Четвер, 8 грудня, 19:00

“Міське гетто”, “територіальний апартеїд” – ці словосполучення сьогодні часто використовуються у Франції, коли йдеться про соціальний поділ міських просторів, а тим більше про конкретні території, де живуть городяни з низьким рівнем доходів. Дискусії навколо цієї теми набувають різних форм.

Географ і фахівець з планування та урбаністики Фабріс Ескаффр познайомить із цією проблематикою і розповість, як визначати подібну ситуацію, за якими ознаками і у яких порівняннях її вивчати та пояснювати, а також, про соціальні, урбаністичні та політичні питання, які вона викликає.

Фабріс Ескаффр – географ, доцент університету Тулуза-Жан Жорес, фахівець з планування та урбаністики, викладає і веде наукову роботу у Міждисциплінарному центрі урбаністичних досліджень. Досліджував питання, пов’язані з функціонуванням громадських місць. Зараз працює над проблематикою житла, як з точки зору його використання і місця у побудові територій, так і в контексті державного та місцевого управління. Досліджує питання територіальних стратегій, зокрема стосовно чутливих аспектів міського середовища. У департаменті “Географія-Планування-Навколишнє середовище” університету Тулуза-Жан Жорес Фабріс Ескаффр керує магістерською програмою “Міста, житло та екологія”.

Цією лекцією Французький інститут в Україні та Центр візуальної культури продовжують цикл “Місто – дискримінація, сегрегація, інтеграція – французький досвід”, який представляє дану проблему з історичної, соціологічної та демографічної точок зору.

Робоча мова – французька з послідовним перекладом на українську.

Вхід вільний.

Організатор: Французький інститут в Україні

Партнер: Центр візуальної культури

За підтримки: ERSTE Stiftung та Charles Stewart Mott Foundation

Середа, 7 грудня 2016, 19:00

Протягом 2014-16 років художник Антон Відокле працював над серією фільмів про космізм як філософський рух. Перший із них (“Це – космос”, 2014, 31’) досліджує філософію російського мислителя Ніколая Фьодорова, який пропонував розробку наукових методів радикального розширення життя, а також воскресіння усіх померлих. Російські космісти прагнули створити “космос” на Землі, “побудувати нову реальність, де не було б голоду, хвороб, насильства, смерті, нерівності – щось на кшталт комунізму”. Фільм Антона Відокле, знятий в Криму, Сибіру та Казахстані, актуалізує цей утопічний проект, віднаходячи залишки подібної філософії після занепаду Радянського Союзу, в нашому теперішньому.

Другий фільм трилогії (“Комуністична революція була спричинена сонцем”, 2015, 34’) присвячений солярній космології радянського біофізика Алєксандра Чижевського. Фільм представляє дослідження вченого про вплив сонячного випромінювання на людську психологію, політику, соціологію та економіку у вигляді війн, революцій, епідемій тощо. Зйомки фільму відбувалися в Казахстані, де Чижевський перебував в ув’язненні, а потім у засланні.

Останній фільм трилогії Антона Відокле (“Безсмертя та воскресіння для всіх”, 2017, 34’) є медитацією про музей як місце воскресіння – центральна ідея для багатьох мислителів, науковців та авангардних художників, що належали до космістського руху. Спираючись на есе, написане на цю тему Ніколаєм Фьодоровим у 1880-х роках, цей фільм розглядає музеологічні та архівні техніки колекціонування та зберігання як засоби матеріального відтворення життя. Фільм знімався у Третьяковській галереї, Московському зоологічному музеї, Бібліотеці Леніна та Музеї революції.

Антон Відокле – художник, співредактор журналу e-flux (разом із Хулієтою Арандою та Браяном Куаном Вудом). Праці Антона Відокле демонструвалися, серед іншого, на 56-ій Венеційській бієнале (2015) та на Documenta 13 (2012). Його фільм “2084: Науково-фантастичне шоу” (разом із Пелін Тан, 2012-14) був показаний на Бергенській Асамблеї (2013), бієнале в Монреалі (2014) та Стамбулі (2015), а також у рамках Home Works 7 у Бейруті (2015) та в Музеї сучасного мистецтва у Варшаві (2016). Серія фільмів Відокле про російський космізм демонструвалася на 65-му і 66-му Берлінському міжнародному кінофестивалі, а також на бієнале в Шанхаї (2014), Москві (2015) та Ґванґжу (2016).

Показ відбудеться в рамках виставки “Кінотрон”.

Вхід вільний.

За сприяння Міністерства культури та народної спадщини Польщі

Організатори: Центр візуальної культури, Krytyka Polityczna

За підтримки: ERSTE Stiftung та Charles Stewart Mott Foundation

Партнери:  Національний центр Олександра Довженка

Музей сучасного мистецтва у Варшаві

Міжнародний кінофестиваль документального кіно про права людини Docudays UA

Інформаційні партнери:  Українська Правда. Життя, Korydor,  Moviegram, Cultprosir, Update, Політична критика

Середа, 23 листопада, 19:00

В рамках “Місяця документального кіно” від Французького інституту в Україні у співпраці з “Політичною критикою” відбудеться показ фільму “Дякую, шефе” режисера Франсуа Рюффена — лівого активіста, журналіста та засновника газети “Факір” (араб. “Бідність”). Ця документальна стрічка мала великий резонанс у Франції та Європі під час прем’єри в лютому 2016 року і здобула надзвичайну популярність серед французьких глядачів на хвилі протестів Nuit Debout! («Нічне стояння»).

Дискусія “За кулісами мрії: вразлива праця як модус сучасності” відбудеться навколо фільму і буде присвячена сучасному модусу праці у світі загалом, та в Україні зокрема.

Тема праці в українському суспільстві невидима і непопулярна. Герої сучасності — це “вовки з Wall Street”, успішні менеджери та стартапери. Але за фасадом історій успіху криються тисячі інших історій: історій робітників, чиї робочі місця були “оптимізовані” чи прекаризовані ефективними менеджерами. Завдяки аутсорсингу та переносу капіталу у країни з дешевою робочою силою навіть робітники заможних країн Західної Європи з офіційною добре оплачуваною роботою більше не можуть почуватися безпечно. Масштабні звільнення заради збереження високих прибутків власників компаній та скорочення соціальних гарантій — тенденція, яку можна спостерігати у країнах першого світу протягом останніх десятиліть. Вона ж породжує опір на кшталт цьогорічних протестів у Франції.

Учасники та учасниці дискусії:

Оксана Дутчак — соціологиня, заступниця директорки Центру соціальних і трудових досліджень.
Тимофій Мілованов — економіст, Почесний президент Київської школи економіки.
Георгій Сандул — юрист Громадської організації “Трудові ініціативи”.
Ваель Амр — президент компанії “Fragweres”.

Вхід вільний.

Організатор: Політична критика

Партнери: Центр візуальної культури, Французький інститут в Україні

За підтримки: ERSTE Stiftung та Charles Stewart Mott Foundation

Неділя, 20 листопада, 19:00

Лекція простежує ідейну взаємодію трьох ключових фігур епохи науково-технічної революції в країнах соцтабору: письменника-фантаста Станіслава Лема, кінорежисера Фелікса Соболєва та засновника київського Інституту кібернетики Віктора Глушкова. Їх об’єднує інтерес до кібернетики як науки про комунікацію, управління та контроль над складними системами, а також як швидкого способу досягнення економічного, мистецького та наукового прогресу.

Водночас, кіно-роботи Соболєва демонструють неабияку тривогу з приводу швидкостей озброєння та автоматизації війни, яка досягла планетарного масштабу. Фільми Соболєва часто витриманi в рамках наративу Холодної війни, що дозволяє йому перекласти відповідальність на уявного ворога. Однак, коли він звертається до проблеми людства чи людини як збірного поняття, стає зрозуміло, що межа між “ними” і “нами” зникає, aдже єдиний спосіб мати справу із новим типом кібернетичного ворога, який виникає під час Другої світової – це стати ним, прийнявши його правила гри, всотавши його бажання, адаптувавшись до його повeдінки.

Світлана Матвієнко – дослідниця медіа (PhD з історії та філософії технологій та інформаційної теорії, Університет Західного Онтаріо, 2015; PhD з критичної теорії та теорії кіно та медіа, Університет Міссурі, 2011). Викладає на факультеті інформації та медіа-досліджень в Університетi Західного Онтаріо. Вона є співредакторкою (разом із Полом Д. Міллером) книги The Imaginary App (MIT Press, 2014), збірки досліджень про мобільні додатки та cloud computing. Її наукові інтереси включають паралельні історії кібернетики та психоаналізу, явище користувача-співучасника (complicit user) та медійнy археологію інформаційної війни. Останні публікації: “Interpassive User: Complicity and the Returns of Cybernetics” (Fibreculture Journal 25“Apps and Affect”) та “Cinema for A Missing People: Gilles Deleuze’s Crystal Image and Alexander Dovzhenko’s Zvenyhora”. На разі вона працює над книгою (у спів-авторстві з Ніком Даєр-Візефордом) “Інформаційні війни і персоналізований Інтернет”.

Лекція відбудеться в рамках виставки “Кінотрон”.

Вхід вільний.

Фото: Deutsche Welle

Понеділок, 14 листопада, 19.00

Автор фільму Франк Гофманн провів в Україні два роки як кореспондент та очільник київського офісу німецької інформаційної агенції “Deutsche Welle”.

Головними темами для “Німецької хвилі” в цей час були війна на Сході України, олігархічність та корупційність нової влади, наслідки економічної кризи для громадян. Втім, погляд автора виривається з цієї похмурої реальності, щоб звернути увагу на (після)революційну молодь, яка змінює уявлення про Київ.

Фільм “Maidan Dreaming: Київ на шляху до Європи” розповідає про осередки, інституції та рейви, що наповнюють міський простір, а також молоде покоління українців, які власноруч прокладають європейський шлях для себе та країни.

Трейлер.

“Maidan Dreaming: Київ на шляху до Європи”, 43 хв., 2016
Франк Гофманн

Deutsche Welle

        

Протягом останнього місяця в країнах Латинської Америки відбулися масштабні феміністичні акції, спрямовані на подолання домашнього насилля та захист репродуктивних прав. Рух проти гендерного насилля “Ni Una Menos” (“Більше жодної мертвої”) вже захопив Аргентину, Уругвай, Чилі, Перу та Мексику.

Під час воркшопу анархо-феміністка, професорка та активістка з Аргентини Клара Мембрілья поділиться власним досвідом участі в акціях, а також розповість про загальні особливості феміністичного активізму в Латинській Америці.

Воркшоп складатиметься з трьох частин, а саме:

1. Лекції Клари Мембрільї, в рамках якої буде розглянуто питання ЛГБТ+ спільноти, захисту репродуктивних прав, комерційного сексу, колоніальної спадщини, а також боротьби із домашнім насиллям в країнах Латинської Америки.
2. Групової роботи, протягом якої усі учасни(ці)ки воркшопу матимуть змогу прочитати і проаналізувати уривки з інтерв’ю учасниць різноманітних активістських колективів і протестних рухів, а також уривки із перших джерел (тексти законів, агітаційні матеріали).
3. Дискусії, під час якої усі присутні зможуть поділитись своїми думками та враженнями.

Мова лекції – англійська з послідовним перекладом російською.

Вхід вільний.

Організовано: FemSolution

За підтримки: ERSTE Stiftung та Charles Stewart Mott Foundation

Фрагмент роботи Міхаіла Толмачова “Перекладачі та слухачі”

29-30 жовтня, 21.00 – 2.00

В суботу, 29 жовтня, відбудеться кураторська екскурсія виставкою “Візит привидів” (початок о 21.00), та обговорення, що розпочнеться о 23.00. У ніч з суботи на неділю експозиція виставки буде відкрита до 2.00.

Привиди – це не просто образи чи примари, це набори смислів, що нагадують про травми минулого і постійно знаходять для себе нові форми вираження. Виставка “Візит привидів” ставить питання про способи розповідати про травматичні моменти в історії візуальними та іншими художніми засобами.

“З виникненням наративного кіно, “онтологічна” схильність до примарності оформилася в специфічний жанр — фільм жахів. Відтоді примари, духи й привиди відіграють ключову роль у кіно, з’являючись в образах божественних посланців, добродушних або мстивих предків, огидних потойбічних істот, воскреслих месників або ж закоханих. Але привиди не обмежилися рамками кіноекрану. Їхня лімінальна позиція між видимим і невидимим, життям і смертю, матеріальним і нематеріальним та неабиякий афективний потенціал дозволили їм інтегрувалися в культуру як потужна універсальна метафора”. – Станіслав Мензелевський зі статті “Глюк” до виставки “Візит привидів”.

Учасник(ці) розмови: Леся Кульчинська, Василь Черепанин і Анна Кравець (Центр візуальної культури), та Катерина Міщенко, кураторка виставки.

Неділя, 30 жовтня – останній день роботи виставки.

Експозиція відкрита з 12.00 до 20.00.

Вхід на виставку та усі заходи – вільний.

За підтримки: Bundeszentrale für politische Bildung

ERSTE Stiftung та Charles Stewart Mott Foundation

Каміль Піссарро, “Бульвар Монмартр…” (1897)

Четвер, 27 жовтня, 19:00

Париж часто представляють як “столицю ХІХ століття”. Втіленням цього уявлення стає естетика міського дозвілля, розквіт торгівлі та зародження суспільства споживання, а також енергійна політика міського благоустрою, яка остаточно знищила колишній вигляд міста.

Ці аспекти, безперечно, важливі. Проте, їхнє узагальнення, поширення на всю територію міста та ціле століття сприяло тому, що численні протиріччя та драматичні розриви, які супроводжували цей процес, залишилися поза увагою. Паралельно до бурхливої культури бульварів всередині міста розвивалися інші форми модерності та соціальної взаємодії. Старі центральні квартали, затавровані сучасниками як середньовічні та антигігієнічні, насправді були заселені активною згуртованою спільнотою, що мала свою ієрархію та власні форми соціальної мобільності.

У своїй лекції Мауріціо Грібауді покаже, яким чином, використовуючи різні джерела, можна виявити складну динаміку, що характеризувала міський простір Парижа протягом ХІХ століття.

Робоча мова – французька з послідовним перекладом на українську.

Вхід вільний.

Цією лекцією Французький інститут в Україні та Центр візуальної культури продовжують цикл “Місто – дискримінація, сегрегація, інтеграція – французький досвід”.

Мауріціо Грібауді – історик і демограф, співробітник Лабораторії демографії та соціальної історії Вищої школи соціальних досліджень Парижа. В його доробку численні дослідження формування соціальних груп у міському середовищі. Працював над питаннями демографічних та міграційних переміщень між містом та селом (на півночі Італії та в Паризькому регіоні). Протягом останнього часу зосередив свою увагу на питаннях формування фізичних та соціальних динамік Парижа та Франції від другої половини ХVIII-го століття до сьогодення. Разом з Марком Бартелемі та Жюльєном Перре Мауріціо Грібауді є одним з керівників проекту GeoHistoricalData.

Організатор: Французький інститут в Україні

Партнер: Центр візуальної культури

За підтримки: ERSTE Stiftung та Charles Stewart Mott Foundation

Середа, 26 жовтня, 19:00

Тобіас Зельоний – один із найбільш обговорюваних сьогодні представників німецької фотографії, який приїхав до Києва у пошуках матеріалу для своєї нової фотоісторії.

Він працює на межі між фотожурналістикою та мистецтвом, документом і фікцією. Його цікавлять процеси, що відбуваються на маргінезах суспільства: нудьга, рутинне виживання, латентне насильство та фантазії, що рояться в закутках відкинутого на узбіччя повсякдення. Зельоний знімав історії з життя закинутого міста у каліфорнійській пустелі, кримінальних районів Неаполя та Вінніпега, бідних районів Марселя та Брістоля. Його головні герої – це, зазвичай, молодь та підлітки.

Тобіас Зельоний народився 1973 року у Вупперталі (Німеччина), вивчав документальну фотографію у Брістолі та фотографію в Лейпцигу. З 2009 року – професор фотографії в Академії медіа-мистецтв у Кельні.

На зустрічі художник розповість про свої проекти, художню стратегію та розуміння фотографії.

Мова зустрічі – англійська.

Вхід вільний

За підтримки: ERSTE Stiftung та Charles Stewart Mott Foundation

Вівторок, 25 жовтня, 19.00

Лектор пропонує розглянути вибух на Чорнобильській АЕС та зону відчуження, що утворилася після нього, як мікрокосм вибухової напруги, зосереджений у ядрі епохи антропоцену.

Перша частина лекції помістить ядерну катастрофу 1986-го року в низку просторово-часових систем координат, таких як західне та радянське “технологічне піднесене”; мілітаризм Холодної війни та пострадянське відродження вестфальського націоналізму; “зони”, пов’язані із зомбі, “сталкерами” та постлюдським існуванням у кіно й науковій фантастиці; а також “глибокий час” антропоцену (або, як його ще називають, капіталоцену).

У другій частині буде поглиблено аналіз антропоцену як “невпорядкованого часу”, позначеного географією, в якій “зони відчуження” та спротиву – від Чорнобиля та Фукусіми, до затоплених через зміну клімату територій, від місць “надмірного видобутку пального”, до руху Blockadia, що йому протистоїть – стали ключовими точками боротьби за майбутнє Землі. Автор стверджує, що в основі цієї боротьби лежить намагання створити “відповідні” (як казав Вернер Герцог) нашому часу образи.

Адріян Івахів, професор Вермонтського університету, дослідник навколишнього середовища і природних ресурсів. Остання книжка Адріяна Івахова – “Екології рухомого зображення: кіно, афект і природа” (2013).

Лекція англійською мовою.

Вхід вільний.

За підтримки: ERSTE Stiftung та Charles Stewart Mott Foundation