Публічна програма до виставки «Сусіди»:

Музей сучасного мистецтва

Варшава, вул. Панська, 3

 

13 жовтня, субота

19:00

«Сусіди»

Відкриття фестивальної виставки у «Цепелії» (вул. Маршалковська, 99/101)

Чимдалі більша кількість мешканців Варшави (та багатьох інших польських міст) виявляють, що їхні сусіди приїхали з України. Або ж із Білорусі, Молдови, Росії, Грузії, Узбекистану і так далі. Все більший наплив мігрантів з-за східного кордону призводить до того, що вперше з часів Другої cвітової війни Польща перестає бути моноетнічною державою. 10-й фестиваль «Варшава в будові» відповідає на цю ситуацію, відображаючи зміни, що відбуваються з польським суспільством, на рівні логіки самого проекту.

21:30

Вечірка-відкриття у barStudio (площа Дефіляд, 1)

 

14 жовтня, неділя

14:00

Кураторська екскурсія ЦВК фестивальною виставкою у «Цепелії» (англійською мовою з послідовним перекладом на польську)

Фестивальну виставку можна зчитувати як зібрання різних мистецьких підходів, які пропонують своєчасний погляд на соціальні процеси й те, як вони змінилися, коли присутність нових сусідів стала більш очевидною. Куратор(к)и запропонують свою перспективу на проблематику виставки крізь призму мистецьких висловлювань, що стосуються ситуації в Україні та є наслідком незгоди з політичною ситуацією в країні, яка посилюється нинішнім військовим конфліктом, а також поспішною політикою декомунізації та руйнівною хвилею ультраправих рухів.

16:00

Презентація київської частини фестивалю за участі Наталії Нешевець та Сергія Климка (Україна) та дискусія про інтервенції у напівпублічні простори за участі Томаша Свєтліка (Польща)

Київська частина фестивалю – це урбаністичне дослідження та інтервенція у маргіналізоване й забуте місце колективного співжиття у місті. Вона відбувалася на покинутій вулиці Петрівській, що колись поєднувала історичну частину Верхнього міста – Львівську площу – з долиною річки Глибочиця, районом проживання ремісників та працівників мануфактур. Після розпаду Радянського Союзу цей маршрут провалився у небуття, перетворившись на місце нереалізованих мрій забудовників, міської фауни та територію гаражного кооперативу, де збирається невелика творча спільнота графіті-райтерів, музикантів та художників. Завдяки фестивальній програмі це місце знову стало доступним для публічного користування як дискурсивний простір для співпраці між художниками, дослідниками та місцевими активістами, що включав також роботу з локацією, кінопокази та серію воркшопів.

Показ фільму «Зсув» (2016) Олексія Радинського (Україна)

Це фільм про спробу побудувати «суспільство, яке докорінно відрізняється від усього, що нас оточує» (за словами героїв фільму). Ця спроба відбувається в самому центрі Києва, на території, відвойованій у міста природною стихією. Зсув ґрунту, деградація міської політики та розпад суспільних зв’язків призвели до виникнення безвладного, непідконтрольного анклаву в центрі міста. Так виникає ідея «утопії тут і зараз», у створенні якої беруть участь представники_ці вуличного мистецтва, музичної сцени і театрального аванґарду.

18:00

«Двері в двері»

Дискусія на теми фестивальної виставки за участі кураторок Оксани Брюховецької, Анни Кравець та Ганни Циби (Україна) й художників_ць Микити Кадана, Дани Косміної (Україна) та Алеки Поліс, Вальдемара Татарчука (Польща)

Модераторка – Ева Сулек (Польща)

Ідея «сусідів» у рамках виставки розглядається радше як стан постійного руху, прекарності та трансформації, аніж як постійне, стабільне співіснування. Кураторки проекту та художники_ці обговорять численні теми, відображені в експозиції, – сучасні потоки міграції в європейські міста, ідеологічну битву, що розгортається у публічному міському просторі у вигляді міжетнічної ворожнечі, недопредставленість участі жінок у формуванні міського простору, – а також осмислення цих проблем у проекті «Радіо Інтернаціонал».

Мова подій – англійська

 

15 жовтня, понеділок, 08:00

«Rosa Rotes»

Перформанс Алеки Поліс (Польща) за участі Дани Косміної (Україна) перед Міністерством сім’ї, праці та соціальної політики (вул. Новоґродська, 1/3/5)

В рамках цього мистецького протесту проти принизливого ставлення до робітників художниця помиє тротуар разом із українкою, в якої є університетський диплом і яка соціально стигматизується за такий різновид роботи. Вони використають ганчірки, на яких надрукований маніфест, що закликає до єдності та захисту знедолених від знецінення їхньої праці, мобінґу, насильства, експлуатації та нерівного розподілу благ, виявляючи несправедливості, що нас оточують. Документацію перформансу та використані ганчірки буде представлено на фестивальній виставці.

 

20 жовтня, субота, 11:00

«Небажана спадщина: пам’ятники Польської Народної Республіки»

Екскурсія Еви Перлінської-Кобєжинської (Польща) місцями усунених і (поки що) наявних пам’ятників Польської Народної Республіки

Зустріч на Банковій площі біля пам’ятника Юліушу Словацькому

Під час екскурсії, що розпочнеться на Банковій площі (колишня Площа Дзержинського), ми відвідаємо місця, де стояли або досі стоять пам’ятники комуністичної доби. Ми зосередимося на пам’ятниках важливим для тодішньої системи фігурам (політикам і військовим), а також на пам’ятниках «вдячності» Червоній Армії. Колись вони виконували ідеологічну функцію, а згодом стали невід’ємним елементом публічного простору Варшави. Сьогодні вони є відкинутою спадщиною. Ця тема набула актуальності у зв’язку із введенням в дію закону, що зобов’язує до «усунення з публічного простору пам’ятників, що пропагують комунізм або інші тоталітарні системи».

 

21 жовтня, неділя

14:00

Екскурсія фестивальною виставкою у «Цепелії» (польською мовою)

16:00

«Комерційна архітектура післявоєнної Варшави»

Лекція Еви Перлінської-Кобєжинської (Польща)

Цьогорічний фестиваль «Варшава в будові» відбудеться у просторі павільйону «Цепелія». Його архітектура та інтер’єр, що спочатку слугували комерційним цілям, ставлять питання про контекст, в якому цю будівлю було створено. Після «відлиги» 1956 року настав новий етап у розвитку модерністської архітектури як синоніма довгоочікуваної сучасності. У комерційній архітектурі це означало появу легких скляних споруд торгових павільйонів. Перший павільйон «Śródmieście» з’явився на вулиці Маршалковській, після нього постали «Chemia» та «Cepelia». 1960-ті були часом будівельних експериментів, що видно не лише на прикладі павільйонів, а й більших сервісних будівель, таких як «Supersam».

Мова подій – польська

  

27-28 жовтня, субота-неділя

«Київ у будові»

Покази та презентації українських урбаністичних проектів

 

27 жовтня, субота, 17:00

Покази фільмів зі вступним коментарем Василя Черепанина і Світлани Шимко (Україна):

«Ленінопад» (2017), реж. Світлана Шимко

Іронічний документальний фільм про прощання з фантомами СРСР в Україні. Спіритичний сеанс із привидом Леніна веде нас через наше минуле, теперішнє і майбутнє. У фільмі показане постання і падіння ідолів та потойбічне життя історичних примар.

«Ма» (2017), реж. Марія Стоянова

Мама годує великих синиць з вікна своєї багатоповерхівки у Маріуполі й вирощує айви на дачі неподалік лінії фронту. Вона знімає відео про власне повсякдення для своєї доньки, яка живе у столиці й з якою буває важко зв’язатися. Щоби підтримувати розмову, вона розповідає своїй дорослій дитині казки та історії про губчаті гриби.

«Varta1, Львів, Україна» (2016), реж. Юрій Грицина

Це спроба реконструювати атмосферу наприкінці Євромайдану, коли активісти у Львові (Україна) перебрали на себе функції правоохоронних органів. Фільм базується на записах переговорів активістів по раціях і ставить питання про природу революції, закон та самоорганізацію. Фільм є спробою поглянути на буденні простори міста й зрозуміти, чи у них ще присутня історична та революційна непевність.

 

28 жовтня, неділя

14:00

Екскурсія фестивальною виставкою у «Цепелії» (польською мовою)

17:00

Презентації ініціатив та досліджень модерністської архітектури в Україні:

Архітектурний проект Олексія Бикова «Радянський модернізм, бруталізм, постмодернізм»

Фотопроект Олександра Бурлаки «Балконний шик»

«Місто і його ландшафт: економічні та ідеологічні суперечки щодо модерністської архітектури та пам’яті у Києві й Варшаві»

Дискусія за участі Олексія Бикова, Олександра Бурлаки (Україна), Томаша Фудали (Польща)

Модераторка – Аліція Ґзовська (Польща)

Однією з тем фестивалю є різні способи, у які за допомогою локальних та транснаціональних ринкових механізмів, а також минулих і теперішніх ідеологій трансформується поняття архітектури та позиціонування її творців. В Україні антирадянські настрої зросли після початку «декомунізаційної» кампанії, запущеної урядом, щоб позбутися символів комуністичної епохи. Крім повалення пам’ятників Леніну та перейменування вулиць, ця кампанія також загрожує руйнуванням модерністському спадку радянської доби. Презентації та дискусії щодо необхідності зберегти й захистити радянську модерністську архітектуру супроводжуватимуться серією кінопоказів на тему повстання та переміщення у міському просторі. Співрозмовники також проаналізують стан польської архітектурної спадщини після 1989 року та зміни міського ландшафту, що відбулися з економічних або ж із політичних причин в рамках «декомунізації».

Мова подій – англійська

 

3-4 листопада, субота-неділя

«Нові сусідства»

3 листопада, субота, 17:00

Презентація ініціативи «Нове сусідство / Моабіт» Марини Напрушкіної (Німеччина)

Модератор – Василь Черепанин (Україна)

2013 року, в час, коли біженці в районі Моабіт потребували підтримки, берлінська художниця, активістка й авторка білоруського походження Марина Напрушкіна заснувала незалежний соціальний та мистецький центр «Нове сусідство / Моабіт». Центр розвинувся в одну з найбільших самоорганізованих громадянських ініціатив Берліна, де твориться ситуація «зустрічі» старих і нових сусідів, людей з різних країн та різного соціального походження, незалежно від віку, сексуальної орієнтації та релігії. Він діє як освітній проект, в рамках якого учасники_ці діляться власним досвідом і працюють над створенням нових форм колективності.

Мова події – англійська

4 листопада, неділя, 17:00

Дискусія про польську політику щодо українських мігрантів та біженців за участі Іґнаци Южвяка, Антоні Вєшторта, Мирослави Керик, Пйотра Вуйчіка (Польща)

Модераторка – Олена Бабакова (Польща)

Різке зростання міграційної хвилі з України в Польщу – зовсім не односторонній процес. Він суттєво змінює економічне, політичне та соціальне функціонування обох країн. Втім, значимість чимдалі більшої української спільноти у Польщі вимірюється не лише цифрами. Польський уряд хвалиться, що «прийняв один мільйон українських біженців», хоча реальна кількість біженців з України – це одиниці. Решту варто було б кваліфікувати як трудових мігрантів, але їх використовують як зручний щит для ухилення від дотримання міграційних квот ЄС. Українці стають метафоричною, міфічною спільнотою, хоча польська економіка великою мірою залежить від їхньої низькооплачуваної праці. Учасники_ці дискусії обговорять суперечності польської міграційної політики, викриваючи протиріччя ерзац-політики ЄС щодо південного та східного сусідства.

Мова події – польська

 

10 листопада, субота

16:00

«Деконструюючи антикомунізм»

Симпозіум за участі Джоді Дін (США), Мачея Ґдули (Польща), Девіда Оста (США), Яна Сови (Польща)

Модератор – Василь Черепанин (Україна)

Привид блукає Європою – привид комунізму. Всі сили старої Європи вступили у священний союз, щоби прогнати цей привид: Меркель і Путін, Орбан і Макрон, праві радикали та брекзитівці. Від «декомунізації» в Україні та Польщі до німецького «НДР ніколи не існувало», від контрреволюційних, авторитарних режимів Росії і Туреччини до правлячих популістів в Італії та Австрії – всюди з комунізмом борються, так ніби він не просто символічний залишок напівзабутої епохи перед проголошеним «кінцем історії», а живий ідеологічний ворог, досі присутній на політичному порядку денному. Можливо, саме цей антикомунізм без комуністів є спільним негативним означником для всіх політичних тенденцій, які сьогодні часто об’єднують терміном «іллібералізм». Які соціальні рушії та класова основа такого поширеного ресентименту? Як проголошений антикомунізм прокладає шлях неофашизму, нормалізуючи воскреслі еманації старих ідеологій ненависті? Навіщо він потрібен у сучасних дискримінаційних практиках в ситуації антимігрантського консенсусу та повернення антисемітизму? Критикуючи політичні сили, що визначають нинішній глобальний статус-кво, дискутант(к)и розглянуть європейське несвідоме у його сучасному режимі.

19:00

«Комунізм повертається додому»

Показ фільму «Церемонія» (2017) та розмова з Філом Коллінзом (Велика Британія)

Модератор – Василь Черепанин (Україна)

Фільм документує подорож створеної 1970 року скульптури Фрідріха Енґельса з українського села, де її усунули з публічного простору в процесі «декомунізації», до Манчестера, де її встановили на одній із центральних площ як постійний пам’ятник. Енґельс жив у Манчестері більше 20 років і досвід його першого перебування у місті (1842–1844 рр.) став основою для його відомого трактату «Становище робітничого класу в Англії». Щоденник подорожі поєднується з матеріалами із дня інавгурації пам’ятника у липні 2017 року під час масштабної події, а також з історіями сучасних робітників, яких Коллінз зустрічав протягом року. Художній жест перенесення скульптури запустив серію дискусій щодо спадщини Енґельса та актуальності комуністичної думки в Європі після Брекзиту та за її межами.

Мова подій — англійська

 

11 листопада, неділя

«Ще не вмерла»

Закриття фестивалю

14:00

Екскурсія фестивальною виставкою у «Цепелії» (польською мовою)

16:00

Кураторська екскурсія ЦВК фестивальною виставкою у «Цепелії» (англійською мовою з послідовним перекладом на польську)

Фестивальну виставку можна зчитувати як зібрання різних мистецьких підходів, які пропонують своєчасний погляд на соціальні процеси й те, як вони змінилися, коли присутність нових сусідів стала більш очевидною. Куратор(к)и запропонують свою перспективу на проблематику виставки крізь призму мистецьких висловлювань, що стосуються ситуації в Україні та є наслідком незгоди з політичною ситуацією в країні, яка посилюється нинішнім військовим конфліктом, а також поспішною політикою декомунізації та руйнівною хвилею ультраправих рухів.

Куратори публічної програми – Василь Черепанин (Центр візуальної культури, Київ) та Шимон Маліборський (Музей сучасного мистецтва у Варшаві)

 

    

 


Виставка «Сусіди» в рамках 10-го фестивалю «Варшава в будові»

Павільйон «Цепелія», малюнок Зигмунта Степінського, 1965, з колекції музею Варшави

13 жовтня – 11 листопада

Павільйон «Цепелія», вул. Маршалковська 99/101, Варшава

Сучасне місто можна описати як нескінченну спробу дати собі раду з «іншим», представляючи його/її як «сусіда». Поняття «сусід» позначає співіснування та відчуження, любов та ненависть, схожість та відмінність. Уряди національних держав часто зловживають цим словом в офіційному дискурсі, застосовуючи його як метафору і не беручи до уваги його внутрішню неоднозначність. «Сусіди» – це також назва книжки, яка цього року у Польщі була використана як мотив для ухвалення контроверсійного закону, що призвів до сплеску антисемітських та антиукраїнських настроїв.

Чимдалі більша кількість мешканців Варшави (та багатьох інших польських міст) виявляють, що їхні сусіди приїхали з України. Або ж із Білорусі, Молдови, Росії, Грузії, Узбекистану і так далі. Все більший наплив мігрантів з-за східного кордону призводить до того, що вперше з часів Другої Світової війни Польща перестає бути моноетнічною державою.

10-ий фестиваль «Варшава в будові» відповідає на цю ситуацію, відображаючи зміни, що відбуваються з польським суспільством, на рівні логіки самого проекту. Замість того, щоб говорити про дедалі більшу спільноту мігрантів з-за східного кордону в об’єктивованій та дистанційованій манері мистецької репрезентації, прибульці з України переймають контроль над самим фестивалем (подібно до того, як у деяких проявах масової уяви мігранти з цієї країни «переймають» робочі місця, інституції та житлові площі в численних польських містах).

Різке зростання міграційної хвилі з України в Польщу – зовсім не односторонній процес. Він суттєво змінює економічне, політичне та соціальне функціонування обох країн. Тому проект цьогорічного фестивалю розподілено між двома східноєвропейськими столицями, які після 1991 року пішли вражаюче різними шляхами розвитку.

У Варшаві виставку «Сусіди» розташовано у післявоєнному модерністському павільйоні «Цепелія», який мав слугувати місцем конструювання нової польської ідентичності. В часи після розірвання Варшавського договору це приміщення, символічно, трансформували в залу з ігровими автоматами. У Києві проект втілюватиметься на території, яка є одним із найбільш симптоматичних наслідків соціального та урбаністичного колапсу 1990-х років. Вулиця Петрівська, що колись була жвавою артерією між Подолом і Верхнім містом, після серії геологічних та соціальних катастроф перетворилася на непролазні хащі.

Два міста, в яких проходитиме проект «Сусіди», зустрінуться у виставковому просторі «Цепелії» у Варшаві. У деяких роботах з виставки осмислюються різні способи, у які за допомогою локальних та транснаціональних ринкових механізмів, а також минулих і теперішніх ідеологій, трансформується поняття архітектури та позиціонування її творців.

Ідея «сусідів» в рамках цього проекту розглядається радше як стан постійного руху, прекарності та трансформації, аніж як постійне, стабільне співіснування. Це відкриває своєрідну перспективу на сучасні потоки міграції в європейські міста та за їхні межі, що зазвичай помилково репрезентуються як «міграційна криза». Особлива увага приділяється ідеологічній битві, що розгортається у публічному міському просторі у вигляді міжетнічної ворожнечі та спроб встановити праву монополію на історію.

«Сусіди» в англійській мові – це гендерно нечутливе слово. Цей лінгвістичний симптом чоловічої влади символічно використовується в проекті для демонстрації недорепрезентованої, невидимої участі жінок у процесі формування та використання міського простору, з особливим акцентом на гендерованій праці жінок-мігранток з іншого боку польського східного кордону.

Учасники та учасниці виставки: Бабі Бадалов, Олексій Биков, Оксана Брюховецька, Олександр Бурлака, Пйотр Висоцький, Ксенія Гнилицька, Артур Жмієвський, Микита Кадан, Тарас Камєнной, Ґал Кірн та Fokus Grupa, Філ Коллінз, Дана Косміна, Marginal Act, Марина Напрушкіна, Валентина Петрова, Алека Поліс, Сергій Попов та Микола Рідний, Олівер Ресслер, Анна Сороковая, Лукаш Суровєц у співпраці з Олександрою Овсянніковою та Мартою Романків, Сантьяґо Сьєрра, TV Kryzys, Давид Чичкан, Хіто Штеєрл, Флоріан Юр’єв, Аліна Якубенко.

Куратори: Центр візуальної культури.

10-й фестиваль «Варшава в будові» співорганізований Музеєм сучасного мистецтва у Варшаві та Музеєм Варшави. Проект відбувається за підтримки уряду міста Варшави. Більше інформації про фестиваль: Більше інформації про фестиваль: https://wwb10.artmuseum.pl/en.

    


Програма урбаністичного проекту «Сусіди» в Києві:

16 – 28 вересня, 2018

 

16 – 19 вересня, 12:00

Ботанічний воркшоп з Настею Коленковою

Під час ботанічного воркшопу з Анастасією Коленковою учасни_ці досліджуватимуть можливі способи співжиття між людиною та місцевою рослинністю і спробують створити ландшафтний дизайн, що не порушував би навколишню гармонію.

19 вересня, 18:00

Екскурсія околицями вулиці Петрівської
(зустріч на Львівській площі біля супермаркету Billa)

Під час екскурсії Олександр Бурлака розповість про нашарування контекстів навколо території яру, об’єкти, що зникають і виникають знову. Formografia design studio разом з учасни_цями майстер-класу презентують конструкції із дерева та металу, що були створені відповідно до інфраструктурних потреб місцевої спільноти.

20 вересня, 19:00

Лекція Маттіа Претолані «Фігури негативності: елементи архітектури протиріччя»

У своїй роботі «Негативна діалектика» Теодор Адорно теоретично обґрунтовує філософську діалектику, що залишається суперечливою і уникає розв’язання в рамках позитивних дій. Як можливо застосувати цей підхід до практики в сфері архітектури та дизайну?

21 вересня, 19:00

Лекція Томаша Свєтліка «Агенція архітектури. Малі проекти Томаша Швєтліка»
У своїй презентації архітектор Томаш Свєтлік покаже деякі зі своїх робіт, в тому числі «Сцену» (Дніпро), Świetlica Matejki (Варшава), «Площу вистав» (Варшава), та інші малі проекти, такі як скульптура «Піщаник». Томаш розповість, яким чином їх було спроектовано та як вони працюють.

22 вересня, 17:00 Zakeep party

23 вересня

12:00 Одноденний фестиваль DIYstvо

Щорічний фестиваль міської самоорганізації та творчості, що проходить з 2009 року. У програмі: майстерні з шовкодруку, локальні D.I.Y.-бренди, музика.

14:00 Лекція Дани Косміної «Анархітектурні комуни»

Партисипативне будівництво та створення нових незалежних від держави спільнот приховане від повсякденного погляду мешканців міста. У лекції Дана Косміна розгляне феномен таких осередків як Slab City, ZAD, Port Elizabeth і розповість історії цих анархітектурних комун, в яких архітектор лише один із учасників процесу колективного творення.

16:00 Концерт

28 вересня, 20:00 Показ фільму «Зсув XL» (2016/18) (реж. Олексій Радинський) 

«Зсув» – це фільм про спробу побудувати «суспільство, яке докорінно відрізняється від усього, що нас оточує». Ця спроба відбувається в самому центрі Києва, на території, відвойованій у міста природною стихією. Зсув ґрунту, деградація міської політики та розпад суспільних зв’язків призвели до виникнення безвладного, непідконтрольного анклаву в центрі міста. Так виникає ідея «утопії тут і тепер», у створенні якої беруть участь представники вуличного мистецтва, музичної сцени, театрального аванґарду, etc.

    


“СУСІДИ” 10-й фестиваль ВАРШАВА В БУДОВІ

«Сусіди» – тема 10-го фестивалю архітектури та урбаністики Варшава в Будові, що проводиться Музеєм сучасного мистецтва Варшави разом з Музеєм Варшави з 2009 року. Цього року до кураторства фестивалю було запрошено колектив Центру візуальної культури. Програма фестивалю розподілена між Варшавою та Києвом.

З 19 по 28 вересня 2018 року вулиця Петрівська, 34 («Хащі») у Києві стане місцем проведення урбаністичного проекту «Сусіди».

Вулиця Петрівська у Києві до 1990-х років сполучала київський Поділ із Верхнім містом. Політичні, соціальні та геологічні катаклізми призвели до занепаду цього маршруту. Місцева забудова була поступово знищена, а на її місці виникли непрохідні хащі: сили природи витіснили людей з цієї території.

Після кількох десятиліть занепаду, цю територію зайняли мистецькі спільноти. Прилеглі гаражі стали місцем розвитку музичної контр-культури, ґрафіті, перформативного мистецтва тощо. Спеціально розроблений архітектурний проект Олександра Бурлаки має відродити занедбану територію в інтересах мешканців міста.

В рамках проекту «Сусіди» відбудеться освітня програма, присвячена тематиці «архітектури надзвичайного стану». Це міжнародний рух, націлений на винайдення архітектурних рішень для територій, уражених стрімкою урбанізацією, бідністю, конфліктами та природними катастрофами. Архітектори, історики мистецтва, філософи й урбаністи проведуть серію дискусій, презентацій, воркшопів і музичних подій, присвячених тематиці негативних впливів хаотичної міської забудови в результаті нелегального захоплення просторів, візуальної війни та військової інтервенції. Фестиваль поєднає у собі події, присвячені архітектурі, ландшафтному дизайну, графіті-культурі, альтернативній музиці та кінематографу.

Програма фестивалю включає у себе проведення воркшопів, лекції українських та європейських архітекторів, музичні та графіті джеми та кінопоказ. В рамках фестивалю відбудется облаштування прилеглої території під керівництвом Formografia design studio (засновники Науково-мистецька платформа«Острів»).

Освітня програма включає в себе лекцію архітектора, головного організатора EASA 2019 Маттія Претолані «Фігури Негативності: елементи архітектури протиріччя», лекцію головного архітектора простору «Сцена» у м. Дніпро Томаша Свєтліка «Архітектурна агенція. Малі проекти Томаша Свєтліка», та лекцію української архітекторки Дани Косміної «Архітектура комуни». Музична частина включає у себе Закипь vol.7, а перший київський graffiti shop GARAGE CANSHOP організує графіті-батл. В рамках фестивалю відбудуться партнерські заходи фестивалю міської культури DIY STVO. А завершить програму фестивалю показ фільму Олексія Радинського «Зсув / Landslide / Оползень XL».

    


Закриття Київського Інтернаціоналу – ’68 СЬОГОДНІ: лекції Аляйди Ассман та Алєксєя Юрчака

 

Проект Київський Інтернаціонал – ’68 СЬОГОДНІ досліджує політичний та культурний спадок протестів і боротьби 1968-го, беручи до уваги суперечності цього історичного моменту для Заходу та Сходу Європи з перспективи п’ятдесяти років потому. Він проходить у форматі міжнародного форуму мистецтва й знання у київському Будинку кіно до 25 травня.

У середу, 23 травня, о 19:00 у Синій залі Будинку кіно відбудеться лекція Аляйди Ассман «1968 у Німеччині: покоління з двома етапами та обличчями».

У своїй лекції Аляйда Ассман розгляне покоління ‘68, народжене в Німеччині між 1940 та 1950 роками, марковане Другою Світовою війною та її наслідками в дезінтегрованій країні, а також сильним прагненням до оновлення, повернення до нормального стану та стабільного життя. Воно росло в часи швидких технічних інновацій, економічного розквіту та модернізації. Рух до особистого звільнення був виразно європейським та західним явищем і живився американською поп-культурою, візіями «влади квітів» та мріями хіпі. У німецькому контексті ці ідеали пройшли кілька етапів: від витоків, пов’язаних зі змінами в культурі та способі життя, до політизації і до перетворення руху на, як дехто вважає, терористичний. Однак історичний внесок покоління ‘68 не обмежується тим, що сталося у 1960–1970-х роках. Наступний бунт у 1980-х був таким же ключовим для постання нової Європи. Аляйда Ассман зосередиться на обох революційних моментах і на тому, як вони змінили Європу.

Мова лекції англійська із синхронним перекладом на українську.

Аляйда Ассман (Німеччина, 1947) – історикиня, культурологиня та дослідниця літератури. У 1993–2014 роках завідувала кафедрою англійської літератури та теорії літератури в Університеті міста Констанц, Німеччина. Як гостьова професорка викладала у Принстонському, Єльському, Чиказькому, Віденському та інших університетах. У 2017 році разом зі своїм чоловіком Яном Ассманом отримала Премію Бальцана. Серед останніх публікацій англійською: «Культурна пам’ять та західна цивілізація» (2012), «Тіні травми: пам’ять і політика повоєнної ідентичності» (2016).

Київський Інтернаціонал ’68 СЬОГОДНІ закриється лекцією Алєксєя Юрчака «Лабораторія майбутнього: тіло Леніна між біохімією та мистецтвом», яка відбудеться у п’ятницю, 25 травня, о 19:00 у Синій залі Будинку кіно. 

Радянський комуністичний проект був організований навколо «ленінізму» – дискурсивного й матеріального конструкту, що складався із текстів та цитат Леніна, образів та скульптур, а також тіла Леніна у Мавзолеї. Як владний центр суверенітету, «ленінізм» був постійним та вічним. Це було єдине фізичне тіло і тіло знань, в якому не можна було сумніватися та виходити за його межі в рамках радянського політичного дискурсу. Насправді, щоб залишатися «тим самим», «ленінізм» постійно змінювався і перевинаходився протягом радянської історії: ленінські тексти цитували неправильно і цензурували, ленінські образи вигадували й ретушували, а фізичне тіло Леніна реформували та ребальзамували. Тим часом, біохімічна наука, що підтримувала й трансформувала тіло Леніна, залишалася в центрі цієї тривалої політичної реконструкції. У своїй лекції Алєксєй Юрчак розповість про те, як виглядає «ленінізм» з точки зору біохімії з її біолабораторіями, хімічними тестами та анатомічними процедурами, а також про те, як політичне, мистецьке та біологічне перетинаються в цьому унікальному проекті, розглянувши з цієї перспективи сучасні іконоборчі рухи, спрямовані на образи Леніна.

Мова лекції – російська.      

Алєксєй Юрчак (Росія, 1960) – американський антрополог російського походження. У 1997 році здобув докторский ступінь з культурної антропології в Дюкському університеті (США). Професор на факультеті антропології Університету Берклі в Каліфорнії. За свою книжку «Все було назавжди, поки не закінчилось: останнє радянське покоління» (2005) отримав премію Вейна С. Вучинича (2007) та премію «Просвітник» (2014). Працює над дослідженням унікальної біохімічної науки, що підтримує тіло Леніна в московському Мавзолеї.

Повний опис програми проекту – за посиланням http://vcrc.org.ua/68-now/.      

Вхід на всі заходи – вільний. 

Організатор – Центр візуальної культури (Київ)

Автори емблеми – Experimental Jetset, Амстердам 2018

Інституційні партнери: De Balie (Амстердам, Нідерланди), European University Viadrina (Франкфурт-на-Одері, Німеччина), Krytyka Polityczna (Варшава, Польща), Medusa Books (Київ, Україна), tranzit.cz (Прага, Чехія).

За підтримки: Bundeszentrale für politische Bildung, Goethe-Institut в Україні, Prince Claus Fund.

Інформаційні партнери: Політична критика, Update, Телекритика, Хмарочос, VECTOR.media


Київський Інтернаціонал – ’68 СЬОГОДНІ: програма другого тижня

 

Проект Київський Інтернаціонал – ’68 СЬОГОДНІ проходить у форматі міжнародного форуму мистецтва й знання в київському Будинку кіно до 25 травня.

В рамках проекту у п’ятницю, 18 травня, о 19:00 у Синій залі Будинку кіно відбудеться лекція політичної мислительки Шанталь Муфф «Афекти демократії». Шанталь Муфф розгляне ключову роль, яку в політиці відіграють «пристрасті» – спільні афекти, залучені до конструювання колективних ідентичностей. Запозичуючи ідеї Спінози, Фройда й Вітґенштайна, а також розвиваючи власну теорію агоністичної демократії, Шанталь Муфф розгляне роль мистецьких практик у створенні афектів, що здатні мобілізувати колективну волю, спрямовану на досягнення демократичного ідеалу.

Мова лекції – англійська із синхронним перекладом на українську.

Шанталь Муфф (Бельгія, 1943) – політична філософиня, професорка політології у Центрі вивчення демократії Вестмінстерського університету в Лондоні, членкиня-кореспондентка Міжнародного коледжу філософії у Парижі. Авторка книжок «Повернення до політичного» (1993), «Демократичний парадокс» (2000), «Про політичне» (2005), «Агоністика: осмислювати світ політично» (2013), а також «В ім’я народу» (2016) разом із Іньїґо Еррехоном.  

У суботу, 19 травня, о 16:00 у Синій залі Будинку кіно відбудеться симпозіум «Жива газета. Спадок Празької весни сьогодні» під кураторством Віта Гавранека і Терези Стейскалової (transit.cz, Чехія). Учасники та учасниці симпозіуму, серед іншого, обговорюватимуть одне з найактуальніших питань того часу – чи можливо реформувати соціалістичну модель.

Мова події – англійська.

Учасники(ці) симпозіуму:

Томаш Гучко (Словаччина, 1983) – перекладач, публіцист, письменник, головний редактор щомісячного журналу «Капітал». Живе та працює у Братиславі.

Збинєк Баладран (Чехія, 1973) – публіцист, художник, куратор та архітектор виставок. 2001 року заснував у Празі Центр сучасного мистецтва Display (з 2007 року – tranzitdisplay). Входив до кураторської команди Manifesta 8 (2010).

Алєксєй Клюйков (Росія, 1983) – художник, ілюстратор, співзасновник групи «Радикальні реалісти». Живе та працює у Празі.

Павел Барша (Чехія, 1960) – професор філософії у Карловому університеті, дослідник політики пам’яті, орієнталізму та емансипативних рухів.

Віола Єжкова (Чехія, 1979) – режисерка документального кіно та співробітниця чеського радіо «Влтава».

У неділю, 20 травня, о 19:00 у Синій залі Будинку кіно відбудуться покази чеських фільмів 1960-х років та презентація Терези Стейскалової «Режисери всіх країн, єднайтеся!». Після показу фільмів «Чорне й біле» (1968) Крішни Вішваната й «Фуга на чорних клавішах» (1965) Драгоміри Віганової Тереза Стейскалова розповість про амнезію культурного обміну в контексті тимчасового перебування студентів із Неприєднаних країн у Чехословаччині. Вона зосередиться на зустрічі між азійськими та африканськими студентами, які вивчали кіно, і чехословацькою «новою хвилею» у 1960–1970-х роках, а також на парадоксі расизму під час соціалізму.

Мова презентації – англійська.

Тереза Стейскалова (Чехія, 1981) – дослідниця та публіцистка, кураторка у tranzit.cz. Разом зі Збинєком Баладраном курувала проект «Біафра духу: студенти “третього світу” в Чехословаччині» (Національна галерея, Прага). Співавторка книжок «Хто є художником?» (2015) та «Режисери всіх країн, єднайтеся!» (2018).

Tакож у неділю, 20 травня, о 14:00 в художніх майстернях на вул. Сошенка, 33 колективи Tokonoma (Німеччина) та «Сошенка, 33» (Україна) презентуватимуть свій спільний художній проект, що розпочався у 2017 році в рамках documenta 14.

Мова презентації – англійська.

Tokonoma (Кассель) – платформа для розвитку молодого мистецтва і клубної культури. Навесні 2012 року колектив Tokonoma перетворив колишній роздрібний магазин у Касселі на багатофункціональний простір, Квартиру Tokonoma.

«Сошенка, 33» (Київ) – колектив, а також форма ситуативної організації художників, членів інших колективів та груп. Важливою частиною практики є активістська діяльність щодо збереження та розвитку художніх майстерень Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури на вул. Сошенка, 33.

Повний опис програми проекту – за посиланням http://vcrc.org.ua/68-now/.      

Вхід на всі заходи – вільний.

Організатор – Центр візуальної культури (Київ)

Автори емблеми – Experimental Jetset, Амстердам 2018

Інституційні партнери: De Balie (Амстердам, Нідерланди), European University Viadrina (Франкфурт-на-Одері, Німеччина), Krytyka Polityczna (Варшава, Польща), Medusa Books (Київ, Україна), tranzit.cz (Прага, Чехія).

За підтримки: Bundeszentrale für politische Bildung, Goethe-Institut в Україні, Prince Claus Fund.

Інформаційні партнери: Політична критика, Update, Телекритика, Хмарочос, VECTOR.media


Київський Інтернаціонал – ’68 СЬОГОДНІ: програма першого тижня

 

Київський Інтернаціонал – ’68 СЬОГОДНІ відкриється у п’ятницю, 11 травня, о 19:00 у Червоній залі Будинку кіно лекцією французького філософа Жака Рансьєра «Реполітизуючи французький 68-й».

Проект проходитиме у Будинку кіно в Києві з 11 по 25 травня у форматі міжнародного форуму мистецтва й знання, на якому вперше в Україні виступлять з лекціями видатні філософи та історики сучасності Жак Рансьєр (Франція), Шанталь Муфф (Бельгія), Аляйда Ассман (Німеччина), Аґнеш Хеллер (Угорщина) та Алєксєй Юрчак (США). Київський Інтернаціонал – ’68 СЬОГОДНІ досліджує політичний та культурний спадок протестів і боротьби 1968-го, беручи до уваги суперечності цього історичного моменту для Заходу та Сходу Європи з перспективи п’ятдесяти років потому.

У п’ятницю, 11 травня, о 19:00 у Червоній залі Жак Рансьєр у своїй лекції «Реполітизуючи французький 68-й» розгляне цілі та практики революційного руху у Франції 1968 року, які зосереджувалися на співвідношенні між університетською системою та капіталістичним домінуванням і продемонстрували, що означає політика як сила колективного винайдення: винайдення імен, що ламають соціальні ідентичності, та дій, що розривають зв’язки, на яких тримається соціальний консенсус. Такі винайдення зазвичай мисляться як прояви спонтанного та ефемерного бунту. Втім, саме ці моментальні розриви звичного стану речей породжують специфічну темпоральність політики.

Мова лекції – англійська із синхронним перекладом на українську.

Жак Рансьєр (Франція, 1940) філософ, політичний теоретик. Почесний професор факультету філософії Університету Париж VIII, де викладав з 1969 до 2000 року. Багато писав про соціальну емансипацію, літературу, кіно та відношення між естетикою та політикою. Серед найвідоміших його книжок: «Ніч пролетарів» (1981), «Учитель-незнайко» (1987), «Незгода. Політика і філософія» (1994), «Розподіл чуттєвого» (2000), «Кінематографічна байка» (2001), «Розкріпачений глядач» (2007), «Естезис: сцени естетичного режиму» (2011), «Загублена нитка» (2014).

У суботу, 12 травня, о 16:00 у Синій залі відбудеться презентація «Надбудова» амстердамської студії графічного дизайну Experimental Jetset. Маріке Штолк, Ервін Брінкерс та Денні ван ден Дунґен розкажуть про своє дослідження міста як платформи для графічної мови. Вони зосередяться на чотирьох ключових темах свого дослідження: конструктивізмі, Ситуаціоністському інтернаціоналі, русі прово та пост-панку. Колектив проведе презентацію у форматі слайд-шоу із демонстрацією власних робіт.

Мова презентації – англійська.

Experimental Jetset (Нідерланди, 1997) студія графічного дизайну, заснована Маріке Штолк, Ервіном Брінкерсом та Данні ван ден Дунґеном. Зазвичай працюють із друкованими матеріалами та інсталяціями. Брали участь у проектах Міського музею Амстердама, Центру Помпіду, Музею американського мистецтва Вітні та ін. 2007 року значну частину робіт Experimental Jetset придбав Музей сучасного мистецтва у Нью-Йорку. 2015 року Roma Publications (Амстердам) видали монографію під назвою «Висловлювання і контрвисловлювання: нотатки про Experimental Jetset». У 2000–2013 роках Experimental Jetset викладали в Академії Герріта Рівальда (Амстердам), зараз – у ARTEZ Werkplaats Typografie (Арнхем). У 2017 році ЕJ розробили дизайн Київського Інтернаціоналу – Київської бієнале 2017, а у 2018 – проекту Київський Інтернаціонал – ’68 СЬОГОДНІ.

В неділю, 13 травня, о 16:00 у Синій залі відбудеться зустріч із художником Іґорем Ґрубічем. Художник розповість про свій проект «366 ритуалів визволення», що складається з різних мікрополітичних інтервенцій у публічний простір, які він здійснював щодня протягом 2008 і частково 2009 року. Відправною точкою проекту стала 40-ва річниця травня 1968 року: Іґор Ґрубіч відсилає до спадку концептуальних мистецьких практик у колишній Югославії, політичних фільмів Жана-Люка Ґодара та культурних стратегій кінця 60-х та початку 70-х років.

Мова події англійська.

Іґор Ґрубіч (Хорватія, 1969) – художник, відомий з 1990-х років своїм інтервенціями у міський публічний простір. Працює з різними медіа, зокрема із фото та відео. З 2000 року займається створенням документальних фільмів, телевізійних репортажів та роликів для соціальної реклами. Учасник багатьох міжнародних виставок та бієнале.

Адреса локації проекту – київський Будинок кіно (вул. Саксаганського, 6).

Вхід на всі заходи – вільний.

Повний опис програми проекту – за посиланням http://vcrc.org.ua/68-now/.

Організатор Центр візуальної культури (Київ)

Автори емблеми Experimental Jetset, Амстердам 2018

Інституційні партнери: De Balie (Амстердам, Нідерланди), European University Viadrina (Франкфурт-на-Одері, Німеччина), Krytyka Polityczna (Варшава, Польща), Medusa Books (Київ, Україна), tranzit.cz (Прага, Чехія).

За підтримки: Bundeszentrale für politische Bildung, Goethe-Institut в Україні, Prince Claus Fund.

Інформаційні партнери: Політична критика, Update, Телекритика, Хмарочос, VECTOR.media


Програма проекту «Київський Інтернаціонал — ’68 СЬОГОДНІ»

 

 

Центр візуальної культури оголошує програму проекту Київський Інтернаціонал ’68 СЬОГОДНІ, що проходитиме у київському Будинку кіно з 11 по 25 травня у форматі міжнародного форуму мистецтва й знання, на якому вперше в Україні виступлять з лекціями такі видатні філософи та історики сучасності, як Жак Рансьєр (Франція), Шанталь Муфф (Бельгія), Аляйда Ассман (Німеччина), Аґнеш Хеллер (Угорщина) та Алєксєй Юрчак (США).

Проект Київський Інтернаціонал – ’68 СЬОГОДНІ досліджує політичний та культурний спадок протестів і боротьби 1968 року, беручи до уваги суперечності цього історичного моменту для Заходу та Сходу Європи з перспективи п’ятдесяти років потому. Він розпочнеться з лекції французького філософа Жака Рансьєра «Реполітизуючи французький 68-й», що відбудеться у п’ятницю, 11 травня, о 19:00. У своїй лекції Жак Рансьєр розгляне цілі та практики революційного руху у Франції 1968-го року, які зосереджувались на співвідношенні між університетською системою та капіталістичним домінуванням та продемонстрували, що означає політика як сила колективного винайдення. Мова лекції – англійська із синхронним перекладом на українську.

Графічні дизайнери Київського Інтернаціоналу – Київської бієнале 2017 та Київського Інтернаціоналу – ’68 СЬОГОДНІ, амстердамське тріо Experimental Jetset (Маріке Штолк, Ервін Брінкерс та Денні ван ден Дунґен) представлять у Києві своє дослідження міста як платформи для (графічної) мови. Під час презентації «Надбудова», що відбудеться в суботу, 12 травня, о 16:00, колектив зосередиться на чотирьох ключових темах: конструктивізмі, Ситуаціоністському інтернаціоналі, русі прово та пост-панку. Мова події – англійська.

В неділю, 13 травня, о 16:00 хорватський художник Іґор Ґрубіч розповість про свій проект інтервенцій у публічний простір «366 ритуалів визволення», що базується на спадку концептуальних мистецьких практик у колишній Югославії, політичних фільмах Жана-Люка Ґодара та культурних стратегіях кінця 60-х та початку 70-х років. Мова події – англійська.

У п’ятницю, 18 травня, о 19:00 відбудеться лекція бельгійської політичної мислительки Шанталь Муфф «Афекти демократії». У ній вона розгляне роль мистецьких практик у створенні афектів, що здатні мобілізувати колективну волю, спрямовану на досягнення демократичного ідеалу. Мова лекції – англійська із синхронним перекладом на українську.

Для Західної Європи травень 1968-го залишається символом звільнення та бунту проти закоренілих владних структур, а також культурним і мистецьким орієнтиром, тоді як для Східної Європи актуальнішою, очевидно, є 50-та річниця Празької весни та радянської військової інтервенції у Чехословаччину. В суботу, 19 травня, о 16:00 відбудеться симпозіум «Жива газета. Спадок Празької весни сьогодні» за участі Збинєка Баладрана, Павла Барші (Чехія), Ладії Ґазової (Словаччина), Віоли Єжкової, колективу «Капітал» (Чехія), Алєксєя Клюйкова (Росія) та видатної угорської філософині Аґнеш Хеллер. Учасники симпозіуму, серед іншого, обговорюватимуть одне з найактуальніших питань того часу – чи можливо реформувати соціалістичну модель. Мова події – англійська.

В неділю, 20 травня, о 19:00 відбудуться покази чеських фільмів «Чорне й біле» (1968) Крішни Вішваната й «Фуга на чорних клавішах» (1965) Драгоміри Віганової, а також презентація дослідниці кіно Терези Стейскалової (tranzit.cz) «Режисери всіх країн, єднайтеся!» про амнезію культурного обміну в контексті тимчасового перебування студентів із Неприєднаних країн у Чехословаччині. Також у неділю о 14:00 в художніх майстернях на вул. Сошенка, 33 художні колективи Tokonoma (Німеччина) та Сошенка, 33 (Україна) презентуватимуть спільний проект, робота над яким розпочалася в Касселі під час documenta 14. Мова подій – англійська.

У середу, 23 травня, о 19:00 німецька історикиня та культурна антропологиня Аляйда Ассман прочитає лекцію «1968 у Німеччині: покоління з двома етапами та обличчями». Вона розкаже про історичний внесок покоління німців, народжених між 1940 та 1950 роками, у революційні рухи 19601970-х та 1980-х років, що відіграли важливу роль у становленні нової Європи. Мова лекції – англійська із синхронним перекладом на українську.

На завершення проекту, у п’ятницю, 25 травня, о 19:00 відбудеться лекція американського культурного антрополога російського походження Алєксєя Юрчака «Лабораторія майбутнього: тіло Леніна між біохімією та мистецтвом». Він розповість про те, як політичне, мистецьке та біологічне перетинаються в унікальному проекті збереження тіла Леніна та запропонує з такої перспективи поглянути на сучасні іконоборчі рухи, спрямовані на образи Леніна. Мова лекції – російська. 

Повний опис програми – за посиланням http://vcrc.org.ua/68-now/.      

Адреса локації проекту – київський Будинок кіно (вул. Саксаганського, 6).

Вхід на всі заходи – вільний.

Організатор Центр візуальної культури (Київ)

Автори емблеми Experimental Jetset, Амстердам 2018

Інституційні партнери: De Balie (Амстердам, Нідерланди), European University Viadrina (Франкфурт-на-Одері, Німеччина), Krytyka Polityczna (Варшава, Польща), Medusa Books (Київ, Україна), tranzit.cz (Прага, Чехія).

За підтримки: Bundeszentrale für politische Bildung, Goethe-Institut в Україні, Prince Claus Fund.

Інформаційні партнери: Політична критика, Update, Телекритика, Хмарочос, VECTOR.media

 


Київський Інтернаціонал – ’68 СЬОГОДНІ

 

Центр візуальної культури оголошує про проведення другої частини Київського Інтернаціоналу – Київської бієнале 2017 під назвою Київський Інтернаціонал – ’68 СЬОГОДНІ, що відбудеться у Будинку кіно з 11 по 25 травня 2018 року.

В рамках проекту Київський Інтернаціонал – ’68 СЬОГОДНІ, що проходитиме у форматі міжнародного форуму мистецтва й знання, в Україні вперше виступлять з лекціями такі видатні філософи та історики сучасності, як Жак Рансьєр (Франція), Шанталь Муфф (Бельгія), Аляйда Ассман (Німеччина), Аґнеш Хеллер (Угорщина) та Алєксєй Юрчак (США).

Проект дослідить політичну та культурну спадщину протестів і боротьби 1968 року з перспективи п’ятдесяти років потому, беручи до уваги суперечності цього історичного моменту для Західної та Східної Європи. Травень 1968-го залишається символом звільнення та бунту проти закоренілих владних структур, а також культурним і мистецьким орієнтиром для Західної Європи, в той час коли для Східної Європи актуальнішою, очевидно, є 50-та річниця Празької весни та радянської військової інтервенції у Чехословаччину. Проект Київський Інтернаціонал – ’68 СЬОГОДНІ зіставляє суперечливі виміри цих подій, що продовжують визначати політичні та культурні розбіжності на континенті.

Київський Інтернаціонал – ’68 СЬОГОДНІ розпочнеться з лекції французького філософа Жака Рансьєра «Реполітизуючи французький 68-й», що відбудеться 11 травня. Шанталь Муфф, політична мислителька з Бельгії, прочитає лекцію «Афекти демократії» 18 травня. А 19 травня за участі видатної угорської філософині Аґнеш Хеллер відбудеться симпозіум «Жива газета. Спадок Празької весни сьогодні». У програмі також зустрічі з художниками та презентації, зокрема від голландської студії графічного дизайну Experimental Jetset (12 травня) та хорватського художника Іґоря Грубіча (13 травня). На завершення проекту відбудуться лекція німецької історикині та культурної антропологині Аляйди Ассман «1968 у Німеччині: покоління з двома етапами та обличчями» (23 травня) і лекція американського культурного антрополога російського походження Алєксєя Юрчака «Лабораторія майбутнього: тіло Леніна між біохімією та мистецтвом» (25 травня).

Адреса локації проекту – київський Будинок кіно (вул. Саксаганського, 6).

Вхід на всі заходи – вільний.

Організатор Центр візуальної культури (Київ).

Автори емблеми Experimental Jetset, Амстердам 2018.

Інституційні партнери: De Balie (Амстердам, Нідерланди), European University Viadrina (Франкфурт-на-Одері, Німеччина), Krytyka Polityczna (Варшава, Польща), Medusa Books (Київ, Україна), tranzit.cz (Прага, Чехія).

За підтримки: Bundeszentrale für politische Bildung, Goethe-Institut в Україні, Prince Claus Fund.

Інформаційні партнери: Політична критика, Update, Телекритика, Хмарочос


У Києві відбувся Київський Інтернаціонал – Київська бієнале 2017

Київський Інтернаціонал – Київська бієнале 2017, організований Центром візуальної культури (Київ, Україна), проходив з 20 жовтня до 26 листопада у пяти локаціях у Києві. До його програми увійшло більше 40 подій. Київський Інтернаціонал – Київську бієнале 2017 відвідали понад 20 тисяч осіб.

Київський ІнтернаціоналКиївська бієнале 2017 відбувся у форматі міжнародного форуму мистецтва й знання. Серія виставок, перформансів, кінопоказів, лекцій та дискусій за участі відомих істориків, філософів, економістів, художників та культурних діячів була націлена на розгляд актуальних політичних і соціальних обставин України, Європи та світу і пошук колективної відповіді на ключові питання сучасності.

Основною локацією Київського Інтернаціоналу – Київської Бієнале 2017 став Інститут наукової, технічної та економічної інформації “Тарілка” (вул. Антоновича, 180, м. “Либідська”) пам’ятка модерністської архітектури, що незабаром може перетворитися на частину торговельно-розважального комплексу “Ocean Mall”. В рамках програми Київського Інтернаціоналу в “Тарілці” відбулася зустріч з її архітектором Флоріаном Юр’євим, а також публічне обговорення проекту її потенційної реконструкції. У результаті зустрічі виникла ініціатива #SAVEKYIVMODERNISM, в рамках якої урбаністи/ки, архітектори/ки та активісти/ки Києва мобілізуються на захист модерністської архітектури міста, зокрема вимагаючи від Київміськради включення таких споруд, як “Тарілка”, до державного реєстру архітектурних пам’яток.

В рамках Київського Інтернаціоналу – Київської бієнале 2017 відбулися кінопокази, лекції, перформанси, концерти та вечірка, презентації книг та виставки. Виставка “Свято скасовано!” кураторського об’єднання Худрада (Україна) з нагоди століття Жовтневої революції була присвячена історичній пам’яті та осмисленню феномену цензури в сучасних та історичних контекстах. Вона складалася з двох частин, що експонувалися в основній локації бієнале, “Тарілці”, та в Літературно-меморіальному музеї-квартирі Павла Тичини. Експозиція в музеї Тичини була закрита передчасно за рішенням адміністрації музею, яка попередньо через побоювання нападів з боку ультраправих радикалів не допустила до експозиції одну із обраних кураторами робіт – графіку українського художника Давида Чичкана “Делегація влади”. На знак протесту проти такої цензури куратори/ки виставки, не закриваючи експозицію, унеможливили перегляд усіх робіт. Детальніше про ситуацію читайте у заяві кураторів і кураторок виставки та колективу музею.

Виставка “Ринок” кураторки Ганни Циби (Україна) стала першою виставкою сучасного мистецтва, що відбулася у приміщенні Житнього ринку у Києві. Метою виставки було привернути увагу до споруди ринку – оригінального зразка архітектури пізнього модернізму, однак не занесеного до державного реєстру пам’яток. Робота архітекторів та дослідників неомодернізму Олександра Бурлаки та Олексія Бикова “Ринкова економіка”, що відображає історію проектування та зведення у 1960–1980-х роках критих ринків України, після закриття виставки була передана Житньому ринку для постійного експонування.

Виставка “Мертві душі” Марини Напрушкіної (Німеччина) та Олівера Ресслера (Австрія) проходила у Центрі візуальної культури та була присвячена детальному розгляду й осмисленню актуальної проблематики біженців у світі. У роботах Марини Напрушкіної були показані ключові принципи політики ЄС щодо притулку й міграції, яка призводить до серйозної економічної та соціальної нерівності. А Олівер Ресслер представив своє дослідження боротьби за громадянство та його неочевидно ексклюзивну природу на прикладі випадків окупації фабрик, метою яких було взяти виробництво під контроль робітників.

Виставка «Dance, Dance, Dance» у новоствореній  BURSA GALLERY триває до 10 грудня! Її куратор Сергій Климко (Україна), який був особисто причетним до створення передумов для сплеску рейв-культури в Києві, заснувавши 2012 року простір “Нижньоюрківська 31”, проблематизує поняття “Нового Сходу” та розглядає пострадянську танцювальну сцену як симптом соціальних та політичних процесів.

Серед учасників й учасниць Київського Інтернаціоналу були Михаїл Риклін (Німеччина), Хіроші МакДональд Морі (Японія), Філ Коллінз (Німеччина), Марина Напрушкіна (Німеччина), Олівер Ресслер (Австрія), Філіп Різк (Єгипет), Оксана Булгакова (Німеччина), Ноа Фішер (США), Артур Жмієвський (Польща), Оля Сосновська (Білорусь), Валентина Петрова, Микола Рідний (Україна) та інші.

Під час Київського Інтернаціоналу відбувся запуск експериментальної платформи “Радіо Інтернаціонал” та серії подій, присвячених проблемам чуттєвого сприйняття та статусу сучасних медіа. Взаємодіючи з гостями та відвідувачами бієнале, експериментальна радіомайстерня досліджувала можливості поєднання публічного та приватного висловлювання. На основі зібраного матеріалу Радіо Інтернаціонал продовжує випускати голосові колажі, інтерв’ю та спеціальні випуски. Слухайте “Радіо Інтернаціонал” за посиланням та стежте за оновленнями на сторінці у Facebook.

Київський Інтернаціонал завершився перформансом “Петиція проти смерті” всесвітньо відомої французької художниці ОРЛАН.

Події паралельної програми Київського Інтернаціоналу проходили в художніх центрах та освітніх інституціях Праги, Відня, Парижа, Амстердама та Мадрида.

До публікації готується збірка “Путівник Київського Інтернаціоналу”, що складатиметься з текстів істориків, політичних філософів та художників, серед яких і учасники бієнале.

Більшість подій Київського Інтернаціоналу – Київської Бієнале 2017 документувалися. Відео можна переглянути на офіційному youtube-каналі Центру візуальної культури, фото – на Flickr.

На закритті Київської Бієнале 2017 було оголошено про продовження проекту Київський Інтернаціонал навесні 2018 року.

Організатор – Центр візуальної культури (Київ, Україна).

Інституційні партнери: Avtonomi Akadimia (Афіни, Греція), Columbia Global Centers | Paris (France), DAAD Artists-in-Berlin Program (Берлін, Німеччина), De Balie (Амстердам, Нідерланди), Depo (Стамбул, Туреччина), Depot (Відень, Австрія), documenta 14 (Афіни/Кассель, Греція/Німеччина), European Alternatives (Париж, Франція), Forum Transregionale Studien (Берлін, Німеччина), Institute for Human Sciences (Відень, Австрія), Political Critique (Варшава, Польща), Shedhalle (Цюрих, Швейцарія), Studio 14 (Афіни, Греція), Transeuropa Festival 2017 (Мадрид, Іспанія), tranzit.cz (Прага, Чехія), видавництво «Медуза» (Київ, Україна), BURSA GALLERY (Київ, Україна), Hromadske.UA (Київ, Україна), Національний центр Олександра Довженка (Київ, Україна).

Партнери: British Council / Delegation of the European Union to Ukraine, Charles Stewart Mott Foundation, ERSTE Foundation, European Cultural Foundation, International Renaissance Foundation, Robert Bosch Foundation.

Інформаційні партнери: Hromadske. UA, Український тиждень, Odessa Review, Birdinflight, Політична критика, Prostory, Update, Cultprostir.ua, Телекритика, Хмарочос, Мистецький напрямок Українського кризового медіа-центру, PinchukArtCentre