1 липня, 19:00

Дискусія “Пенітенціарна система в Україні: принципи, механізм, альтернативи”

За словами експертів, в Україні близько 10% засуджених відбувають покарання без вини. Шансу на справедливий перегляд справи у суді майже немає. У слідчих ізоляторах, виправних центрах та колоніях мінімального, середнього чи максимального рівня безпеки – усіх тих закладах, що ми зазвичай узагальнено називаємо “тюрмою” або “в’язницею” – поширене нелюдське ставлення до ув’язнених та цілком безкарне насилля з боку адміністрації.  Відтак доведені до відчаю ув’язнені люди готові до нанесення собі тілесних ушкоджень або навіть самогубств, що лишаються ледь не єдиною можливістю привернути увагу до нелюдських умов утримування за ґратами.

Під час дискусії буде можливість поговорити про пенітенціарну систему в Україні та принципи її роботи; про те, чи існують у світовій практиці альтернативи подібному підходу; про практичний вимір проблем, з якими стикаються у закладах несвободи; та про стереотипи щодо колишніх ув’язнених і злочинців, що існують у суспільстві і те, яку роль у їх формуванні відіграє сама пенітенціарна система.

Учасники дискусії:
Анастасія Рябчук, соціолог, дослідниця пост-докторської програми в “Центрі соціальних змін” Університету Йоханесбурга
Андрій Діденко – експерт Харківської правозахисної групи, колишній в’язень.
Олександр Федорук – експерт з пенітенціарної системи Асоціації УМДПЛ.
Максим Буткевич – правозахисник, співкоординатор проекту “Без кордонів” громадської організації “Центр Соціальна Дія”.

2 липня, 19:00

Показ фільму “Досвід хреста” та обговорення

Документальний фільм “Досвід хреста” (“Experimentum crucis”) – це розповідь про життя та побут казахстанської дитячої виправної колонії. Оператор та один з режисерів фільму Тарас Попов працював психіатром у цій колонії з 1983 по 1995 рік. Високий рівень довіри героїв стрічки до її автора дозволяє зсередини поглянути на устрій, порядки і взаємовідносини у межах колонії для неповнолітніх, дізнатися про практики життя та смерті її мешканців.

“Досвід хреста”, 1995, 52’

Режисери: Тарас Попов, Володимир Тюлькін

Країна: Казахстан

Серед тем для обговорення після перегляду – проблематика зйомок у закритих закладах: які етичні питання та практичні труднощі можуть поставати перед знімальною групою.

Учасники(ці) обговорення:

Ілля Гладштейн – співзасновник та програмний директор міжнародного фестивалю кіно та урбаністики “86”.
Наталія Машталер – режисерка документального кіно.

5 липня, 19:00

Дискусія “Психіатричний делірій або будні психоневрологічних закладів”

Подібними до СІЗО чи виправних колоній психоневрологічні інтернати та психіатричні лікарні робить організація простору: наявність ґрат, погані умови, обмеження приватного простору до розмірів ліжка.  А також той факт, що мешканці цих закладів, які вважаються недієздатними, не можуть виступати повноцінними суб’єктами, а значить – використовувати свої пенсії, розпоряджатися майном та навіть відстоювати власну гідність. Де-юре вони мають право скаржитися на умови утримання, але сумнівним способом –  через свого опікуна, яким зазвичай є сам очільник закладу.  Відтак здається, що основною функцією психіатричних закладів є ізоляція їхніх мешканців, а останні знаходяться в умовах в’язнів.

Питання до обговорення: якими насправді є принципи та устрій психіатричних закладів в Україні? яким є практичний вимір проблем, пов’язаних із ними?  чи існують альтернативи подібному підходу у зарубіжній практиці? чи є ізоляція людей із психічними розладами єдиним можливим рішенням? які стереотипи щодо людей із психічними проблемами існують у суспільстві, і яку роль у їх формуванні відіграє те, як влаштована сама система?

Учасники(ці) дискусії:

Лариса Самсонова – моніторка НПМ, голова правління Фонду “Родина”.
Олена Царенко – тележурналістка, соціальна менеджерка ВГО “Коаліція захисту прав інвалідів та осіб із інтелектуальною недостатністю”, старша редакторка каналу Культура та Перший UA.
Володимир Шурдук – лікар-психіатр, експерт судово-психіатричної медицини, головний консультант Секретаріату Уповноваженого ВР України з прав людини.

7 липня, 19:00

Дискусія “Від малого  до старого – на кого орієнтований соціальний захист?”

Такі буденні речі, як громадський транспорт, зручний публічний простір, пільгові кредити та багато інших послуг залишаються привілеями дієздатних та працездатних людей. Незахищеним категоріям населення – літнім людям, людям з інвалідністю, дітям сиротам – часто залишається тільки сподіватися на благодійну допомогу. Як відомо дитячі будинки та інтернати отримують значно більше уваги та допомоги благодійників. Водночас геріатричні пансіонати, будинки-інтернати для громадян похилого віку та інвалідів, а також хоспіси лишаються поза увагою громадськості.

Мета дискусії – привернути увагу, обговорити та зрозуміти, що конкретна людина чи організація може зробити для забезпечення прав мешканців подібних закладів та покращення умов їхнього проживання. А також поговорити про феномен старіння в Україні та світі.

Учасниці дискусії:
Марина Гоменюк – моніторка НПМ, програмна директорка ГО “Україна без тортур”.
Марина Маслова – дослідниця якості життя в третьому віці, керівниця EXECUTIVE MBA “Києво-Могилянської бізнес школи”.
Олена Темченко – заступниця керівника Департаменту з питань реалізації НПМ Секретаріату Уповноваженого ВР України з прав людини.
Оксана Дутчак – соціологиня, аспірантка кафедри соціології НТУУ “Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського”, дослідниця Центру соціальних і трудових досліджень.
Вхід вільний. 

Виставка “Місця несвободи” триває у Центрі візуальної культури до 9 липня. На ній представлені фотографії та відеозаписи, зроблені громадськими моніторами Національного превентивного механізму (НПМ) та співробітниками Офісу Омбудсмана під час візитів у місця несвободи.

Кураторки – Наталка Нешевець та Руслана Козієнко   

Години роботи виставки: вівторок – неділя, 13:00 – 20:00. У понеділок виставка не працює.

Організовано за підтримки програми “Права людини та правосуддя” Міжнародного фонду “Відродження”

ERSTE Stiftung та Charles Stewart Mott Foundation

Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини

Організатори: Центр інформації про права людини, Експертний центр з прав людини, Національний превентивний механізм та Центр візуальної культури

Інформаційні партнери: Політична критика, Платформа, Українська правда. Життя, Громадське

Середа, 28 червня, 19:00

На зустрічі Олександр представить свої книги “Криве горе: пам’ять про непохованих” та “Світ міг бути інакшим. Вільям Булліт у спробі змінити ХХ століття”.

“Криве горе” — книга про тугу за жертвами радянських репресій, про культурні механізми пам’яті і скорботи. Культурна пам’ять після соціальної катастрофи — складне середовище, в якому співіснують жертви, кати і свідки злочинів. Від “справи істориків” до шедеврів радянського кіно, від пам’ятників жертвам ГУЛАГу до пострадянського “магічного історизму”, нова книга Еткінда вимальовує химерну панораму посткатастрофічної культури.

“Світ міг бути інакшім” — інтелектуальна розвідка, присвячена Вільяму Булліту, послу Сполучених Штатів в Радянському Союзі і Франції, —  космополіту, автору двох романів, знавцеві американської політики, російської історії і французького бомонду. Як дипломат Булліт вів переговори з Леніним і Сталіним, Черчіллем і Герінгом. Як друг Фрейда Вільям написав разом з ним сенсаційну біографію президента Вільсона. Як світський лев Булліт заслужив роль прототипу Воланда у “Майстрі та Маргариті” за знаменитий прийом у Спасо-Хаус, описаний Булгаковим як бал у Сатани.

Олександр Еткінд — історик, філолог, кандидат психологічних наук, доктор філософії. У минулому — професор Європейського Університету в Санкт-Петербурзі і Кембриджського Університету, нині — професор історичного факультету Європейського Університету у Флоренції. Автор багатьох книг російською та англійською, зокрема “Ерос неможливого”, “Содом і Психея”, “Батіг”, “Тлумачення подорожей”, “Внутрішня колонізація”.

Вхід вільний.

За підтримки ERSTE Stiftung та Charles Stewart Mott Foundation

Лекцією “Подорож у серце ідеальних міст: від античності до наших днів” французького соціолога Жана-Марка Стебе Французький інститут в Україні та Центр візуальної культури продовжують цикл “Соціальна нерівність, паритет, опіка в міському просторі: від реальності до утопії”.

Від Античності до сьогодні люди створювали моделі ідеальних міст, у яких відображали свої концепції гарного, збалансованого та добропорядного, архітектурної гармонії та соціальної справедливості. Автори цих проектів вірять, що архітектура форми може змінювати не тільки життя людей, роблячи його більш гармонійним, але і суспільство. Однак, урбаністична утопія, як і будь яка інша, іноді знеособлює та пригнічує людську індивідуальність.

Жан-Марк Стебе – професор соціології в Університеті Лотарингії (Нансі, Франція). Вивчає соціально-територіальну фрагментацію та урбаністичні утопії. Автор таких книг як “Стереотипи у питаннях соціального житла”, “Соціальне житло у Франції”, “Соціологія міста”, “Важливі питання міста та урбанізму”, “Що таке утопія?”, “Криза передмість”.

Мова лекції – французька з послідовним перекладом українською.

Вхід вільний.

Організатор: Французький інститут в Україні

За підтримки: ERSTE Stiftung та Charles Stewart Mott Foundation

Малюнок Оксани Несененко, 2010

Четвер, 1 червня, 19:00

Маргінальна культура в СРСР до недавнього часу лишалася поза увагою історико-культурних досліджень. У радянській історіографії репрезентація соціальних відхилень поставала однобоко, адже писали радше про безповоротне “викорінення зарази”, яку вважали пережитком, або метастазами капіталістичного минулого. Сьогодні ж завдяки доступності ряду документів, а також вестернізації методологічного інструментарію, ситуація суттєво змінилась. Тепер вивчення девіантної поведінки, зокрема в кінознавстві, дає науковцям можливість повноцінніше відтворювати специфіку культури повсякдення минулої доби.

Пияцтво як девіація, що має характерні побутові прояви, сформувало у кіно неоднозначний, та легко впізнаваний образ “алкоголіка”. Анастасія Шульгіна пропонує розглянути способи та стратегії зображення п’яниць у радянському кінематографі та поширені міфи довкола образу алкоголізму.

Анастасія Шульгіна – дослідниця кіно, режисерка, дизайнерка, наукова співробітниця Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України.

Візуальна лабораторія існує у Центрі візуальної культури з 2010 року як платформа для презентації та обговорення досліджень, охоплюючи різноманітну проблематику в полі гуманітарного знання із фокусом на visual studies. Формат візуальної лабораторії дозволяє розглядати як поточні, так і завершені проекти, демонструючи процес дослідження та залучаючи усіх зацікавлених до виробництва спільного знання.

Вхід вільний.

За підтримки: ERSTE Stiftung та Charles Stewart Mott Foundation

Вівторок, 30 травня, 19:00

“Enjoy” – це документальний фільм про однойменного вуличного художника з Криму. У своїх роботах Еnjoy критикує владу окупованого Криму та Росії і проголошує ідеї, що витісняються з публічного дискурсу. Його інсталяції та мурали розцінюються місцевою владою як правопорушення.

Справжнє ім’я художника у фільмі не розкривається з міркувань його безпеки.

“Enjoy”, 20’ , 2016

Режисер: Валерій Балаян
Продюсерка: Світлана Зінов’єва

Музика: “ Raggasapiens ”, “OstupUZ ”

Виробництво: Inspiration Films за підтримки Державного агентства України з питань кіно (в рамках проекту “Контури” www.facebook.com/Contoursfilm) 2016.

Після показу відбудеться обговорення за участі режисера та головного героя.

Вхід вільний.

За підтримки: ERSTE Stiftung та Charles Stewart Mott Foundation

Середа, 24  травня, 19:00

З розгортанням світової економічної кризи посилюється увага до розробки й впровадження нових економічних систем, що могли б прийти на заміну капіталістичній суспільній формації. У відповідь на такі виклики панівний клас просуває в публічному полі концепції “економіки знань”, “екологічного капіталізму”, які за рахунок новітніх технологій мають згладити недоліки цієї економічної моделі і забезпечити натомість нову хвилю суспільного розвитку. Проте перенесення основних принципів функціонування капіталізму, заснованого на обмеженні доступу до інформації та інших ресурсів, першочерговості отримання прибутку, на нові технологічні умови стає на заваді сталому інноваційному розвитку і тільки посилює кризові явища та збільшення суспільної нерівності.

Презентована книга розглядає альтернативи такому сценарію. Її автори роблять невтішні висновки, піддаючи критичному аналізу функціонування сучасної економічної системи на предмет її відповідності задачам інноваційного оновлення виробництва та задоволення потреб користувачів. Натомість вони пропонують використовувати принципово інший критерій соціальної ефективності виробництва: економію суспільно необхідної праці та природних ресурсів за умов дотримання стандартів якості продукції. Досліджується емансипативний потенціал освіти та автоматизації праці як передумов становлення економіки, яка працюватиме на задоволення істинних потреб більшості, а не слугуватиме черговому витку накопичення вартості і черговій кризі.

Книгу презентуватимуть її автори – Захар Попович, кандидат економічних наук, Олександр Антонюк, економіст, PhD в Оксфордському університеті, Оксана Дутчак, соціологиня, аспірантка факультету соціології і права Київського Політехнічного інституту, та редактор – Олександр Кравчук, кандидат економічних наук.

Після презентації відбудеться дискусія.
Вхід вільний.

Організатор: Центр соціальних і трудових досліджень

Понеділок, 22 травня, 19:00

Анна Гальберштадт (Anna Halberstadt) — поетка та перекладачка. З 1980 року живе та працює в Нью-Йорку, але виросла у Вільнюсі, а з вісімнадцяти років жила в Москві, де отримала освіту психолога в МДУ.

Серед тем, які підіймає авторка в своїй поезії, — радянське минуле, пам’ять і забуття, травматична імміграція, зростання у сім’ї, яка пережила Голокост, життя в трьох країнах (Литва, Росія, США) та імміграція. Пише вірші переважно англійською, іноді російською та займається автоперекладом, а також перекладає з литовської на англійську.

Гальберштадт — членкиня Американського ПЕН-центру, авторка поетичних збірок “Vilnius Diary” та “Transit”, фіналістка поетичних конкурсів журналів Atlanta Review, Paumanok і Mudfish. У 2016 році отримала міжнародну поетичну премію Merit Award in Poetry від журналу Atlanta Review.

На зустрічі Анна читатиме свої вірші англійською, а також їх можна буде почути в українському перекладі, виконаному Тетяною Родіоновою.

Вхід вільний. 

Організатор: перекладацька група “VERBація”

Партнер: Центр візуальної культури

За підтримки Foundation for Contemporary Arts (Нью-Йорк, США), Litcentr, ERSTE Stiftung та Charles Stewart Mott Foundation

Неділя, 21 травня, 19:00

Айлін Майлз (Eileen Myles) — поетка та активістка ЛГБТ-руху з США. Переклади Майлз українською наразі відсутні, а сама авторка читатиме свої тексти у Києві вперше.

Збірка поезій “Selected Selected / Избранное Избранное” — це скорочена версія книги Айлін Майлз “New & Selected Poems”, що вийшла друком у США 2015 року. Переклад російською виконала поетка та перекладачка Анна Гальберштадт, яка також буде присутня на презентації.

Майлз — авторка двадцяти книжок, включаючи “Afterglow” (мемуари собаки), що готується до друку в США, а також “Cool for You” (Caterpult), “I Must Be Living Twice: New & Selected Poems” та “Chelsea Girls”. Айлін — стипендіатка фонду Ґуґґенхайма в категорії нон-фікшн, володарка чотирьох премій Lambda Book Awards, а також Shelley Prize від Poetry Society of America. Живе та працює в Марфі (Техас) і Нью-Йорку.

У 2016 році Майлз отримала грант Creative Capital і премію Clark Prize за досягнення в змалюванні мистецтва в літературних творах. Віднедавна її поезію можна почути й на телебаченні, оскільки вірші Айлін звучать у другому та третьому сезонах серіалу “Transparent”, що здобув “Еммі” та “Золотий глобус”.

Ознайомитися з творчістю Айлін Майлз можна тут. 

Вхід вільний.

Організатор: перекладацька група “VERBація”

Партнер: Центр візуальної культури

За підтримки Foundation for Contemporary Arts (Нью-Йорк, США), Litcentr, ERSTE Stiftung та Charles Stewart Mott Foundation

8 березня – 9 квітня, 2017

Відкриття виставки – середа, 8 березня, 18.00

Поняття “текстиль” і “текст” походять від латинського слова textus, що означає “тканина”, “поєднання”, “переплетіння”. Культура, в якій ми живемо, розвивалася таким чином, що переплітали слова, створювали тексти здебільшого чоловіки: слово, мова стали носіями влади та закону. Переплетіння ж ниток було “жіночою” справою. Його функція – прикрашати, створювати затишок і комфорт – була співзвучною тій ролі, що відводилася жінкам у традиційних культурах. Попри технологічну складність та яскраву візуальність, притаманну деяким технікам вишивки і текстилю, вони були зведені до ремесла і ніколи не прирівнювались до мистецтва живопису або “словоплетіння”.

Таке ставлення до “жіночих” технік співзвучне зі ставленням до жіночої праці загалом. Професійна праця жінок – і досі менш оплачувана, а хатня робота і догляд за дітьми, що в більшості випадків лягає на плечі жінок, залишаються безоплатними  і невидимими.

У сучасному світовому мистецтві вишивка і текстиль стають все більш популярними. Водночас, у консервативних суспільствах декоративність і обслуговуюча функція текстилю та вишивки й досі пропонуються  жінкам у вигляді хобі з відтворення готових шаблонів та несуть у собі певну дискримінаційну конотацію.

Саме тому “жіночі” техніки стали важливими для репрезентації феміністичного мистецтва. Виставка “TEXTUS. Вишивка, текстиль, фемінізм” демонструє, як ці техніки стають медіумами для рефлексивних і критичних висловлювать, підривають ієрархічність мистецьких практик.

Виставка має на меті виявити пласт феміністичного мистецтва, зокрема, у творчості сучасних українських художниць, представленого через вишивку і текстиль, та пропонує глядач(к)ам прочитати його саме як наратив, повертаючись до початкового значення поняття “textus”.

Експозиція, а також лекції та дискусії, що відбудуться в рамках виставки, запропонують до обговорення такі теми, як сучасна ситуація щодо прав жінок, зокрема в Україні та на пострадянському просторі, піднімуть питання жіночої праці та ідентичності в мистецтві і суспільстві.

Кураторка – Оксана Брюховецька

Учасниці: Софія Времєнная, Ксенія Гнилицька, Анна Звягінцева, Аліна Клейтман, Аліна Копиця, Тетяна Корнєєва, Ірина Кудря,Оксана Брюховецька, Валентина Петрова, Анна Сороковая, Ірина Стасюк, Олеся Трофименко, “Швеми”, Анна Щербина.

19  березня о 16:00 відбудеться кураторська екскурсія виставкою.

Години роботи виставки: вівторок – неділя, 13:00 – 20:00.

У понеділок виставка не працює.

Вхід вільний.

Організатор: Центр візуальної культури

За підтримки: ERSTE Stiftung та Charles Stewart Mott Foundation

“Соціальна нерівність та сегрегація у міському просторі у Франції з 1970-тих років” – лекція французької соціологині Мартіни Меспуле, якою Французький інститут в Україні та Центр візуальної культури відкривають цикл «Соціальна нерівність, паритет, опіка в міському просторі: від реальності до утопії».

Починаючи з 1970-х років французькі міста зазнали значних економічних та соціальних змін. Ці трансформації потягли за собою соціальні переформування в межах міської території в цілому, в середині міських районів та між районами. У лекції йтиметься про сучасний стан та різні аспекти проблеми соціальної нерівності у міському просторі у Франції, її різноманітні виміри та наслідки.

Мартіна Меспуле викладає соціологію в університеті міста Нант. Вона очолювала Будинок Наук про Людину ім. Анжа Гепена у Нанті з 2011 по 2015 рік. Членкиня Нантського центру соціології (CENS), що є одним з підрозділів Національного центру наукових досліджень Франції. У центрі уваги її наукових робіт сфера виробництва та квантифікативні практики у державному регулюванні у Франції та в Європі, зокрема у політиці міст, а також історія статистики та соціальних наук у країнах Центральної та Східної Європи за часів комуністичних режимів та після їх падіння. Авторка книги “Побудова соціалізму у цифрах. Опитування та переписи у СРСР з 1917 до 1991 р.”

Робоча мова – французька з послідовним перекладом на українську.

Вхід вільний. 

У 2015 році в Центрі візуальної культури відбувся розроблений Французьким інститутом цикл лекцій “Міграції, ідентичності, території”, що представляв французький досвід у вивченні питань міграції і був частиною програми “Школи переміщених осіб” Київської бієнале 2015 “Київська школа”.

Організатор: Французький інститут в Україні

За підтримки: ERSTE Stiftung та Charles Stewart Mott Foundation