Союзники – Київська бієнале 2021

 

 

 

 

 

З 16 жовтня по 14 листопада відбудеться четверта Київська бієнале – форум сучасного мистецтва, знання і політики, що об’єднує виставкові проєкти й дискусійні майданчики. Ця міжнародна подія під назвою “Союзники” спільно організована кураторами з Альянсу східноєвропейських бієнале, до якого, крім Київської бієнале, входять Бієнале Matter of Art у Празі, Бієнале Варшава, OFF-Бієнале в Будапешті та фестиваль Survival Kit в Ризі.

 

Розмаїта програма бієнале стосуватиметься різних історичних форм і сучасних прикладів культурних союзів та політичних альянсів у Східній Європі та за її межами, а також їхньої здатності створювати нові соціальні формати. У рамках Київської бієнале 2021 буде представлено серію мистецьких проєктів та освітніх заходів, присвячених сучасним умовам, політичним чинникам та інституціям, що сприяють створенню нових альянсів у ХХІ столітті. Київська бієнале вкотре досліджуватиме міську архітектуру в контексті радянського модернізму – головною локацією цьогорічної події стане Будинок кіно

 

Організатором проєкту виступає Центр візуальної культури. Попередні випуски бієнале досліджували емансипативний потенціал ідеї Інтернаціоналу та політичну й культурну роль сучасних інформаційних технологій, а також соціальні трансформації, що відбулися у Східній Європі за останні три десятиліття.

 

Альянс східноєвропейських бієнале був створений у 2019 році, щоб запропонувати нові форми міжнародної солідарності, розширюючи суспільно-політичну уяву та пропонуючи альтернативні культурні підходи. Поєднуючи естетику та політику, Альянс вибудовує інший наратив східноєвропейського регіону й перевизначає існуючі способи співпраці культурних інституцій.

 

Адреса локації проекту – київський Будинок кіно (вул. Саксаганського, 6).

 

Вхід на всі заходи – вільний.

 

Проект проходить за підтримки ERSTE Foundation, Foundation for Arts Initiatives, Ministry of Culture of the Czech Republic, Prince Claus Fund, State Cultural Fund of the Czech Republic, Sigrid Rausing Trust та Українського культурного фонду.

 


Лекція Маттео Спано «Нотатки до радикального радіо»

Фото надано лектором.

Сьогодні, як в Європі, так і в усьому світі, проект альтернативної інформації та комунікації, який розміщений осторонь засобів масової інформації та соціальних медіа, і, відповідно, владних відносин та культурних цінностей, які вони породжують, набуває нової актуальності. Розподілене виробництво, децентралізована організація та колективна участь можуть бути (і колись були) потужними рушійними чинниками багатьох випадків радикального дискурсу та дії. Питання лише в тому, як це можливо сьогодні і чи можна переконфігурувати такий «старий» носій, як радіо, та знайти альтернативний спосіб його використання з новим, спільним розумінням його мов та можливостей, і таким чином змінити існуючий медіа-пейзаж; запропонувати «третій шлях» до більш вільних та відкритих засобів та просторів для колективного спілкування.

Мова лекції – англійська. Захід відбуватиметься 8 грудня о 12:00 у прямому ефірі, відеотрансляція буде доступна на сторінці у Facebook Центру візуальної культури.

Маттео Спано – дослідник, музикант, працівник радіо. В основі його діяльності лежить експериментальна практика радіо, візуальна і звукова поезія. Отримав ступінь бакалавра електроакустичної композиції в консерваторії ім. Паганіні (Генуя) та ступінь магістра звукових досліджень (Sound Studies) у Берлінському університеті мистецтв. Співзасновник та завідувач Cashmere Radio. Разом з електроакустичним оркестром Galata Маттео брав участь у 58-ій музичній Венеційській бієнале. Його твори транслювались на Cashmere Radio, Deutschlandradio Kultur, Radiophrenia, WMFU, Resonance FM. У даний час є кандидатом докторських наук звукових досліджень у Берлінському університеті мистецтв, працює над проектом присвяченому Radio Alice (італійське радіо 70-х) і вільної радіокультури.

Організатори – Центр візуальної культури (Київ, Україна) та Cashmere Radio (Берлін, Німеччина).

Подія відбудеться в рамках другої частини резиденції електронної музики «Nachtkultur/Нічна культура». Проект реалізується в програмі підтримки «MEET UP! Німецько-українські зустрічі молоді» фонду «Пам‘ять, відповідальність та майбутнє» (EVZ). Ця публікація не представляє думку Фонду EVZ. Автор несе відповідальність за зміст.


Лекція Дмитра Ніколаєнко «Робота з музичними архівами»

Фото надано лектором.

Слідом за відродженням вінілу як музичного формату, що сталося в останньому десятилітті, з’явилося таке явище як архівний лейбл. Звукові доріжки з позначкою «вперше на вінілі» чи «ніколи не чуті раніше», рідкісна бібліотечна музика, твори невідомих музичних аматорів і так званих «спальних продюсерів» – все це сьогодні знаходить нове дихання у музичному світі.

На початку 10-х років група ентузіастів запитала себе: чому в Україні не існує лейбла, який займається місцевою музичною археологією? У відповідь на це, після шести років підготовки, у 2018 році був заснований архівний музичний лейбл «Шукай», місія якого полягає в актуалізації музичних творів, написаними композитор(к)ами в період з 1960 по 1991 роки, у тому числі для кіно та телебачення, але які були забуті чи про які навіть ніхто ніколи не чув. Лектор має на меті підняти завісу над процесом роботи з архівами, не в останню чергу шляхом артикуляції проблем, що перешкоджають його реалізації. Також пропонується розглянути питання, чому збереження музичної спадщини радянської України є важливим.

Захід відбуватиметься 5 грудня о 12:00 у прямому ефірі, відеотрансляція буде доступна на сторінці у Facebook Центру візуальної культури.

Дмитро Ніколаєнко – український музикант, проживає в Таллінні, Естонія. Працює переважно із застарілим музичним обладнанням, за допомогою якого створює стрічки та касетні петлі як основу для своїх звукових колажів. Дмитро також є співзасновником лейблів звукозапису «Muscut» та «Шукай», у фокусі яких знаходиться псевдо та практична аудіоархеологія.

Лекція відбудеться в рамках другої частини резиденції електронної музики «Nachtkultur/Нічна культура» та реалізується в програмі підтримки «MEET UP! Німецько-українські зустрічі молоді» фонду «Пам‘ять, відповідальність та майбутнє» (EVZ). Ця публікація не представляє думку Фонду EVZ. Автор несе відповідальність за зміст.

Організатори – Центр візуальної культури (Київ, Україна) та Cashmere Radio (Берлін, Німеччина).


 

Резиденція електронної музики «Nachtkultur/Нічна культура». Частина друга

23 листопада – 13 грудня, 2020

Розпочалася друга частина проекту «Nachtkultur/Нічна культура» – резиденції електронної музики, що має на меті налагодження інтеркультурного діалогу та ангажування молоді до соціальної дії. Вперше резиденція відбулася у липні 2019 року у Києві.

Глобальна пандемія на тлі політичної та економічної криз торкнулась усіх сфер життя. Нічна культура, яку ще вчора проголошували найбільш прогресивною, сьогодні отримала статус нелегальної та опинилася під загрозою зникнення. Діяльність незалежних культурних організацій зупинена, міжнародні культурні зв’язки обрізані, а відсутність розуміння проблем і цінності культурної галузі та відповідної підтримки з боку держави підводять нас до питання, чи може електронна музична сцена пережити COVID-19.

З огляду на такі негативні соціально-політичні обставини пріоритетним завданням другої частини резиденції є створення умов для продовження інтернаціональної комунікації та співпраці. Формат резиденції насамперед передбачає можливість розглянути ситуацію надзвичайного стану та спробувати спільно шукати потенційні шляхи виходу з неї.

Протягом трьох тижнів дванадцять представниць і представників німецької та української нічної культури будуть зустрічатися за допомогою цифрових технологій з організованих студій у Києві та Берліні. Резиденція буде супроводжуватися практично-теоретичними семінарами за участі запрошених професіоналів, а також публічною серією радіопередач, створеними учасницями та учасниками.

Організатори – Центр візуальної культури (Київ, Україна) та Cashmere Radio (Берлін, Німеччина).

Проект реалізується в програмі підтримки «MEET UP! Німецько-Українські зустрічі молоді» фонду «Пам‘ять, відповідальність та майбутнє» (EVZ). Ця публікація не представляє думку Фонду EVZ. Автор несе відповідальність за зміст.


Чорна хмара – Київська бієнале 2019

blackcloud.info

Завантажити PDF-каталог

Штучний інтелект, великі дані та Європа після Чорнобиля: що покажуть на Київській бієнале

Третя Київська бієнале «Чорна хмара» представить низку мистецьких проектів та освітніх подій, присвячених впливу сучасних технологій на політику і суспільство. Основними локаціями бієнале стануть Науково-технічна бібліотека КПІ та Будинок кіно.

З 11 жовтня по 23 листопада 2019 року Центр візуальної культури проведе у Києві третю бієнале сучасного мистецтва, знання і політики під назвою «Чорна хмара». Цьогорічна Київська бієнале має на меті осмислити соціальні і політичні трансформації, що сталися у Східній Європі протягом останніх трьох десятиліть, зокрема під впливом Чорнобильської катастрофи, розпаду СРСР та розвитку сучасних інформаційних технологій.

У рамках програми бієнале відбудеться виставка, що представить роботи художників і художниць з України, Німеччини, Великої Британії, Індії, Канади й інших країн, а також публічна програма за участі міжнародних дослідників/-ць, науковців та активістів/-ок. Виставка розміститься у Науково-технічній бібліотеці КПІ – унікальній архітектурній споруді радянського модернізму, яка й стане однією з локацій цьогорічної Київської бієнале. Події лекційної програми бієнале проходитимуть також у Будинку кіно.

Виставка «Чорної хмари» об’єднає художників і художниць, які працюють із темами масових комунікацій, штучного інтелекту, довкілля та Чорнобильської катастрофи. Зокрема, буде представлена відома інтерактивна інсталяція «Скляна кімната» німецького колективу Tactical Tech, що ілюструє механізми збору персональних даних і проблему приватності в інтернеті. Низка робіт на виставці досліджуватиме взаємозв’язки між технологіями, політикою та екологією. Наприклад, Сюзан Шупплі в інсталяції «Уповільнений розпад» показує передовиці газети «Правда», що виходили протягом 20 днів з дати аварії на ЧАЕС до моменту офіційного повідомлення про неї, простежуючи зв’язок між радіоактивною загрозою та інформаційними маніпуляціями. Інші роботи піднімають питання про відмову від антропоцентричної перспективи на користь інших форм життя – як от фільм італійського художника Еміліо Ваварелли, змонтований із відеофрагментів, знятих на камеру тваринами.

Публічна програма Київської бієнале включатиме близько 15 лекцій, презентацій і панельних дискусій. Зокрема, 17-18 жовтня пройде міжнародний симпозіум «Комунікативний мілітаризм», учасники й учасниці якого обговорюватимуть феномен кібервійни, а 26-27 жовтня – дискусія з українськими експерт(к)ами й активіст(к)ами щодо механізмів генерування, використання і захисту даних в інтернеті. Окрема частина публічної програми під назвою «Близькосхідна Європа» буде присвячена сучасним історичним умовам та ідеологічним поділам у країнах Східної Європи та Близького Сходу, що стали полем битви для нового авторитаризму та правого популізму. Зокрема, передбачено низку лекцій від знаних філософинь, істориків і політологів, як от Женев’єв Фресс, Філіпп Тер, Ян-Вернер Мюллер, Сандро Меццадра, Клаус Оффе та ін.

У 2019 році Київська бієнале стала частиною новоствореного Альянсу східноєвропейських бієнале сучасного мистецтва, до якого увійшли також Бієнале Matter of Art у Празі, Biennale Warszawa та OFF-Biennale в Будапешті.

Серед учасників та учасниць програми Київської бієнале: Ізабель Альфонсі (Франція), Клеменс Аппріх (Австрія), Arab Media Lab (Марокко), Еміліо Ваварелла (Італія), Георгій Касьянов (Україна), Олександр Купний (Україна), Ґерт Ловінк (Нідерланди), Світлана Матвієнко (Канада), Сандро Меццадра (Італія), Ян-Вернер Мюллер (Німеччина/США), Нільс тен Овер (Данія), Клаус Оффе (Німеччина), Raqs Media Collective (Індія), Олексій Радинський (Україна), Кірілл Савченков (Росія), Tactical Tech (Німеччина), Алєксєй Таруц (Росія), Філіпп Тер (Австрія), Женев’єв Фресс (Франція), Кеті Чухров (Росія), Сюзан Шупплі (Велика Британія) та ін.

ПРОГРАМА

11 жовтня, п’ятниця, 19:00 – Бібліотека КПІ
Відкриття виставки «Чорна хмара»

12 жовтня, субота, 18:00 – Бібліотека КПІ
«Час не чує, але він чекає на нас. On the nth Ground of the 6th Ocean: Ocean-Sensing Practices». Перформанс Кірілла Савченкова (Росія)

12 жовтня, субота, 19:00 – Бібліотека КПІ, аудиторія 6.5
«Дерегуляція репрезентацій». Лекція Женев’єв Фресс (Франція)

13 жовтня, неділя, 19:00 – Будинок кіно, Синя зала
«Арабські стереотипи у західних медіа. Приклад Голлівуду: від німого кіно до кінця 90-х і початку 2000-х». Презентація Абделазіза Талеба (Arab Media Lab, Марокко)

17-18 жовтня, четвер-п’ятниця, 18:30 – Бібліотека КПІ, аудиторія 6.5
«Комунікативний мілітаризм». Симпозіум під кураторством Світлани Матвієнко (Канада)

19 жовтня, субота, 19:00 – Бібліотека КПІ, аудиторія 6.5
«Історія та пам’ять: використання і зловживання (Україна та посткомуністичний світ)». Лекція Георгія Касьянова (Україна)

24 жовтня, четвер, 19:00 – Будинок кіно, Синя зала
«Від неолібералізму до нелібералізму. Велика трансформація після 1989 року». Лекція Філіппа Тера (Австрія)

25 жовтня, п’ятниця, 19:00 – Будинок кіно, Синя зала
«Квір-арт, herstories та емансипативні стратегії». Лекція Ізабель Альфонсі (Франція)

29 жовтня, вівторок, 19:00 – Будинок кіно, Синя зала
«Чи справді ми переживаємо кризу демократії?» Лекція Яна-Вернера Мюллера (Німеччина/США)

2 листопада, субота, 19:00 – Будинок кіно, Синя зала
«Розростання кордонів на міграційному полі бою. Переосмислюючи свободу пересування». Лекція Сандро Меццадри (Італія)

15 листопада, п’ятниця, 19:00 – Будинок кіно, Синя зала
«Конфліктна естетика. Художній активізм та публічна сфера». Лекція Олівера Мархарта (Австрія)

16 листопада, субота, 16:00 – Будинок кіно, Синя зала
«Кордони на сході Європи». Симпозіум дослідницької програми Форуму трансрегіональних студій «Європа на Близькому Сході – Близький Схід у Європі» (Німеччина)

17 листопада, неділя, 19:00 – Будинок кіно, Синя зала
«Cоніфікація даних». Семінар та воркшоп Даніеля Сємашко (Швейцарія)

17 листопада, неділя, 21:00 – Будинок кіно, Синя зала
«Чорна хмара». Оригінальна композиція наживо у виконанні електроакустичного джаз-дуету INFLUUT (Нат Сілія – саксофон, Даніель Машковіч – електроніка) (Швейцарія)

17-18 листопада, неділя, 17:00, понеділок, 19:00 – Metaculture
«Open Call (For Opinions)». Театральна виставка-перформанс Studio Lajf (Чехія/Словаччина)

19 листопада, вівторок, 19:00 – Будинок кіно, Синя зала
«Філософія поза обчисленням. Про критику штучного інтелекту Евальдом Ільєнковим». Лекція Кеті Чухров (Росія)

22 листопада, п’ятниця, 19:00 – Будинок кіно, Синя зала
«Перехід від державного соціалізму до демократичного капіталізму. Спостереження про десять місць перебудови». Лекція Клауса Оффе (Німеччина)

ЛОКАЦІЇ:
Науково-технічна бібліотека ім. Г.І.Денисенка НТУУ «КПІ» (проспект Перемоги, 37, метро Політехнічний інститут).
Будинок кіно (вул. Саксаганського, 6, метро Палац спорту).
Metaculture (вул. Нижньоюрківська, 31, метро Тараса Шевченка).

 

Вхід на всі заходи вільний.

За підтримки: ERSTE Foundation, Foundation for Arts Initiatives, Goethe-Institut Kiew, i-Portunus, Prince Claus Fund, Ukrainian Cultural Foundation, Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського».


Відкриття резиденції електронної музики – «Nachtkultur / Нічна культура»

Публічна дискусія «Who is dancing?»
19 липня 2019, п’ятниця, 19:00

MetaCulture (Київ, вул. Нижньоюрківська, 31)

Незважаючи на популярність київської музичної сцени за кордоном, в Україні вона залишається у непевному становищі. Напади на рейверів і ЛГБТКІ з боку ультраправих, відсутність адекватної наркополітики, прекарність культурних діячок/ів та консервативний суспільний консенсус знищують можливості для утвердження свободи слова, інклюзії та соціального різноманіття.

З іншого боку, берлінській драйв часів «Параду любові» був поглинутий реальністю капіталізму, що використав емансипативний потенціал електронної сцени для створення чергового туристичного артефакту.

Гостра нестача політичної альтернативи потребує спільних зусиль всіх зацікавлених сторін. Дискутант(к)и запропонують власну критику нічної культури та спробують артикулювати її можливі соціо-політичні виміри.

Участниці/ки:

Лу Драґо (Cashmere Radio), Лукас Ґрундман (Cashmere radio), Майя Бакланова (Tight Magazine, Схема), Юстина Кравчук (Центр візуальної культури), модератор – Назарій Совсун (Центр візуальної культури).

Мова дискусії – англійська.

Музична подія
20 липня 2019, субота, 19:00
20ft Radio (Київ, вул. Нижньоюрківська, 31)

(UA)
Acid Jordan b2b Tofudj
Diser Tape
NFNR
Sasha Very
YV

(GER)
Elissa Suckdog
Lou Drago
Lukas Grundmann
Mari Matsutoya
Ross Alexander
Wilted Woman (DJ Puddle)

Вхід на всі заходи вільний.

«Nachtkultur / Нічна культура» – резиденція електронної музики, що відбудеться з 16 по 28 липня 2019 року у Києві на базі студії Audiodrag і має на меті налагодження міжкультурного діалогу та ангажування молоді до соціальної дії. Резиденція є переможцем «MEET UP!» пітчингу.

Організатори: Центр візуальної культури (Київ, Україна) та Cashmere Radio (Берлін, Німеччина).

Партрнери: Audiodrag, MetaCulture, 20ft Radio.

За підтримки Міністерства закордонних справ Німеччини та Фонду Роберта Боша.

Проект реалізовано в рамках програми «MEET UP! Німецько-українські зустрічі молоді».


Сезонні роботи


Фото: Олександр Коваленко

18 – 23 червня, 2019

18 червня Центр візуальної культури відкриває «Сезонні роботи» – воркшоп на території закинутої вулиці Петрівської, більш відомої як «Хащі». Впродовж кількох років «Хащі» функціонують як комунітарний простір, місце розвитку музичної контр-культури, ґрафіті, перформативного мистецтва тощо. Цього року у програмі зелений воркшоп, встановлення сонячної батареї, а також підсумковий пікнік.

Система живлення від сонячних батарей забезпечить часткову автономію «Хащів». Процес будівництва та підключення панелей буде відкритим для усіх охочих навчитися встановлювати домашні сонячні електростанції.

Ботанічний воркшоп проведуть Настя Коленкова та Ніна Діренко. Він триватиме кілька днів і продовжить тему минулорічного дослідження способів взаємодії людини та місцевої рослинності. Територію буде збагачено новими видами рослин та елементами ландшафтного дизайну, які водночас не порушать локальної екосистеми. Участники та учасниці дізнаються про те, як інвазивна флора та бур’яни можуть стати альтернативним джерелом харчування та виживання у великому місті.

Ніна Диренко – дизайнерка сталих рослинних спільнот
Анастасія Коленкова – дослідниця рослин, озеленювачка

За підтримки:  Prince Claus Fund


ЦЕНТР ВІЗУАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ ОТРИМАВ НАГОРОДУ ІМЕНІ ІГОРА ЗАБЕЛЯ 2018


Фото: Олександр Коваленко

Центр візуальної культури отримав одну з нагород Премії ім. Іґора Забеля в галузі культури і теорії 2018 (Igor Zabel Award for Culture and Theory 2018). Церемонія нагородження відбудеться 7 грудня в Любляні.

Премія, названа на честь словенського куратора, історика і теоретика сучасного мистецтва ІґораЗабеля (1958–2005), була заснована 2008 року Асоціацією ім. Іґора Забеля (Igor Zabel Association for Culture and Theory). Премія та нагороди присуджуються що два роки кураторам і критикам за значні досягнення у розвитку та дослідженні візуальної культури й сучасного мистецтва у Центральній, Східній та Південно-Східній Європі.

Цього року лауреаткою премії стала Йоанна Митковська, директорка Музею сучасного мистецтва у Варшаві. Нагороди отримали Едіт Єрабкова (Чехія), Oberliht Association (Молдова) та Центр візуальної культури (Україна). Десята, ювілейна, церемонія нагородження Премії імені ІґораЗабелявідбудеться 7 грудня в галереї Модерна в Любляні, Словенія.

Центр візуальної культури (ЦВК) – незалежна культурна інституція в Києві, що цього року відзначає десятиліття з часу свого заснування. 10 листопада 2008 року відбувся перший публічний захід, організований та проведений Центром візуальної культури. Відтоді Центр провадить дослідницьку, виставкову та видавничу діяльність, організовує публічні лекції, дискусії та конференції. У 2015 році Центр візуальної культури отримав нагороду Європейської культурної фундації ім. принцеси Марґріт та був організатором Київської школи – Київської бієнале 2015. 2017 року Центр виступив організатором та куратором Київського Інтернаціоналу – Київської бієнале 2017.У 2018 році колектив Центру візуальної культури курував десятий фестиваль архітектури та урбаністики «Варшава в будові», розподіливши фестиваль між Варшавою та Києвом в рамках свого проекту «Сусіди».

 

 


Публічна програма до виставки «Сусіди»:

Музей сучасного мистецтва

Варшава, вул. Панська, 3

 

13 жовтня, субота

19:00

«Сусіди»

Відкриття фестивальної виставки у «Цепелії» (вул. Маршалковська, 99/101)

Чимдалі більша кількість мешканців Варшави (та багатьох інших польських міст) виявляють, що їхні сусіди приїхали з України. Або ж із Білорусі, Молдови, Росії, Грузії, Узбекистану і так далі. Все більший наплив мігрантів з-за східного кордону призводить до того, що вперше з часів Другої cвітової війни Польща перестає бути моноетнічною державою. 10-й фестиваль «Варшава в будові» відповідає на цю ситуацію, відображаючи зміни, що відбуваються з польським суспільством, на рівні логіки самого проекту.

21:30

Вечірка-відкриття у barStudio (площа Дефіляд, 1)

 

14 жовтня, неділя

14:00

Кураторська екскурсія ЦВК фестивальною виставкою у «Цепелії» (англійською мовою з послідовним перекладом на польську)

Фестивальну виставку можна зчитувати як зібрання різних мистецьких підходів, які пропонують своєчасний погляд на соціальні процеси й те, як вони змінилися, коли присутність нових сусідів стала більш очевидною. Куратор(к)и запропонують свою перспективу на проблематику виставки крізь призму мистецьких висловлювань, що стосуються ситуації в Україні та є наслідком незгоди з політичною ситуацією в країні, яка посилюється нинішнім військовим конфліктом, а також поспішною політикою декомунізації та руйнівною хвилею ультраправих рухів.

16:00

Презентація київської частини фестивалю за участі Наталії Нешевець та Сергія Климка (Україна) та дискусія про інтервенції у напівпублічні простори за участі Томаша Свєтліка (Польща)

Київська частина фестивалю – це урбаністичне дослідження та інтервенція у маргіналізоване й забуте місце колективного співжиття у місті. Вона відбувалася на покинутій вулиці Петрівській, що колись поєднувала історичну частину Верхнього міста – Львівську площу – з долиною річки Глибочиця, районом проживання ремісників та працівників мануфактур. Після розпаду Радянського Союзу цей маршрут провалився у небуття, перетворившись на місце нереалізованих мрій забудовників, міської фауни та територію гаражного кооперативу, де збирається невелика творча спільнота графіті-райтерів, музикантів та художників. Завдяки фестивальній програмі це місце знову стало доступним для публічного користування як дискурсивний простір для співпраці між художниками, дослідниками та місцевими активістами, що включав також роботу з локацією, кінопокази та серію воркшопів.

Показ фільму «Зсув» (2016) Олексія Радинського (Україна)

Це фільм про спробу побудувати «суспільство, яке докорінно відрізняється від усього, що нас оточує» (за словами героїв фільму). Ця спроба відбувається в самому центрі Києва, на території, відвойованій у міста природною стихією. Зсув ґрунту, деградація міської політики та розпад суспільних зв’язків призвели до виникнення безвладного, непідконтрольного анклаву в центрі міста. Так виникає ідея «утопії тут і зараз», у створенні якої беруть участь представники_ці вуличного мистецтва, музичної сцени і театрального аванґарду.

18:00

«Двері в двері»

Дискусія на теми фестивальної виставки за участі кураторок Оксани Брюховецької, Анни Кравець та Ганни Циби (Україна) й художників_ць Микити Кадана, Дани Косміної (Україна) та Алеки Поліс, Вальдемара Татарчука (Польща)

Модераторка – Ева Сулек (Польща)

Ідея «сусідів» у рамках виставки розглядається радше як стан постійного руху, прекарності та трансформації, аніж як постійне, стабільне співіснування. Кураторки проекту та художники_ці обговорять численні теми, відображені в експозиції, – сучасні потоки міграції в європейські міста, ідеологічну битву, що розгортається у публічному міському просторі у вигляді міжетнічної ворожнечі, недопредставленість участі жінок у формуванні міського простору, – а також осмислення цих проблем у проекті «Радіо Інтернаціонал».

Мова подій – англійська

 

15 жовтня, понеділок, 08:00

«Rosa Rotes»

Перформанс Алеки Поліс (Польща) за участі Дани Косміної (Україна) перед Міністерством сім’ї, праці та соціальної політики (вул. Новоґродська, 1/3/5)

В рамках цього мистецького протесту проти принизливого ставлення до робітників художниця помиє тротуар разом із українкою, в якої є університетський диплом і яка соціально стигматизується за такий різновид роботи. Вони використають ганчірки, на яких надрукований маніфест, що закликає до єдності та захисту знедолених від знецінення їхньої праці, мобінґу, насильства, експлуатації та нерівного розподілу благ, виявляючи несправедливості, що нас оточують. Документацію перформансу та використані ганчірки буде представлено на фестивальній виставці.

 

20 жовтня, субота, 11:00

«Небажана спадщина: пам’ятники Польської Народної Республіки»

Екскурсія Еви Перлінської-Кобєжинської (Польща) місцями усунених і (поки що) наявних пам’ятників Польської Народної Республіки

Зустріч на Банковій площі біля пам’ятника Юліушу Словацькому

Під час екскурсії, що розпочнеться на Банковій площі (колишня Площа Дзержинського), ми відвідаємо місця, де стояли або досі стоять пам’ятники комуністичної доби. Ми зосередимося на пам’ятниках важливим для тодішньої системи фігурам (політикам і військовим), а також на пам’ятниках «вдячності» Червоній Армії. Колись вони виконували ідеологічну функцію, а згодом стали невід’ємним елементом публічного простору Варшави. Сьогодні вони є відкинутою спадщиною. Ця тема набула актуальності у зв’язку із введенням в дію закону, що зобов’язує до «усунення з публічного простору пам’ятників, що пропагують комунізм або інші тоталітарні системи».

 

21 жовтня, неділя

14:00

Екскурсія фестивальною виставкою у «Цепелії» (польською мовою)

16:00

«Комерційна архітектура післявоєнної Варшави»

Лекція Еви Перлінської-Кобєжинської (Польща)

Цьогорічний фестиваль «Варшава в будові» відбудеться у просторі павільйону «Цепелія». Його архітектура та інтер’єр, що спочатку слугували комерційним цілям, ставлять питання про контекст, в якому цю будівлю було створено. Після «відлиги» 1956 року настав новий етап у розвитку модерністської архітектури як синоніма довгоочікуваної сучасності. У комерційній архітектурі це означало появу легких скляних споруд торгових павільйонів. Перший павільйон «Śródmieście» з’явився на вулиці Маршалковській, після нього постали «Chemia» та «Cepelia». 1960-ті були часом будівельних експериментів, що видно не лише на прикладі павільйонів, а й більших сервісних будівель, таких як «Supersam».

Мова подій – польська

  

27-28 жовтня, субота-неділя

«Київ у будові»

Покази та презентації українських урбаністичних проектів

 

27 жовтня, субота, 17:00

Покази фільмів зі вступним коментарем Василя Черепанина і Світлани Шимко (Україна):

«Ленінопад» (2017), реж. Світлана Шимко

Іронічний документальний фільм про прощання з фантомами СРСР в Україні. Спіритичний сеанс із привидом Леніна веде нас через наше минуле, теперішнє і майбутнє. У фільмі показане постання і падіння ідолів та потойбічне життя історичних примар.

«Ма» (2017), реж. Марія Стоянова

Мама годує великих синиць з вікна своєї багатоповерхівки у Маріуполі й вирощує айви на дачі неподалік лінії фронту. Вона знімає відео про власне повсякдення для своєї доньки, яка живе у столиці й з якою буває важко зв’язатися. Щоби підтримувати розмову, вона розповідає своїй дорослій дитині казки та історії про губчаті гриби.

«Varta1, Львів, Україна» (2016), реж. Юрій Грицина

Це спроба реконструювати атмосферу наприкінці Євромайдану, коли активісти у Львові (Україна) перебрали на себе функції правоохоронних органів. Фільм базується на записах переговорів активістів по раціях і ставить питання про природу революції, закон та самоорганізацію. Фільм є спробою поглянути на буденні простори міста й зрозуміти, чи у них ще присутня історична та революційна непевність.

 

28 жовтня, неділя

14:00

Екскурсія фестивальною виставкою у «Цепелії» (польською мовою)

17:00

Презентації ініціатив та досліджень модерністської архітектури в Україні:

Архітектурний проект Олексія Бикова «Радянський модернізм, бруталізм, постмодернізм»

Фотопроект Олександра Бурлаки «Балконний шик»

«Місто і його ландшафт: економічні та ідеологічні суперечки щодо модерністської архітектури та пам’яті у Києві й Варшаві»

Дискусія за участі Олексія Бикова, Олександра Бурлаки (Україна), Томаша Фудали (Польща)

Модераторка – Аліція Ґзовська (Польща)

Однією з тем фестивалю є різні способи, у які за допомогою локальних та транснаціональних ринкових механізмів, а також минулих і теперішніх ідеологій трансформується поняття архітектури та позиціонування її творців. В Україні антирадянські настрої зросли після початку «декомунізаційної» кампанії, запущеної урядом, щоб позбутися символів комуністичної епохи. Крім повалення пам’ятників Леніну та перейменування вулиць, ця кампанія також загрожує руйнуванням модерністському спадку радянської доби. Презентації та дискусії щодо необхідності зберегти й захистити радянську модерністську архітектуру супроводжуватимуться серією кінопоказів на тему повстання та переміщення у міському просторі. Співрозмовники також проаналізують стан польської архітектурної спадщини після 1989 року та зміни міського ландшафту, що відбулися з економічних або ж із політичних причин в рамках «декомунізації».

Мова подій – англійська

 

3-4 листопада, субота-неділя

«Нові сусідства»

3 листопада, субота, 17:00

Презентація ініціативи «Нове сусідство / Моабіт» Марини Напрушкіної (Німеччина)

Модератор – Василь Черепанин (Україна)

2013 року, в час, коли біженці в районі Моабіт потребували підтримки, берлінська художниця, активістка й авторка білоруського походження Марина Напрушкіна заснувала незалежний соціальний та мистецький центр «Нове сусідство / Моабіт». Центр розвинувся в одну з найбільших самоорганізованих громадянських ініціатив Берліна, де твориться ситуація «зустрічі» старих і нових сусідів, людей з різних країн та різного соціального походження, незалежно від віку, сексуальної орієнтації та релігії. Він діє як освітній проект, в рамках якого учасники_ці діляться власним досвідом і працюють над створенням нових форм колективності.

Мова події – англійська

4 листопада, неділя, 17:00

Дискусія про польську політику щодо українських мігрантів та біженців за участі Іґнаци Южвяка, Антоні Вєшторта, Мирослави Керик, Пйотра Вуйчіка (Польща)

Модераторка – Олена Бабакова (Польща)

Різке зростання міграційної хвилі з України в Польщу – зовсім не односторонній процес. Він суттєво змінює економічне, політичне та соціальне функціонування обох країн. Втім, значимість чимдалі більшої української спільноти у Польщі вимірюється не лише цифрами. Польський уряд хвалиться, що «прийняв один мільйон українських біженців», хоча реальна кількість біженців з України – це одиниці. Решту варто було б кваліфікувати як трудових мігрантів, але їх використовують як зручний щит для ухилення від дотримання міграційних квот ЄС. Українці стають метафоричною, міфічною спільнотою, хоча польська економіка великою мірою залежить від їхньої низькооплачуваної праці. Учасники_ці дискусії обговорять суперечності польської міграційної політики, викриваючи протиріччя ерзац-політики ЄС щодо південного та східного сусідства.

Мова події – польська

 

10 листопада, субота

16:00

«Деконструюючи антикомунізм»

Симпозіум за участі Джоді Дін (США), Мачея Ґдули (Польща), Девіда Оста (США), Яна Сови (Польща)

Модератор – Василь Черепанин (Україна)

Привид блукає Європою – привид комунізму. Всі сили старої Європи вступили у священний союз, щоби прогнати цей привид: Меркель і Путін, Орбан і Макрон, праві радикали та брекзитівці. Від «декомунізації» в Україні та Польщі до німецького «НДР ніколи не існувало», від контрреволюційних, авторитарних режимів Росії і Туреччини до правлячих популістів в Італії та Австрії – всюди з комунізмом борються, так ніби він не просто символічний залишок напівзабутої епохи перед проголошеним «кінцем історії», а живий ідеологічний ворог, досі присутній на політичному порядку денному. Можливо, саме цей антикомунізм без комуністів є спільним негативним означником для всіх політичних тенденцій, які сьогодні часто об’єднують терміном «іллібералізм». Які соціальні рушії та класова основа такого поширеного ресентименту? Як проголошений антикомунізм прокладає шлях неофашизму, нормалізуючи воскреслі еманації старих ідеологій ненависті? Навіщо він потрібен у сучасних дискримінаційних практиках в ситуації антимігрантського консенсусу та повернення антисемітизму? Критикуючи політичні сили, що визначають нинішній глобальний статус-кво, дискутант(к)и розглянуть європейське несвідоме у його сучасному режимі.

19:00

«Комунізм повертається додому»

Показ фільму «Церемонія» (2017) та розмова з Філом Коллінзом (Велика Британія)

Модератор – Василь Черепанин (Україна)

Фільм документує подорож створеної 1970 року скульптури Фрідріха Енґельса з українського села, де її усунули з публічного простору в процесі «декомунізації», до Манчестера, де її встановили на одній із центральних площ як постійний пам’ятник. Енґельс жив у Манчестері більше 20 років і досвід його першого перебування у місті (1842–1844 рр.) став основою для його відомого трактату «Становище робітничого класу в Англії». Щоденник подорожі поєднується з матеріалами із дня інавгурації пам’ятника у липні 2017 року під час масштабної події, а також з історіями сучасних робітників, яких Коллінз зустрічав протягом року. Художній жест перенесення скульптури запустив серію дискусій щодо спадщини Енґельса та актуальності комуністичної думки в Європі після Брекзиту та за її межами.

Мова подій — англійська

 

11 листопада, неділя

«Ще не вмерла»

Закриття фестивалю

14:00

Екскурсія фестивальною виставкою у «Цепелії» (польською мовою)

16:00

Кураторська екскурсія ЦВК фестивальною виставкою у «Цепелії» (англійською мовою з послідовним перекладом на польську)

Фестивальну виставку можна зчитувати як зібрання різних мистецьких підходів, які пропонують своєчасний погляд на соціальні процеси й те, як вони змінилися, коли присутність нових сусідів стала більш очевидною. Куратор(к)и запропонують свою перспективу на проблематику виставки крізь призму мистецьких висловлювань, що стосуються ситуації в Україні та є наслідком незгоди з політичною ситуацією в країні, яка посилюється нинішнім військовим конфліктом, а також поспішною політикою декомунізації та руйнівною хвилею ультраправих рухів.

Куратори публічної програми – Василь Черепанин (Центр візуальної культури, Київ) та Шимон Маліборський (Музей сучасного мистецтва у Варшаві)

 

    

 


Виставка «Сусіди» в рамках 10-го фестивалю «Варшава в будові»

Павільйон «Цепелія», малюнок Зигмунта Степінського, 1965, з колекції музею Варшави

13 жовтня – 11 листопада

Павільйон «Цепелія», вул. Маршалковська 99/101, Варшава

Сучасне місто можна описати як нескінченну спробу дати собі раду з «іншим», представляючи його/її як «сусіда». Поняття «сусід» позначає співіснування та відчуження, любов та ненависть, схожість та відмінність. Уряди національних держав часто зловживають цим словом в офіційному дискурсі, застосовуючи його як метафору і не беручи до уваги його внутрішню неоднозначність. «Сусіди» – це також назва книжки, яка цього року у Польщі була використана як мотив для ухвалення контроверсійного закону, що призвів до сплеску антисемітських та антиукраїнських настроїв.

Чимдалі більша кількість мешканців Варшави (та багатьох інших польських міст) виявляють, що їхні сусіди приїхали з України. Або ж із Білорусі, Молдови, Росії, Грузії, Узбекистану і так далі. Все більший наплив мігрантів з-за східного кордону призводить до того, що вперше з часів Другої Світової війни Польща перестає бути моноетнічною державою.

10-ий фестиваль «Варшава в будові» відповідає на цю ситуацію, відображаючи зміни, що відбуваються з польським суспільством, на рівні логіки самого проекту. Замість того, щоб говорити про дедалі більшу спільноту мігрантів з-за східного кордону в об’єктивованій та дистанційованій манері мистецької репрезентації, прибульці з України переймають контроль над самим фестивалем (подібно до того, як у деяких проявах масової уяви мігранти з цієї країни «переймають» робочі місця, інституції та житлові площі в численних польських містах).

Різке зростання міграційної хвилі з України в Польщу – зовсім не односторонній процес. Він суттєво змінює економічне, політичне та соціальне функціонування обох країн. Тому проект цьогорічного фестивалю розподілено між двома східноєвропейськими столицями, які після 1991 року пішли вражаюче різними шляхами розвитку.

У Варшаві виставку «Сусіди» розташовано у післявоєнному модерністському павільйоні «Цепелія», який мав слугувати місцем конструювання нової польської ідентичності. В часи після розірвання Варшавського договору це приміщення, символічно, трансформували в залу з ігровими автоматами. У Києві проект втілюватиметься на території, яка є одним із найбільш симптоматичних наслідків соціального та урбаністичного колапсу 1990-х років. Вулиця Петрівська, що колись була жвавою артерією між Подолом і Верхнім містом, після серії геологічних та соціальних катастроф перетворилася на непролазні хащі.

Два міста, в яких проходитиме проект «Сусіди», зустрінуться у виставковому просторі «Цепелії» у Варшаві. У деяких роботах з виставки осмислюються різні способи, у які за допомогою локальних та транснаціональних ринкових механізмів, а також минулих і теперішніх ідеологій, трансформується поняття архітектури та позиціонування її творців.

Ідея «сусідів» в рамках цього проекту розглядається радше як стан постійного руху, прекарності та трансформації, аніж як постійне, стабільне співіснування. Це відкриває своєрідну перспективу на сучасні потоки міграції в європейські міста та за їхні межі, що зазвичай помилково репрезентуються як «міграційна криза». Особлива увага приділяється ідеологічній битві, що розгортається у публічному міському просторі у вигляді міжетнічної ворожнечі та спроб встановити праву монополію на історію.

«Сусіди» в англійській мові – це гендерно нечутливе слово. Цей лінгвістичний симптом чоловічої влади символічно використовується в проекті для демонстрації недорепрезентованої, невидимої участі жінок у процесі формування та використання міського простору, з особливим акцентом на гендерованій праці жінок-мігранток з іншого боку польського східного кордону.

Учасники та учасниці виставки: Бабі Бадалов, Олексій Биков, Оксана Брюховецька, Олександр Бурлака, Пйотр Висоцький, Ксенія Гнилицька, Артур Жмієвський, Микита Кадан, Тарас Камєнной, Ґал Кірн та Fokus Grupa, Філ Коллінз, Дана Косміна, Marginal Act, Марина Напрушкіна, Валентина Петрова, Алека Поліс, Сергій Попов та Микола Рідний, Олівер Ресслер, Анна Сороковая, Лукаш Суровєц у співпраці з Олександрою Овсянніковою та Мартою Романків, Сантьяґо Сьєрра, TV Kryzys, Давид Чичкан, Хіто Штеєрл, Флоріан Юр’єв, Аліна Якубенко.

Куратори: Центр візуальної культури.

10-й фестиваль «Варшава в будові» співорганізований Музеєм сучасного мистецтва у Варшаві та Музеєм Варшави. Проект відбувається за підтримки уряду міста Варшави. Більше інформації про фестиваль: Більше інформації про фестиваль: https://wwb10.artmuseum.pl/en.