Група Р.Е.П., Центр візуальної культури, громадська ініціатива «Право на місто» запрошують

11 липня 2012, середа, 21:30

Відеопоказ робіт групи Р.Е.П. 2005-2012 років за участі Ксенії Гнилицької, Нікіти Кадана, Жанни Кадирової, Лесі Хоменко

До підбірки увійшли відеодокументації ранніх акцій групи Р.Е.П. – «Wе will R.E.P. you!», «Контрабанда», нещодавнього перформансу із серії «Медіатори» і дві відеороботи – «Суперпропозіція» та «Українська земля». Вибір робіт для цього показу не тільки демонструє лінію розвитку нового ангажованого мистецтва, а безпосередньо відсилає до ситуації Гостиного двору, ставлячи питання опору агресивній приватизації публічного простору і ролі культури та мистецтва у цій боротьбі. В роботах групи Р.Е.П. ставиться ряд інших соціально-політичних проблем, які можна обговорити з автор(к)ами після показу.

Група Р.Е.П. (www.rep.tinka.cc) заснована у 2004 р. під час подій Помаранчевої революції. З 2006 р. до складу групи входять: Нікіта Кадан, Лада Наконечна, Леся Хоменко, Володимир Кузнєцов, Ксенія Гнилицька, Жанна Кадирова. Група створює інсталяції, графічні роботи, настінні розписи, відеороботи, акції та перформанси.

Акція «We will Р.Е.П. you!» (2005) відбулася 7 листопада на Майдані Незалежності. Того дня там проходила демонстрація Комуністичної партії України. Також на площі з’явилися представники націоналістичних організацій зі священиками та міліція. Група Р.Е.П. виступила як самостійна політична організація та заявила про себе в громадському просторі. Це призвело до конфлікту з націоналістами, які спробували прибрати художників з площі перед урочистим богослужінням.

Акція «Контрабанда» (2007) здійснена на контрольно-пропускному пункті на кордоні України та Польщі. Художники перенесли через кордон російську нафту в гумових грілках та російський газ у надутих кульках. При цьому вони документували життя дрібних контрабандистів – українців, що мешкають поруч з кордоном та переносять, прив’язавши скотчем до тіла під одягом, пачки цигарок і такі самі грілки, наповнені горілкою чи спиртом.

Відео «Українська земля» (2010) – про ринковий потенціал феномену патріотизму, унікальної етнічної культури, дорогоцінної землі предків та дбайливого ставлення до неї, властивого для національного характеру. «Українська земля» комбінує елементи патетичної презентації країни та комерційної реклами.

Два однохвилинних відео «Суперпропозиція» (2008) імітують рекламні ролики, які пропонують нелегальних працівників з України потенційним польським роботодавцям, наголошуючи на їх якості (низька ціна, відсутність захисту прав, відсутність страхових зобов’язань). Роботу створено за підтримки фундації F.A.I.T., Краків, Zacheta Narodowa Galeria Sztuki, Варшава (Польща).

Перформанс «Йодлери» (2011) належить до серії «Медіатори». Медіаторами виступають народні музиканти, що належать до різних регіональних та національних традицій мандрівних співців (український лірник, вірменський ашуг, казахський акин, польський пісняр та ін.). На запрошення групи Р.Е.П. вони виконують на вулицях міст у власній манері співи на теми, пов’язані із сучасним мистецтвом. В австрійському місті Швац тірольські йодлери проспівали про численні випадки цензури сучасного мистецтва, судові процеси проти художників та погроми виставок.

Гостиний двір (Контрактова площа, 4)

29 червня – 27 липня 2012
Відкриття – 29 червня, п’ятниця, 19:00
Центр візуальної культури (вул. Костянтинівська, 26, кінотеатр «Жовтень»)

Уперше відвідавши свою історичну батьківщину Україну влітку 2011 року, відомий німецький фотограф Мірон Цовнір почав роботу над новим циклом фотографій. Рівно через рік, коли увага всієї Європи прикута до України й Польщі, Цовнір представляє виставку фотографій з Києва, Лодзі, Москви й Варшави під назвою «Окраїна» у Центрі візуальної культури. Життя міських маргіналів у цих містах має свої закони. Кордони, що визначають їхнє повсякдення, – не менш суворі й закриті, ніж географічні, вони прокреслені бідністю та соціальним виключенням. Східноєвропейському простору притаманна спільність, яку визначають невидимі, небажані маргінали – громадяни окраїн. «Окраїна» Мірона Цовніра – це не лише її жителі, але й своєрідна естетична парадигма. Вона поєднує похмурий експресіонізм, урбаністичний пейзаж та іконічні образи вигнанців 21 століття.

Мірон Цовнір (Miron Zownir) – фотограф, кінорежисер, автор кримінальних романів, викладає в Академії кіно і телебачення в Берліні. Його фотокниги видаються в одному з найкращих арт-видавництв світу Gestalten, роботи експонуються у найвпливовіших галереях поряд із такими зірками, як Нобуйоші Аракі, Нен Ґолдін, Роберт Меплторп, Віджі, та вплинули своєю документальною цінністю на ціле покоління молодих митців. Цовнір жив у Берліні, Лондоні, Нью-Йорку, Лос-Анджелесі, і йому вдалося чи не найкраще зафіксувати контркультурну, панківську енергію 1980-2000-х. Герої його безкомпромісних робіт – бездомні, аутсайдери, інтелектуали; теми – людина, загублена в сучасному місті, самотність, афект, страх, девіація, сексуальність. Як кінорежисер Цовнір з 1986 р. створив 10 коротких фільмів, працював з такими режисерами, як Александр Роквелл, Рю Муракамі і Чосей Фунагара, та один повнометражний фільм, що увійшов у 2003 р. в програму Берлінського кінофестивалю.

У червні 2011 р. Центр візуальної культури презентував ретроспективу Цовніра, до якої увійшли фотографії 1980-2000-х років та авторські короткометражки, а журнал «Простори» опублікував добірку його світлин та текстів.

Куратори – Анастасія Живкова, Василь Черепанин

Час роботи: вівторок – неділя, 12:00 – 21:00

Контакти: Анастасія Живкова +38 093 477 72 72, tasyona@gmail.com; Василь Черепанин +38 050 445 76 08, cherepanyn@gmail.com

В рамках проекту Центру візуальної культури «ОБРАЗ У ТЕМРЯВІ: СУЧАСНА КРИТИЧНА ФОТОГРАФІЯ» паралельної виставкової програми Першої Київської бієнале сучасного мистецтва «Арсенале 2012»

Презентація українського перекладу Маніфесту кіборгів Донни Гаравей

21 червня 2012, четвер, 18:30

Маніфест кіборгів: наука, технології та соціалістичний фемінізм кінця XX століття – іронічна утопія про любов між людьми, живими організмами та машинами. У культовому тексті 1980-х американська біологиня і філософиня Донна Гарравей аналізує вплив новітніх технологій на постколоніальну систему влади і критикує есенціалістські стратегії західних фемінізмів і соціалізмів. «Я хочу бути кіборгом, а не богинею», – каже Гаравей, закликаючи до політики кіборг-фемінізму.

Скорочена версія перекладу опублікована в третьому номері журналу «Політична критика» http://vcrc.org.ua/pk/, повний текст доступний в каталозі до виставки «Гендер в Ізоляції» http://warehouse.izolyatsia.org/box/549b5fb68f.

Учасники:
Євгенія Бєлорусець – художниця, перекладачка, редакторка журналу «Простори»;
Олександр Івашина – культуролог, викладач НаУКМА;
Надія Парфан – авторка українського перекладу «Маніфесту кіборгів», активістка «Феміністичної Офензиви»;
Анатолій Ульянов – кіборг, трансгуманіст, куратор інтернет-проекту Looo.ch;
Анна Хвиль – культуролог, активістка «Феміністичної Офензиви».

Модераторка – Єлизавета Бабенко, культуролог, активістка «Феміністичної Офензиви».

Центр візуальної культури, вул. Костянтинівська, 26, кінотеатр «Жовтень»
http://ofenzyva.wordpress.com

Презентація Василя Черепанина

18 червня 2012, понеділок, 17:30

У презентації аналізується культурний і політичний контекст в Україні після закриття виставки «Українське тіло» у Центрі візуальної культури. Цей акт цензури викликав широкий резонанс в українських та закордонних медіа. Агресія проти соціально ангажованого сучасного мистецтва та інституції, яка його представляє, показала ультраправу реакцію на політизацію сексуальності. Мистецькі, соціальні та політичні антагонізми, що проявилися, демонструються крізь оптику ангажованої культурної інституції та мистецтва, які набули політичної суб’єктивності.

Василь Черепанин – керівник Центру візуальної культури, викладач кафедри культурології НаУКМА, редактор українського видання часопису «Політична критика».

Центр сучасного мистецтва «Замок Уяздовський»
вул. Яздув, 2, Варшава
http://csw.art.pl/

Центр візуальної культури, кінотеатр «Жовтень», Центр сучасного мистецтва «Замок Уяздовський», Мистецький Арсенал, Бюро культури Варшави та Польський інститут у Києві  запрошують на прем’єру фільму Анки Сасналь та Вільгельма Сасналя «Вид здалеку прекрасний» (Польща), що відбудеться 16 червня 2012, в суботу о 18:00 в кінотеатрі «Жовтень» (вул. Костянтинівська, 26)

Вхід вільний

Дія драми «Вид здалеку прекрасний», що розповідає любовну історію дівчини й збирача металолому, відбувається у відлюдному польському селі. Сутужне життя пари й інших мешканців проходить в атмосфері всюдисущої таємниці. Одного дня збирач металолому зникає, і це спричинює ряд неочікуваних подій. Серед прегарних краєвидів, під палючим сонцем спливає людське зло.

Сеанси – щочетверга з 21 червня у вечірній час в кінотеатрі «Жовтень».

Показ фільму відбувається в рамках польсько-українського спеціального проекту «Подвійна гра» Першої Київської міжнародної бієнале сучасного мистецтва «ARSENALE 2012».

http://www.itlooksprettyfromadistance.com/

http://vcrc.org.ua/

http://www.zhovten-kino.kiev.ua/

http://csw.art.pl/

http://arsenale2012.com/home/

http://www.polinst.kiev.ua/

12 червня 2012, у вівторок, о 18:00 в Малій галереї Мистецького Арсеналу (вул. Лаврська, 10) в рамках спеціального проекту „Подвійна гра” Першої Київської бієнале сучасного мистецтва “ARSENALE 2012”  розпочнеться серія культурно-освітніх заходів Центру візуальної культури “Свобода вираження, вираження свободи”.

Першою подією в програмі стане виступ російської філософині та поетеси Кеті Чухров, яка представить свій  перформанс „Афган-Кузьмінкі”. Людська ораторія. Після перформансу відбудеться дискусія з авторкою за участі дослідниці гендерної теорії Ольги Плахотнік.

«Афган-Кузьмінкі», що топонімічно є речовим ринком в Москві, – це поетична ораторія про наявну гендерну, сексуальну та економічну політику. Соціально-політична поема, яка мелодекламаційно виконується  авторкою у власному музичному супроводі, порушує актуальні проблеми патріархально-капіталістичних відносин в сучасній Росії. Ці відносини визначаються гендерною нерівністю, фіксацією статевої приналежності та її ключовою роллю в панівних ринкових умовах, а також продажем і товарною вартістю жіночого тіла. Сцени життя торговців на ринку дискурсивно унаочнують в поемі моделі експлуатації та патріархального насильства, з якими сьогодні стикається значна частина пострадянського населення.

Перформанс Кеті Чухров концептуально продовжує феміністичну програму художнього об’єднання „Жіночий цех”, конференції „Фемінізм: точка зборки” та презентації третього числа „Політичної критики” під назвою „Секс і політика”.

В музичному супроводі  авторки використана  класична музика Г. Ф. Генделя, Ж-Ф. Рамо, Дж. Дауленда.
Кеті Чухров – філософиня, поетеса, викладає  на кафедрі  загальної історії мистецтва РДГУ (Москва, Росія), входить до редакційної ради «Художественного журнала». Авторка книг і збірок поезій:  «Быть и исполнять. Проект театра в философской критике искусства»,  «Война количеств», «Просто люди».

Ольга Плахотнік – фахівчиня із феміністичної філософії та гендерних студій, Харківський національний університет ім.В.Н.Каразіна.

Модерує дискусію Єлизавета Бабенко – культурологиня, активістка Центру візуальної культури та Феміністиної Офензиви.

Читати про проект: http://www.artukraine.com.ua/articles/870.html

Партнери: Перша Київська бієнале сучасного мистецтва “ARSENALE 2012”, Фонд ім. Гайнріха Бьолля.

Детальна інформація на сайтах: http://vcrc.org.ua/, http://arsenale2012.com/program/special/, http://ofenzyva.wordpress.com

Контакт: Єлизавета Бабенко +38 093 021 17 53,   liza.babenko@gmail.com

В рамках фестивалю «Ніч Культури в Любліні»

2 червня 2012, субота, 18:00

Проект показує і роз’яснює становище творців і людей культури в Україні. Захід включає представлення документації виставки «Українське тіло» (2012), організованої Науково-дослідним центром візуальної культури при Києво-Могилянській академії. Виставка була визнана непристойною і провокаційною та рішенням ректора закрита. Цей випадок стане тлом для дискусії за участі спостерігачів і знавців українських ЗМІ, а також представників творчих середовищ на тему свободи мистецької творчості й цензури в Україні:

Оксана Брюховецька – художниця, кураторка виставки «Українське тіло»,

Леся Кульчинська – Інститут мистецтвознавства НАНУ, кураторка виставки «Українське тіло»,

Василь Черепанин – керівник Центру візуальної культури, редактор українського видання часопису «Політична критика»,

Павел Пєньонжек – публіцист, перекладач, редактор українського та російського сервісу «Політичної критики».

Модеруватиме Рафал Чекай – філософ, викладач кафедри естетики Університету Марії Кюрі-Склодовської, клуб «Критики Політичної» в Любліні.

Осередок «Брама Ґродська – Театр NN»

вул. Ґродська, 21, Люблін

http://nockultury.pl/

Міні-курс Еріка Фасена, професора Вищої школи з суспільних наук (Париж)

1-2 червня 2012, п’ятниця-субота, 18:00

Коли ксенофобія Держави набуває поширення у Франції та інших країнах Європи, чи варто аналізувати її як віддзеркалення ксенофобії народу, чи як продукт політики? Іншими словами, чи популізм виражає невдоволення робітничих класів, чи навпаки – відволікає від їхніх проблем, надаючи їм расистського виміру? Ерік Фасен дослідить стан демократії у період, коли сексуальну демократію критикують у Франції і великою мірою в ЄС в контексті захисту від імміграції.

Лекція Девіда Оста, професора коледжів Гобарта і Вільяма Сміта (Нью-Йорк)

31 травня 2012, четвер, 19:00

Польська профспілка «Солідарність» відіграла ключову роль у переході від планової до ринкової економіки у Східній Європі. Однак, хоча робітники брали активну участь у протестах «Солідарності» наприкінці 1980-х, уже на початку 90-х стало зрозуміло, що вони не виграли від процесів економічної трансформації Польщі, а навпаки – опинилися в програші. Робітники залишилися сам на сам зі своїми проблемами у ситуації зростаючих економічних і політичних нерівностей, відчуваючи гнів та обурення. Врешті-решт, вони відкинули вимоги своїх ліберальних лідерів, відкривши шлях для правих націоналістичних сил. Опираючись на польові дослідження у польських робітничих містечках та інтерв’ю з робітниками, профспілковцями і політиками, Девід Ост показує, яким чином голоси гніву й обурення впливають на політику.

Європа після Другої світової війни у фотографіях Еріха Лессінґа РОЗШИРЕНА

З 26 травня до 23 червня

Відкриття виставки: субота, 26 травня, 2012, 19:00

Центр візуальної культури
вул. Костянтинівська, 26, кінотеатр “Жовтень”

В основу проекту лягли фотографії Еріха Лессінґа – одного з найбільш знаних фотографів Австрії, члена престижної фотоагенції Magnum Photos, який документував світові події та інтерпретував ситуації, народи, особистості та важливі проблеми. Фотограф досліджує та документує культуру Центральної та Східної Європи, сприяючи таким чином поширенню знання про цей регіон та його розумінню. Кураторів Маріну Ґржиніч та Вальтера Зайдля було запрошено для підбору митців з відповідних країн, котрі представили би певну реакцію на роботи Лессінґа та створили паралельні історії, спрямовані на концептуальну рефлексію соціальних, політичних, історичних змін у регіоні через медіум фотографії.

УЧАСНИКИ
Еріх Лессінґ (Австрія)
Анна Артакер (Австрія)
Елжбєта Яблонська (Польща)
Шейла Камеріч (Боснія і Герцеговина)
Мартін Коллар (Словаччина)
Борис Місірков та Георгій Богданов (Болгарія)
Таня Остоїч (Сербія)
Ерзен Скололі (Косово)
Ілья Шошкіч (Чорногорія)
Мона Ватаману та Флорін Тюдор (Румунія)
Манфред Вільман (Австрія)

Куратори: Маріна Ґржиніч та Вальтер Зайдль

Проект Фундації Ерсте (Відень), за підтримки Міністерства європейських та міжнародних справ Австрії та Австрійського культурного форуму в Києві

Вступні промови Василя Черепанина, Якуба Форст-Баталья та Робіна Ґозейогана

Виставка працюватиме з 26 травня до 23 червня 2012 року

Буде також презентовано докладний каталог виставки з есеями Розалінди Борчіле, Крістіана Нае, Маріни Ґржиніч та Вальтера Зайдля.

Виставка проходить у рамках проекту Центру візуальної культури “Образ у темряві: сучасна критична фотографія” паралельної виставкової програми Першої київської бієнале сучасного мистецтва “АРСЕНАЛЕ 2012”.