжинської (Польща) місцями усунених і (поки що) наявних пам’ятників Польської Народної Республіки

Зустріч на Банковій площі біля пам’ятника Юліушу Словацькому

Під час екскурсії, що розпочнеться на Банковій площі (колишня Площа Дзержинського), ми відвідаємо місця, де стояли або досі стоять пам’ятники комуністичної доби. Ми зосередимося на пам’ятниках важливим для тодішньої системи фігурам (політикам і військовим), а також на пам’ятниках «вдячності» Червоній Армії. Колись вони виконували ідеологічну функцію, а згодом стали невід’ємним елементом публічного простору Варшави. Сьогодні вони є відкинутою спадщиною. Ця тема набула актуальності у зв’язку із введенням в дію закону, що зобов’язує до «усунення з публічного простору пам’ятників, що пропагують комунізм або інші тоталітарні системи».

21 жовтня, неділя

14:00

Екскурсія фестивальною виставкою у «Цепелії» (польською мовою)

16:00

«Комерційна архітектура післявоєнної Варшави»

Лекція Еви Перлінської-Кобєжинської (Польща)

Цьогорічний фестиваль «Варшава в будові» відбудеться у просторі павільйону «Цепелія». Його архітектура та інтер’єр, що спочатку слугували комерційним цілям, ставлять питання про контекст, в якому цю будівлю було створено. Після «відлиги» 1956 року настав новий етап у розвитку модерністської архітектури як синоніма довгоочікуваної сучасності. У комерційній архітектурі це означало появу легких скляних споруд торгових павільйонів. Перший павільйон «Śródmieście» з’явився на вулиці Маршалковській, після нього постали «Chemia» та «Cepelia». 1960-ті були часом будівельних експериментів, що видно не лише на прикладі павільйонів, а й більших сервісних будівель, таких як «Supersam».

Мова подій – польська

27-28 жовтня, субота-неділя

«Київ у будові»

Покази та презентації українських урбаністичних проектів

27 жовтня, субота, 17:00

Покази фільмів зі вступним коментарем Василя Черепанина і Світлани Шимко (Україна):

«Ленінопад» (2017), реж. Світлана Шимко

Іронічний документальний фільм про прощання з фантомами СРСР в Україні. Спіритичний сеанс із привидом Леніна веде нас через наше минуле, теперішнє і майбутнє. У фільмі показане постання і падіння ідолів та потойбічне життя історичних примар.

«Ма» (2017), реж. Марія Стоянова

Мама годує великих синиць з вікна своєї багатоповерхівки у Маріуполі й вирощує айви на дачі неподалік лінії фронту. Вона знімає відео про власне повсякдення для своєї доньки, яка живе у столиці й з якою буває важко зв’язатися. Щоби підтримувати розмову, вона розповідає своїй дорослій дитині казки та історії про губчаті гриби.

«Varta1, Львів, Україна» (2016), реж. Юрій Грицина

Це спроба реконструювати атмосферу наприкінці Євромайдану, коли активісти у Львові (Україна) перебрали на себе функції правоохоронних органів. Фільм базується на записах переговорів активістів по раціях і ставить питання про природу революції, закон та самоорганізацію. Фільм є спробою поглянути на буденні простори міста й зрозуміти, чи у них ще присутня історична та революційна непевність.

28 жовтня, неділя

14:00

Екскурсія фестивальною виставкою у «Цепелії» (польською мовою)

17:00

Презентації ініціатив та досліджень модерністської архітектури в Україні:

Архітектурний проект Олексія Бикова «Радянський модернізм, бруталізм, постмодернізм»

Фотопроект Олександра Бурлаки «Балконний шик»

«Місто і його ландшафт: економічні та ідеологічні суперечки щодо модерністської архітектури та пам’яті у Києві й Варшаві»

Дискусія за участі Олексія Бикова, Олександра Бурлаки (Україна), Томаша Фудали (Польща)

Модераторка – Аліція Ґзовська (Польща)

Однією з тем фестивалю є різні способи, у які за допомогою локальних та транснаціональних ринкових механізмів, а також минулих і теперішніх ідеологій трансформується поняття архітектури та позиціонування її творців. В Україні антирадянські настрої зросли після початку «декомунізаційної» кампанії, запущеної урядом, щоб позбутися символів комуністичної епохи. Крім повалення пам’ятників Леніну та перейменування вулиць, ця кампанія також загрожує руйнуванням модерністському спадку радянської доби. Презентації та дискусії щодо необхідності зберегти й захистити радянську модерністську архітектуру супроводжуватимуться серією кінопоказів на тему повстання та переміщення у міському просторі. Співрозмовники також проаналізують стан польської архітектурної спадщини після 1989 року та зміни міського ландшафту, що відбулися з економічних або ж із політичних причин в рамках «декомунізації».

Мова подій – англійська

3-4 листопада, субота-неділя

«Нові сусідства»

3 листопада, субота, 17:00

Презентація ініціативи «Нове сусідство / Моабіт» Марини Напрушкіної (Німеччина)

Модератор – Василь Черепанин (Україна)

2013 року, в час, коли біженці в районі Моабіт потребували підтримки, берлінська художниця, активістка й авторка білоруського походження Марина Напрушкіна заснувала незалежний соціальний та мистецький центр «Нове сусідство / Моабіт». Центр розвинувся в одну з найбільших самоорганізованих громадянських ініціатив Берліна, де твориться ситуація «зустрічі» старих і нових сусідів, людей з різних країн та різного соціального походження, незалежно від віку, сексуальної орієнтації та релігії. Він діє як освітній проект, в рамках якого учасники_ці діляться власним досвідом і працюють над створенням нових форм колективності.

Мова події – англійська

4 листопада, неділя, 17:00

Дискусія про польську політику щодо українських мігрантів та біженців за участі Іґнаци Южвяка, Антоні Вєшторта, Мирослави Керик, Пйотра Вуйчіка (Польща)

Модераторка – Олена Бабакова (Польща)

Різке зростання міграційної хвилі з України в Польщу – зовсім не односторонній процес. Він суттєво змінює економічне, політичне та соціальне функціонування обох країн. Втім, значимість чимдалі більшої української спільноти у Польщі вимірюється не лише цифрами. Польський уряд хвалиться, що «прийняв один мільйон українських біженців», хоча реальна кількість біженців з України – це одиниці. Решту варто було б кваліфікувати як трудових мігрантів, але їх використовують як зручний щит для ухилення від дотримання міграційних квот ЄС. Українці стають метафоричною, міфічною спільнотою, хоча польська економіка великою мірою залежить від їхньої низькооплачуваної праці. Учасники_ці дискусії обговорять суперечності польської міграційної політики, викриваючи протиріччя ерзац-політики ЄС щодо південного та східного сусідства.

Мова події – польська

10 листопада, субота

16:00

«Деконструюючи антикомунізм»

Симпозіум за участі Джоді Дін (США), Мачея Ґдули (Польща), Девіда Оста (США), Яна Сови (Польща)

Модератор – Василь Черепанин (Україна)

Привид блукає Європою – привид комунізму. Всі сили старої Європи вступили у священний союз, щоби прогнати цей привид: Меркель і Путін, Орбан і Макрон, праві радикали та брекзитівці. Від «декомунізації» в Україні та Польщі до німецького «НДР ніколи не існувало», від контрреволюційних, авторитарних режимів Росії і Туреччини до правлячих популістів в Італії та Австрії – всюди з комунізмом борються, так ніби він не просто символічний залишок напівзабутої епохи перед проголошеним «кінцем історії», а живий ідеологічний ворог, досі присутній на політичному порядку денному. Можливо, саме цей антикомунізм без комуністів є спільним негативним означником для всіх політичних тенденцій, які сьогодні часто об’єднують терміном «іллібералізм». Які соціальні рушії та класова основа такого поширеного ресентименту? Як проголошений антикомунізм прокладає шлях неофашизму, нормалізуючи воскреслі еманації старих ідеологій ненависті? Навіщо він потрібен у сучасних дискримінаційних практиках в ситуації антимігрантського консенсусу та повернення антисемітизму? Критикуючи політичні сили, що визначають нинішній глобальний статус-кво, дискутант(к)и розглянуть європейське несвідоме у його сучасному режимі.

19:00

«Комунізм повертається додому»

Показ фільму «Церемонія» (2017) та розмова з Філом Коллінзом (Велика Британія)

Модератор – Василь Черепанин (Україна)

Фільм документує подорож створеної 1970 року скульптури Фрідріха Енґельса з українського села, де її усунули з публічного простору в процесі «декомунізації», до Манчестера, де її встановили на одній із центральних площ як постійний пам’ятник. Енґельс жив у Манчестері більше 20 років і досвід його першого перебування у місті (1842–1844 рр.) став основою для його відомого трактату «Становище робітничого класу в Англії». Щоденник подорожі поєднується з матеріалами із дня інавгурації пам’ятника у липні 2017 року під час масштабної події, а також з історіями сучасних робітників, яких Коллінз зустрічав протягом року. Художній жест перенесення скульптури запустив серію дискусій щодо спадщини Енґельса та актуальності комуністичної думки в Європі після Брекзиту та за її межами.

Мова подій — англійська

11 листопада, неділя

«Ще не вмерла»

Закриття фестивалю

14:00

Екскурсія фестивальною виставкою у «Цепелії» (польською мовою)

16:00

Кураторська екскурсія ЦВК фестивальною виставкою у «Цепелії» (англійською мовою з послідовним перекладом на польську)

Фестивальну виставку можна зчитувати як зібрання різних мистецьких підходів, які пропонують своєчасний погляд на соціальні процеси й те, як вони змінилися, коли присутність нових сусідів стала більш очевидною. Куратор(к)и запропонують свою перспективу на проблематику виставки крізь призму мистецьких висловлювань, що стосуються ситуації в Україні та є наслідком незгоди з політичною ситуацією в країні, яка посилюється нинішнім військовим конфліктом, а також поспішною політикою декомунізації та руйнівною хвилею ультраправих рухів.

Куратори публічної програми – Василь Черепанин (Центр візуальної культури, Київ) та Шимон Маліборський (Музей сучасного мистецтва у Варшаві)

Павільйон «Цепелія», малюнок Зигмунта Степінського, 1965, з колекції музею Варшави

13 жовтня – 11 листопада

Павільйон «Цепелія», вул. Маршалковська 99/101, Варшава

16 – 28 вересня, 2018

16 – 19 вересня, 12:00

Ботанічний воркшоп з Настею Коленковою

Під час ботанічного воркшопу з Анастасією Коленковою учасни_ці досліджуватимуть можливі способи співжиття між людиною та місцевою рослинністю і спробують створити ландшафтний дизайн, що не порушував би навколишню гармонію.

19 вересня, 18:00

Екскурсія околицями вулиці Петрівської
(зустріч на Львівській площі біля супермаркету Billa)

Під час екскурсії Олександр Бурлака розповість про нашарування контекстів навколо території яру, об’єкти, що зникають і виникають знову. Formografia design studio разом з учасни_цями майстер-класу презентують конструкції із дерева та металу, що були створені відповідно до інфраструктурних потреб місцевої спільноти.

20 вересня, 19:00

Лекція Маттіа Претолані «Фігури негативності: елементи архітектури протиріччя»

У своїй роботі «Негативна діалектика» Теодор Адорно теоретично обґрунтовує філософську діалектику, що залишається суперечливою і уникає розв’язання в рамках позитивних дій. Як можливо застосувати цей підхід до практики в сфері архітектури та дизайну?

21 вересня, 19:00

Лекція Томаша Свєтліка «Агенція архітектури. Малі проекти Томаша Швєтліка»
У своїй презентації архітектор Томаш Свєтлік покаже деякі зі своїх робіт, в тому числі «Сцену» (Дніпро), Świetlica Matejki (Варшава), «Площу вистав» (Варшава), та інші малі проекти, такі як скульптура «Піщаник». Томаш розповість, яким чином їх було спроектовано та як вони працюють.

22 вересня, 17:00 Zakeep party

23 вересня

12:00 Одноденний фестиваль DIYstvо

Щорічний фестиваль міської самоорганізації та творчості, що проходить з 2009 року. У програмі: майстерні з шовкодруку, локальні D.I.Y.-бренди, музика.

14:00 Лекція Дани Косміної «Анархітектурні комуни»

Партисипативне будівництво та створення нових незалежних від держави спільнот приховане від повсякденного погляду мешканців міста. У лекції Дана Косміна розгляне феномен таких осередків як Slab City, ZAD, Port Elizabeth і розповість історії цих анархітектурних комун, в яких архітектор – лише один із учасників процесу колективного творення.

16:00 Концерт

28 вересня, 20:00 Показ фільму «Зсув XL» (2016/18) (реж. Олексій Радинський) 

«Зсув» – це фільм про спробу побудувати «суспільство, яке докорінно відрізняється від усього, що нас оточує». Ця спроба відбувається в самому центрі Києва, на території, відвойованій у міста природною стихією. Зсув ґрунту, деградація міської політики та розпад суспільних зв’язків призвели до виникнення безвладного, непідконтрольного анклаву в центрі міста. Так виникає ідея «утопії тут і тепер», у створенні якої беруть участь представники вуличного мистецтва, музичної сцени, театрального аванґарду, etc.

«Сусіди» – тема 10-го фестивалю архітектури та урбаністики Варшава в Будові, що проводиться Музеєм сучасного мистецтва Варшави разом з Музеєм Варшави з 2009 року. Цього року до кураторства фестивалю було запрошено колектив Центру візуальної культури. Програма фестивалю розподілена між Варшавою та Києвом.

З 19 по 28 вересня 2018 року вулиця Петрівська, 34 («Хащі») у Києві стане місцем проведення урбаністичного проекту «Сусіди».

Вулиця Петрівська у Києві до 1990-х років сполучала київський Поділ із Верхнім містом. Політичні, соціальні та геологічні катаклізми призвели до занепаду цього маршруту. Місцева забудова була поступово знищена, а на її місці виникли непрохідні хащі: сили природи витіснили людей з цієї території.

Після кількох десятиліть занепаду, цю територію зайняли мистецькі спільноти. Прилеглі гаражі стали місцем розвитку музичної контр-культури, ґрафіті, перформативного мистецтва тощо. Спеціально розроблений архітектурний проект Олександра Бурлаки має відродити занедбану територію в інтересах мешканців міста.

В рамках проекту «Сусіди» відбудеться освітня програма, присвячена тематиці «архітектури надзвичайного стану». Це міжнародний рух, націлений на винайдення архітектурних рішень для територій, уражених стрімкою урбанізацією, бідністю, конфліктами та природними катастрофами. Архітектори, історики мистецтва, філософи й урбаністи проведуть серію дискусій, презентацій, воркшопів і музичних подій, присвячених тематиці негативних впливів хаотичної міської забудови в результаті нелегального захоплення просторів, візуальної війни та військової інтервенції. Фестиваль поєднає у собі події, присвячені архітектурі, ландшафтному дизайну, графіті-культурі, альтернативній музиці та кінематографу.

Програма фестивалю включає у себе проведення воркшопів, лекції українських та європейських архітекторів, музичні та графіті джеми та кінопоказ. В рамках фестивалю відбудется облаштування прилеглої території під керівництвом Formografia design studio (засновники Науково-мистецька платформа«Острів»).

Освітня програма включає в себе лекцію архітектора, головного організатора EASA 2019 Маттія Претолані «Фігури Негативності: елементи архітектури протиріччя», лекцію головного архітектора простору «Сцена» у м. Дніпро Томаша Свєтліка «Архітектурна агенція. Малі проекти Томаша Свєтліка», та лекцію української архітекторки Дани Косміної «Архітектура комуни». Музична частина включає у себе Закипь vol.7, а перший київський graffiti shop GARAGE CANSHOP організує графіті-батл. В рамках фестивалю відбудуться партнерські заходи фестивалю міської культури DIY STVO. А завершить програму фестивалю показ фільму Олексія Радинського «Зсув / Landslide / Оползень XL».

Проект Київський Інтернаціонал – ’68 СЬОГОДНІ досліджує політичний та культурний спадок протестів і боротьби 1968-го, беручи до уваги суперечності цього історичного моменту для Заходу та Сходу Європи з перспективи п’ятдесяти років потому. Він проходить у форматі міжнародного форуму мистецтва й знання у київському Будинку кіно до 25 травня.

У середу, 23 травня, о 19:00 у Синій залі Будинку кіно відбудеться лекція Аляйди Ассман «1968 у Німеччині: покоління з двома етапами та обличчями».

У своїй лекції Аляйда Ассман розгляне покоління ‘68, народжене в Німеччині між 1940 та 1950 роками, марковане Другою Світовою війною та її наслідками в дезінтегрованій країні, а також сильним прагненням до оновлення, повернення до нормального стану та стабільного життя. Воно росло в часи швидких технічних інновацій, економічного розквіту та модернізації. Рух до особистого звільнення був виразно європейським та західним явищем і живився американською поп-культурою, візіями «влади квітів» та мріями хіпі. У німецькому контексті ці ідеали пройшли кілька етапів: від витоків, пов’язаних зі змінами в культурі та способі життя, до політизації і до перетворення руху на, як дехто вважає, терористичний. Однак історичний внесок покоління ‘68 не обмежується тим, що сталося у 1960–1970-х роках. Наступний бунт у 1980-х був таким же ключовим для постання нової Європи. Аляйда Ассман зосередиться на обох революційних моментах і на тому, як вони змінили Європу.

Мова лекції – англійська із синхронним перекладом на українську.

Аляйда Ассман (Німеччина, 1947) – історикиня, культурологиня та дослідниця літератури. У 1993–2014 роках завідувала кафедрою англійської літератури та теорії літератури в Університеті міста Констанц, Німеччина. Як гостьова професорка викладала у Принстонському, Єльському, Чиказькому, Віденському та інших університетах. У 2017 році разом зі своїм чоловіком Яном Ассманом отримала Премію Бальцана. Серед останніх публікацій англійською: «Культурна пам’ять та західна цивілізація» (2012), «Тіні травми: пам’ять і політика повоєнної ідентичності» (2016).

Київський Інтернаціонал – ’68 СЬОГОДНІ закриється лекцією Алєксєя Юрчака «Лабораторія майбутнього: тіло Леніна між біохімією та мистецтвом», яка відбудеться у п’ятницю, 25 травня, о 19:00 у Синій залі Будинку кіно. 

Радянський комуністичний проект був організований навколо «ленінізму» – дискурсивного й матеріального конструкту, що складався із текстів та цитат Леніна, образів та скульптур, а також тіла Леніна у Мавзолеї. Як владний центр суверенітету, «ленінізм» був постійним та вічним. Це було єдине фізичне тіло і тіло знань, в якому не можна було сумніватися та виходити за його межі в рамках радянського політичного дискурсу. Насправді, щоб залишатися «тим самим», «ленінізм» постійно змінювався і перевинаходився протягом радянської історії: ленінські тексти цитували неправильно і цензурували, ленінські образи вигадували й ретушували, а фізичне тіло Леніна реформували та ребальзамували. Тим часом, біохімічна наука, що підтримувала й трансформувала тіло Леніна, залишалася в центрі цієї тривалої політичної реконструкції. У своїй лекції Алєксєй Юрчак розповість про те, як виглядає «ленінізм» з точки зору біохімії з її біолабораторіями, хімічними тестами та анатомічними процедурами, а також про те, як політичне, мистецьке та біологічне перетинаються в цьому унікальному проекті, розглянувши з цієї перспективи сучасні іконоборчі рухи, спрямовані на образи Леніна.

Мова лекції – російська.      

Алєксєй Юрчак (Росія, 1960) – американський антрополог російського походження. У 1997 році здобув докторский ступінь з культурної антропології в Дюкському університеті (США). Професор на факультеті антропології Університету Берклі в Каліфорнії. За свою книжку «Все було назавжди, поки не закінчилось: останнє радянське покоління» (2005) отримав премію Вейна С. Вучинича (2007) та премію «Просвітник» (2014). Працює над дослідженням унікальної біохімічної науки, що підтримує тіло Леніна в московському Мавзолеї.

Повний опис програми проекту – за посиланням http://vcrc.org.ua/68-now/.      

Вхід на всі заходи – вільний. 

Організатор – Центр візуальної культури (Київ)

Автори емблеми – Experimental Jetset, Амстердам 2018

Інституційні партнери: De Balie (Амстердам, Нідерланди), European University Viadrina (Франкфурт-на-Одері, Німеччина), Krytyka Polityczna (Варшава, Польща), Medusa Books (Київ, Україна), tranzit.cz (Прага, Чехія).

За підтримки: Bundeszentrale für politische Bildung, Goethe-Institut в Україні, Prince Claus Fund.

Інформаційні партнери: Політична критика, Update, Телекритика, Хмарочос, VECTOR.media

Київський Інтернаціонал – ’68 СЬОГОДНІ відкриється у п’ятницю, 11 травня, о 19:00 у Червоній залі Будинку кіно лекцією французького філософа Жака Рансьєра «Реполітизуючи французький 68-й».

Проект проходитиме у Будинку кіно в Києві з 11 по 25 травня у форматі міжнародного форуму мистецтва й знання, на якому вперше в Україні виступлять з лекціями видатні філософи та історики сучасності Жак Рансьєр (Франція), Шанталь Муфф (Бельгія), Аляйда Ассман (Німеччина), Аґнеш Хеллер (Угорщина) та Алєксєй Юрчак (США). Київський Інтернаціонал – ’68 СЬОГОДНІ досліджує політичний та культурний спадок протестів і боротьби 1968-го, беручи до уваги суперечності цього історичного моменту для Заходу та Сходу Європи з перспективи п’ятдесяти років потому.

У п’ятницю, 11 травня, о 19:00 у Червоній залі Жак Рансьєр у своїй лекції «Реполітизуючи французький 68-й» розгляне цілі та практики революційного руху у Франції 1968 року, які зосереджувалися на співвідношенні між університетською системою та капіталістичним домінуванням і продемонстрували, що означає політика як сила колективного винайдення: винайдення імен, що ламають соціальні ідентичності, та дій, що розривають зв’язки, на яких тримається соціальний консенсус. Такі винайдення зазвичай мисляться як прояви спонтанного та ефемерного бунту. Втім, саме ці моментальні розриви звичного стану речей породжують специфічну темпоральність політики.

Мова лекції – англійська із синхронним перекладом на українську.

Жак Рансьєр (Франція, 1940) – філософ, політичний теоретик. Почесний професор факультету філософії Університету Париж VIII, де викладав з 1969 до 2000 року. Багато писав про соціальну емансипацію, літературу, кіно та відношення між естетикою та політикою. Серед найвідоміших його книжок: «Ніч пролетарів» (1981), «Учитель-незнайко» (1987), «Незгода. Політика і філософія» (1994), «Розподіл чуттєвого» (2000), «Кінематографічна байка» (2001), «Розкріпачений глядач» (2007), «Естезис: сцени естетичного режиму» (2011), «Загублена нитка» (2014).

У суботу, 12 травня, о 16:00 у Синій залі відбудеться презентація «Надбудова» амстердамської студії графічного дизайну Experimental Jetset. Маріке Штолк, Ервін Брінкерс та Денні ван ден Дунґен розкажуть про своє дослідження міста як платформи для графічної мови. Вони зосередяться на чотирьох ключових темах свого дослідження: конструктивізмі, Ситуаціоністському інтернаціоналі, русі прово та пост-панку. Колектив проведе презентацію у форматі слайд-шоу із демонстрацією власних робіт.

Мова презентації – англійська.

Experimental Jetset (Нідерланди, 1997) – студія графічного дизайну, заснована Маріке Штолк, Ервіном Брінкерсом та Данні ван ден Дунґеном. Зазвичай працюють із друкованими матеріалами та інсталяціями. Брали участь у проектах Міського музею Амстердама, Центру Помпіду, Музею американського мистецтва Вітні та ін. 2007 року значну частину робіт Experimental Jetset придбав Музей сучасного мистецтва у Нью-Йорку. 2015 року Roma Publications (Амстердам) видали монографію під назвою «Висловлювання і контрвисловлювання: нотатки про Experimental Jetset». У 2000–2013 роках Experimental Jetset викладали в Академії Герріта Рівальда (Амстердам), зараз – у ARTEZ Werkplaats Typografie (Арнхем). У 2017 році ЕJ розробили дизайн Київського Інтернаціоналу – Київської бієнале 2017, а у 2018 – проекту Київський Інтернаціонал – ’68 СЬОГОДНІ.

В неділю, 13 травня, о 16:00 у Синій залі відбудеться зустріч із художником Іґорем Ґрубічем. Художник розповість про свій проект «366 ритуалів визволення», що складається з різних мікрополітичних інтервенцій у публічний простір, які він здійснював щодня протягом 2008 і частково 2009 року. Відправною точкою проекту стала 40-ва річниця травня 1968 року: Іґор Ґрубіч відсилає до спадку концептуальних мистецьких практик у колишній Югославії, політичних фільмів Жана-Люка Ґодара та культурних стратегій кінця 60-х та початку 70-х років.

Мова події – англійська.

Іґор Ґрубіч (Хорватія, 1969) – художник, відомий з 1990-х років своїм інтервенціями у міський публічний простір. Працює з різними медіа, зокрема із фото та відео. З 2000 року займається створенням документальних фільмів, телевізійних репортажів та роликів для соціальної реклами. Учасник багатьох міжнародних виставок та бієнале.

Адреса локації проекту – київський Будинок кіно (вул. Саксаганського, 6).

Вхід на всі заходи – вільний.

Повний опис програми проекту – за посиланням http://vcrc.org.ua/68-now/.

Організатор – Центр візуальної культури (Київ)

Автори емблеми – Experimental Jetset, Амстердам 2018

Інституційні партнери: De Balie (Амстердам, Нідерланди), European University Viadrina (Франкфурт-на-Одері, Німеччина), Krytyka Polityczna (Варшава, Польща), Medusa Books (Київ, Україна), tranzit.cz (Прага, Чехія).

За підтримки: Bundeszentrale für politische Bildung, Goethe-Institut в Україні, Prince Claus Fund.

Інформаційні партнери: Політична критика, Update, Телекритика, Хмарочос, VECTOR.media

Центр візуальної культури оголошує програму проекту Київський Інтернаціонал — ’68 СЬОГОДНІ, що проходитиме у київському Будинку кіно з 11 по 25 травня у форматі міжнародного форуму мистецтва й знання, на якому вперше в Україні виступлять з лекціями такі видатні філософи та історики сучасності, як Жак Рансьєр (Франція), Шанталь Муфф (Бельгія), Аляйда Ассман (Німеччина), Аґнеш Хеллер (Угорщина) та Алєксєй Юрчак (США).

Проект Київський Інтернаціонал – ’68 СЬОГОДНІ досліджує політичний та культурний спадок протестів і боротьби 1968 року, беручи до уваги суперечності цього історичного моменту для Заходу та Сходу Європи з перспективи п’ятдесяти років потому. Він розпочнеться з лекції французького філософа Жака Рансьєра «Реполітизуючи французький 68-й», що відбудеться у п’ятницю, 11 травня, о 19:00. У своїй лекції Жак Рансьєр розгляне цілі та практики революційного руху у Франції 1968-го року, які зосереджувались на співвідношенні між університетською системою та капіталістичним домінуванням та продемонстрували, що означає політика як сила колективного винайдення. Мова лекції – англійська із синхронним перекладом на українську.

Графічні дизайнери Київського Інтернаціоналу – Київської бієнале 2017 та Київського Інтернаціоналу – ’68 СЬОГОДНІ, амстердамське тріо Experimental Jetset (Маріке Штолк, Ервін Брінкерс та Денні ван ден Дунґен) представлять у Києві своє дослідження міста як платформи для (графічної) мови. Під час презентації «Надбудова», що відбудеться в суботу, 12 травня, о 16:00, колектив зосередиться на чотирьох ключових темах: конструктивізмі, Ситуаціоністському інтернаціоналі, русі прово та пост-панку. Мова події – англійська.

В неділю, 13 травня, о 16:00 хорватський художник Іґор Ґрубіч розповість про свій проект інтервенцій у публічний простір «366 ритуалів визволення», що базується на спадку концептуальних мистецьких практик у колишній Югославії, політичних фільмах Жана-Люка Ґодара та культурних стратегіях кінця 60-х та початку 70-х років. Мова події – англійська.

У п’ятницю, 18 травня, о 19:00 відбудеться лекція бельгійської політичної мислительки Шанталь Муфф «Афекти демократії». У ній вона розгляне роль мистецьких практик у створенні афектів, що здатні мобілізувати колективну волю, спрямовану на досягнення демократичного ідеалу. Мова лекції – англійська із синхронним перекладом на українську.

Для Західної Європи травень 1968-го залишається символом звільнення та бунту проти закоренілих владних структур, а також культурним і мистецьким орієнтиром, тоді як для Східної Європи актуальнішою, очевидно, є 50-та річниця Празької весни та радянської військової інтервенції у Чехословаччину. В суботу, 19 травня, о 16:00 відбудеться симпозіум «Жива газета. Спадок Празької весни сьогодні» за участі Збинєка Баладрана, Павла Барші (Чехія), Ладії Ґазової (Словаччина), Віоли Єжкової, колективу «Капітал» (Чехія), Алєксєя Клюйкова (Росія) та видатної угорської філософині Аґнеш Хеллер. Учасники симпозіуму, серед іншого, обговорюватимуть одне з найактуальніших питань того часу – чи можливо реформувати соціалістичну модель. Мова події – англійська.

В неділю, 20 травня, о 19:00 відбудуться покази чеських фільмів «Чорне й біле» (1968) Крішни Вішваната й «Фуга на чорних клавішах» (1965) Драгоміри Віганової, а також презентація дослідниці кіно Терези Стейскалової (tranzit.cz) «Режисери всіх країн, єднайтеся!» про амнезію культурного обміну в контексті тимчасового перебування студентів із Неприєднаних країн у Чехословаччині. Також у неділю о 14:00 в художніх майстернях на вул. Сошенка, 33 художні колективи Tokonoma (Німеччина) та Сошенка, 33 (Україна) презентуватимуть спільний проект, робота над яким розпочалася в Касселі під час documenta 14. Мова подій – англійська.

У середу, 23 травня, о 19:00 німецька історикиня та культурна антропологиня Аляйда Ассман прочитає лекцію «1968 у Німеччині: покоління з двома етапами та обличчями». Вона розкаже про історичний внесок покоління німців, народжених між 1940 та 1950 роками, у революційні рухи 1960–1970-х та 1980-х років, що відіграли важливу роль у становленні нової Європи. Мова лекції – англійська із синхронним перекладом на українську.

На завершення проекту, у п’ятницю, 25 травня, о 19:00 відбудеться лекція американського культурного антрополога російського походження Алєксєя Юрчака «Лабораторія майбутнього: тіло Леніна між біохімією та мистецтвом». Він розповість про те, як політичне, мистецьке та біологічне перетинаються в унікальному проекті збереження тіла Леніна та запропонує з такої перспективи поглянути на сучасні іконоборчі рухи, спрямовані на образи Леніна. Мова лекції – російська. 

Повний опис програми – за посиланням http://vcrc.org.ua/68-now/.      

Адреса локації проекту – київський Будинок кіно (вул. Саксаганського, 6).

Вхід на всі заходи – вільний.

Організатор – Центр візуальної культури (Київ)

Автори емблеми – Experimental Jetset, Амстердам 2018

Інституційні партнери: De Balie (Амстердам, Нідерланди), European University Viadrina (Франкфурт-на-Одері, Німеччина), Krytyka Polityczna (Варшава, Польща), Medusa Books (Київ, Україна), tranzit.cz (Прага, Чехія).

За підтримки: Bundeszentrale für politische Bildung, Goethe-Institut в Україні, Prince Claus Fund.

Інформаційні партнери: Політична критика, Update, Телекритика, Хмарочос, VECTOR.media