Субота, 15 жовтня, 19.00

“Равлики”. Безкінечна прогулянка друзів на фоні пейзажів пострадянської країни. Хто переможе: пейзаж чи хлопці?

“Один з героїв повернувся у рідні місця з Києва. Хоча на перший погляд, він мало чим відрізняється від інших, в його поведінці відчувається щось чужорідне. Інший – все життя прожив тут. Це його земля. Прекрасна і, одночасно жорстока, вона є і втіленням сільській ідилії, і підтвердженням тези про «ідіотизм сільського життя», і прикладом тієї особливої меланхолійної краси, яка зустрічається тільки у майже занедбаних просторах колишніх радянських промислових регіонів. За конфліктом героїв ховається чимало. Різні спостерігачі зможуть побачити тут портрет покоління, соціологічне дослідження причин нинішньої кризи і розповідь про тендітну, майже романтичну пацанську дружбу. Будь-який з цих поглядів можна було б назвати вірним, однак занадто розчинені ці смисли в навколишній природі. Подібно до Пуссенівського пейзажу, «Равлики» розповідають не тільки історію людей, але й історію дерев, пагорбів, мостів та залізничних перегонів”. – Максим Семенов (зі статті “Пейзаж з Геркулесом” в журналі “Сеанс”).

“Равлики”, 27′, 2014

Режисерка: Марина Врода

Сценарій: Марина Врода

Оператор: Володимир Іванов

Звук: Марія Нестеренко, Артем Мостовий

Продюсери: Ігор Савиченко, Кирило Шувалов, Марина Врода

Головні ролі: Дмитро Ярошенко, Валерій Берест

Виробництво: Україна

Після показу відбудеться обговорення фільму за участі режисерки.

Марина Врода – українська кінорежисерка. Народилася 22 лютого 1982 року в Києві. У 2007 році закінчила Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого. Працювала з Сергієм Лозницею. В 2011 році на Каннському кінофестивалі отримала “Золоту пальмову гілку” за короткометражний фільм “Крос”. Фільмографія:  “Сімейний портрет” (2006), “Клятва” (2007), “Дощ” (2007), “Крос” (2011), “Равлики” (2014), “Пінгвін” (документальний, 2015).

Вхід вільний

За підтримки: ERSTE Stiftung та Charles Stewart Mott Foundation

Середа, 12 жовтня, 22:00

Сюжет вистави присвячений трьом художникам, яких переслідували за політичними мотивами в Російській Федерації: Олегу Сенцову, Петру Павленському та Марії Альохіній, учасниці панк-рок групи Pussy Riot. Це буде дебютний виступ Марії Альохіної в ролі театральної актриси.

Через історії трьох художників вистава “Burning Doors” демонструє, що відбувається з митцями, яких держава офіційно визнала своїми ворогами. Сюжет і гра акторів доведені до межі – фізичної та художньої. Тексти Фуко і Достоєвського перетинаються з побутовими діалогами героїв, тіла акторів живуть на сцені в екстремальних умовах: їх б’ють, підвішують вниз головою, топлять. Гніт і репресії репрезентуються як в метафоричної, так і в буквальній формі.

Тема вистави близька і самому Білоруському вільному театру, який після президентських виборів 2010 року в Білорусі під страхом політичного переслідування був змушений перебратися до Великобританії. Сьогодні театр успішно виступає на різноманітних майданчиках по всьому світу.

Мова: білоруська, російська з англійськими субтитрами.

Вхід вільний.

Організатори онлайн-показу:  Євромайдан SOS (ініціатор кампанію LetMyPeopleGo) та Ініціативна група “Комітет солідарності”

За підтримки: ERSTE Stiftung та Charles Stewart Mott Foundation

Неділя, 9 жовтня, 12.00

Під час воркшопу “Ножиці для примар“ художник Анатолій Бєлов навчить дітей своїй авторській техніці витинанки. Учасники і учасниці спробують “малювати ножицями” та зображатимуть привидів, духів та інших примар.

До участі запрошуються діти від 6 років. Просимо маленьких гостей взяти із собою ножиці.

Воркшоп відбудеться в рамках виставки “Візит привидів”.

Тривалість заняття – 2 години.

Вхід вільний.

За підтримки: Bundeszentrale für politische Bildung

ERSTE Stiftung та Charles Stewart Mott Foundation

П’ятниця, 7 жовтня, 19:00

“Зсув” – це фільм про спробу побудувати “суспільство, яке докорінно відрізняється від усього, що нас оточує” (за словами героїв фільму). Ця спроба відбувається в самому центрі Києва, на території, відвойованій у міста природною стихією. Зсув ґрунту, деградація міської політики та розпад суспільних зв’язків призвели до виникнення безвладного, непідконтрольного анклаву в центрі міста. Так виникає ідея “утопії тут і тепер”, у створенні якої беруть участь представники вуличного мистецтва, музичної сцени, театрального аванґарду, etc.

Після показу відбудеться обговорення фільму за участі режисера Олексія Радинського та художника Вови Воротньова. Модерує Катерина Міщенко.

У фільмі беруть участь:

Вова Воротньов
Борис Блаженний
Юрій Антонов
Давид Чичкан
Тен
Олександр Павлов
Михайло Коптєв і театр “Орхідея”
Іра Новікова, Артур Сніткус (група “О,”)
E.T.C.

“Зсув”, 26′, 2016
Режисер: Олексій Радинський
Оператори: Саша Бойко, Макс Савченко
Додаткове відео: Андрій Піддубняк, Олексій Радинський
Монтаж: Микола Базаркін, Олексій Радинський
Звукооператор: Олександр Горбунов
Корекція кольору: Андрій Довгий
Лінійна продюсерка: Люба Кнорозок
Продюсерка: Світлана Зінов’єва

Музика: “HDSH”, “Метрострой Клан”

Виробництво: Inspiration Films за підтримки Державного агентства України з питань кіно (в рамках проекту “Контури”).

Вхід вільний.

Показ відбудеться в рамках виставки “Візит привидів”, що проходить у Центрі візуальної культури до 30 жовтня. Кураторка: Катерина Міщенко.

За підтримки: Bundeszentrale für politische Bildung

ERSTE Stiftung та Charles Stewart Mott Foundation

(с) Sébastien Dolidon

Четвер, 6 жовтня, 19:00

Мішель Ажіє: “Моя антропологія міста базується на етнографічному дослідженні та на рефлексивному розумінні ситуацій, місць та подій, які «творять місто». Для антрополога «створення міста» є засобом реалізації «права на місто» тут і зараз. Відповідно до цієї концепції певні полемічні та, можливо, міноритарні практики (вторгнення, захоплення) з теоретичної точки зору набувають радикального змісту, тому що вони народжують – внаслідок існування таких понять, як межі, кордони, вразливість, пустота та безлад – прагнення та заклик до створення міста мрії, віртуального або ідеального. В цих рамках антропологія міста не пропонує нового та не звертається до жодного нормативного визначення міста як такого, але сприймає місто як постійний процес його конструкції та деконструкції.”

Цією лекцією Французький інститут в Україні та Центр візуальної культури продовжують цикл “Місто – дискримінація, сегрегація, інтеграція – французький досвід”, який представляє дану проблему з історичної, соціологічної та демографічної точок зору.

Мішель Ажіє – антрополог, науковий співробітник Інституту наукових досліджень задля розвитку (IRD) та Вищої школи соціальних наук (EHESS). Його дослідження та курси стосуються співвідношення між глобалізацією, вигнанням та створенням нових міських контекстів. Ажіє – координатор дослідницької програми, що пройшла відбір Національної агенції досліджень (ANR), – “Вавилони, місто як кордон. Що роблять міста для мігрантів, що мігранти роблять для міста“ (2016-2018). У 2016-2017 навчальному році його семінар у Вищій школі соціальних наук називається “Антропології гостинності“. Серед останніх публікацій : “Мігранти і ми. Зрозуміти Вавилон“ (вид. CNRS, жовтень 2016) , “Антропологія міста“ (вид. PUF, 2015).

Робоча мова – французька з послідовним перекладом на українську.

Вхід вільний. 

У 2015 році в Центрі візуальної культури відбувся розроблений Французьким інститутом цикл лекцій “Міграції, ідентичності, території”, що представляв французький досвід у вивченні питань міграції і був частиною програми “Школи переміщених осіб” Київської бієнале 2015 “Київська школа”.

Організатор: Французький інститут в Україні

За підтримки: ERSTE Stiftung та Charles Stewart Mott Foundation

П’ятниця, 23 вересня, 19:00

Недавні соціальні заворушення у Франції ще раз показали: центральними у французькому суспільстві сьогодні є не лише трудові питання, а й проблема соціальної незахищеності. Вона стосується як мільйонів працівників, незалежно від того, чи є вони членами профспілок, так і ліцеїстів, студентів, не кажучи вже про безробітних. Те, що було названо «інституціоналізація незахищеності», дійсно існує. Це означає, що загрозою стало не тільки виключення людей на край та поза межі суспільства, а й «дестабілізація стабільного», яка загрожує складовим суспільства, побудованого на цінностях соціальної згуртованості, солідарності, перерозподілу. Така соціальна вразливість сприяє росту соціального насильства, яке проявляється, в тому числі на роботі, у формі моральних або сексуальних домагань, расизму, антисемітизму, дискримінації, зростанні ісламофобії. Саме на цьому подвійному фронті – соціальному та етно-расовому – сучасні бунти знаходять своє підґрунтя.

Цією лекцією Французький інститут в Україні та Центр візуальної культури розпочинають цикл “Місто – дискримінація, сегрегація, інтеграція – французький досвід”, який представляє дану проблему з історичної, соціологічної та демографічної точок зору.

У 2015 році в Центрі візуальної культури відбувся розроблений Французьким інститутом цикл лекцій “Міграції, ідентичності, території”, що представляв французький досвід у вивченні питань міграції і був частиною програми “Школи переміщених осіб” Київської бієнале 2015 “Київська школа”.

Мішель Кокорефф (1959) – професор факультету соціології Університету “Париж-8 Венсенн-Сен-Дені”, заступник директора Центру соціологічних та політичних досліджень Парижа (CRESPPA). Протягом двадцяти років працює над питаннями соціальних та політичних трансформацій бідних кварталів французьких передмість. Є автором численних статей та книг, серед яких “Світи наркотиків” (вид. Оділь Жакоб, 2000, у співавторстві з Домініком Дюпре), “Сила кварталів. Від злочинності до політичної ангажованості” (вид. Пайо, 2003) “Соціологія бунтів” (вид. Пайо, 2008) та “Перетворення міста. Майбутнє передмість” (вид. Ла Репюблік/Сей, 2013, у співавторстві з Дідьє Лапейронні).

Робоча мова – французька з послідовним перекладом на українську.

Вхід вільний.

Організатор: Французький інститут в Україні

7 – 25 вересня

Час роботи виставки: вівторок – неділя, 13.00 – 20.00. Вхід вільний.

Відкриття виставки Марії Куліковської «Пліт “Крим”. Карта долі» про першу експедицію мандрівного парламенту переселенців «Пліт “Крим”»відбудеться в середу, 7 вересня, о 19.00.

Політичні чи природні катаклізми, війна, бідність, прагнення до кращого життя змушують людей залишати свої домівки і вирушати у відкрите плавання назустріч чужим берегам. Така подорож завжди ризикована: її успіх залежить від випадку, прихильності долі, та найбільше – від підтримки інших людей.

16 серпня на набережній річки Дніпро в Києві, між дорогими ресторанами та плавучими готелями, на воду було спущено рятувальний пліт під назвою «Крим». На плоту жила колишня мешканка Криму художниця Марія Куліковська. Марія жила на плоту без жодних ресурсів – лише за рахунок того, чим ділилися з нею перехожі.

19 серпня пліт “Крим” відчалив від столичної набережної і розпочав свою одіссею. Завдяки безперервній турботі, увазі, доброті та щедрості випадкових людей, екіпаж плота дістався до гирла Дунаю.

На кордоні з Румунією рух плота зупинили співробітники Державної прикордонної служби України. Екіпаж плота був ненадовго затриманий ДПСУ.

Після тимчасового повернення до Києва, «Пліт “Крим”» продовжить свою подорож річками України та Європи, щоб об’єднувати людей, які зустрінуться на його шляху, у спільноту солідарності та взаємної підтримки.

Виставка «Пліт “Крим”. Карта долі» – це розповідь про відкрите плавання назустріч невідомому, історія про загадки і таємниці, відкриття, знайдені скарби, сюрпризи долі та людську доброту. Ця розповідь присвячена героїзму всіх мігрантів та переселенців, які з власної волі чи вимушено прямують до незнайомих берегів, щоб почати нове життя, а також всім людям з відкритим серцем, які готові допомагати та турбуватися про інших.

Кураторка виставки – Леся Кульчинська. 

Мандрівний парламент переселенців «Пліт “Крим”» – це перформенс Марії Куліковської, покликаний нагадати про вразливість і беззахисність людей, які втратили свої домівки, та закликати до солідарності з ними. «Пліт “Крим”» – це платформа для обговорення проблем переселенців та спільного пошуку їхнього вирішення. Він з’являтиметься на набережних різних міст, щоб кожного разу позначати своєю присутністю місце для нової наради та нових зустрічей. Сьогодні сотні тисяч людей, що опинилися без домівок чи засобів до існування, рухаються на човнах та плотах до берегів, де їх ніхто не чекає і не хоче бачити, в пошуках кращого життя, безпеки, чи просто можливості вижити. На хвилях дрейфує населення нової республіки, не позначеної на карті – фантомної республіки мігрантів. Її громадянином одного дня може стати будь-хто з нас. Рятувальний «Пліт Крим» стає її посольством, мандрівним парламентом усіх позбавлених місця та представництва.

Перформенс “Мандрівний парламент переселенців «Пліт Крим»” є частиною спільного проекту Марії Куліковської та Центру візуальної культури «Школа політичного перформенсу», а також паралельної програми до виставки «Камера Сєнцова».

Марія Куліковська – сучасна художниця, акціоністка. Народилася в Керчі. Закінчила Національну академію образотворчого мистецтва і архітектури, факультет архітектури в Києві. Марія є авторкою багатьох перформенсів, акцій та учасницею хеппенігів, серед яких: “War and Pea$e” (Маріуполь, 2016), “9^th of May” (персональна виставка; Лондон, 2016), “1 May” (Лондон, 2016), “Happy Birthday” (Лондон, 2016), “Patience?” (Красноярська бієнале, 2015), “#Onvacation” (Венеційська бієнале, 2015), White (ріка Москва, Кримський міст, 2015), “Untitled” (Париж, 2014), “254” (“Єрмітаж”, Санкт-Петербург, 2014) та інші.

«Школа політичного перформенсу», перший курс якої розпочинається 5 вересня 2016 року, стане перманентною платформою для обміну досвідом та спільної творчості. Відкриті лекції будуть поєднуватися із практичними заняттями, семінарами, інтенсивними воркшопами, колективними акціями та перформенсами учасників та викладачів школи. Зі студентів школи буде створена художня група політичного реагування, з якою буде реалізована серія проектів у публічному просторі.

Партнери: Goethe-Institut в Україні

БО «БФ Восток SOS», група підтримки “кримських заручників” «Комітет солідарності», Громадська організація «Крим SOS»

Галерея «Art Represent» (Лондон), галерея «Vozdvizhenka Arts House»

Профінансовано спільно з «Krytyka Polityczna» («Political Critique») в рамках програми Connected Action for the Commons European Cultural Foundation’s.

Інформаційні партнери: Український кризовий медіа-центр, Крим.Реалії

 За підтримки: ERSTE Stiftung та Charles Stewart Mott Foundation

Понеділок, 22 серпня 2016, 19:00

Лекція Люсьєна Гюрбера:
ЗАХИСНА АРХІТЕКТУРА ТА “ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИННОСТІ ЗА ДОПОМОГОЮ ДИЗАЙНУ СЕРЕДОВИЩА.
Між поліцейськими фантазіями та міською реальністю

Центр візуальної культури та «Політична критика» запрошують на лекцію французького архітектора Люсьєна Гюрбера “Захисна архітектура та «запобігання злочинності за допомогою дизайну середовища». Між поліцейськими фантазіями та міською реальністю”, що відбудеться в понеділок, 22 серпня, о 19.00 в Центрі візуальної культури.
Новий тип міських меблів виник на вулицях багатьох мегаполісів західного світу: у Брюсселі, Лондоні, Парижі, Тулузі або Нанті ростуть шипи, шпильки, блоки, паркани, похилі поверхні, ребристі лавки, камери зовнішнього відеоспостереження й багато інших інструментів технологічного контролю і нагляду. Всі ці пристрої мають на меті лишень одне – виключити низку громадян з публічного простору як небажаних осіб. Ці «оборонні пристрої» стримують «погану» поведінку, репресуючи жебраків та безхатченків, а також визначають поведінку, якої повинні дотримуватися законослухняні громадяни: не лежати на вулицях, не ганяти на скейті, не жебракувати і т.п. Загроза захисних інструментів, що виникають в наших містах, унеможливлює користування публічним простором, але збільшує кількість брендів у міських пейзажах.

Люсьєн Гюрбер – архітектор майстерні «Vendredi» Нант Франція, художник учасник колективу «Radio as paper».

Центр візуальної культури (ЦВК) був створений у 2008 році як майданчик для співпраці між академічними, художніми та активістськими спільнотами. ЦВК є незалежною громадською організацією, що займається видавничою і виставковою діяльністю, науковими дослідженнями, проведенням публічних лекцій, дискусій і конференцій. У 2015 році Центр візуальної культури отримав нагороду Європейської культурної фундації ім. принцеси Марґріт. Центр візуальної культури також виступив організатором Київської бієнале 2015 «Київська школа».

Вхід вільний

За підтримки ERSTE Stiftung та Charles Stewart Mott Foundation:

Контакти:

+380639535143 Наталка Нешевець
Fb: VCRC

16 – 24 серпня, 2016

У вівторок, 16 серпня, о 10.00 на набережній річки Дніпро в Києві, між Річковим вокзалом та пішохідним мостом на Труханів острів, розпочнеться перформенс Марії Куліковської “Мандрівний парламент переселенців «Пліт Крим»”.

Крим – це півострів-мігрант, де можна переміщуватися, не зрушивши з місця. Мігрує сама територія у людей під ногами: можна заснути вдома, а прокинутися на тому ж самому місці, але вже в іншій країні, чи іншому окрузі. У 2014 році все населення Криму, не зробивши і кроку, перемістилося за ніч з однієї держави в іншу.

З 16 до 19 серпня «мандрівний Крим» на деякий час з’явиться в Києві: між дорогими ресторанами та плавучими готелями на столичній набережній Дніпра буде спущено на воду рятувальний пліт з неоновою вивіскою «Крим». На плоту житиме художниця Марія Куліковська, громадянка Криму, сьогодні в Україні – «переміщена особа».

Марія буде жити на плоту без ресурсів – лише за рахунок того, чим поділяться з нею перехожі. Ставлячи своє виживання в цілковиту залежність від мешканців міста, художниця хоче нагадати їм про вразливість і беззахисність людей, що втратили свої домівки, та закликати до солідарності з ними.

«Пліт Крим» стане живою точкою на карті, яка позначає місце зустрічі. Його мешканка запрошує усіх переміщених осіб, які потребують допомоги, прийти на це місце і заявити про свої труднощі та потреби. А також усіх, хто прагне допомогти, чи готовий вислухати. Це місце має стати платформою для обговорення проблем переселенців та спільного пошуку їхнього вирішення.

В п’ятницю, 19 серпня, о 10.00 «Пліт Крим» з Марією та тими, хто захоче до неї приєднатись, почне спускатися вниз по Дніпру, аби 24 серпня перетнути водний кордон із ЄС і далі продовжувати свою подорож річками Європи. Він з’являтиметься на набережних різних міст, щоб кожного разу позначати своєю присутністю місце для нової наради та нових зустрічей.

«Пліт Крим» є водночас і художнім твором, і реальною політичною пропозицією. Водні шляхи завжди визначали розвиток держав. Сьогодні сотні тисяч людей, що опинилися без домівок чи засобів до існування, рухаються на човнах та плотах до берегів, де їх ніхто не чекає і не хоче бачити, в пошуках кращого життя, безпеки, чи просто можливості вижити. На хвилях дрейфує населення нової республіки, не позначеної на карті – фантомної республіки мігрантів. Її громадянином одного дня може стати будь-хто з нас. Рятувальний «Пліт Крим» стане її посольством, мандрівним парламентом всіх позбавлених місця і представництва.

Перформенс “Мандрівний парламент переселенців «Пліт Крим»” є частиною спільного проекту Марії Куліковської та Центру візуальної культури «Школа політичного перформенсу», а також паралельної програми до виставки «Камера Сєнцова», що проходить в Ляйпцизькому музеї сучасного мистецтва.

З 16 серпня радіо-щоденник Марії Куліковської з «Плота Крим» виходитиме на «Old fashioned radio» (ofr.fm) о 23.00.

У вересні 2016 року в Центрі візуальної культури відбудеться виставка-документація перформенсу “Мандрівний парламент переселенців «Пліт Крим»”.

Марія Куліковська – сучасна українська художниця, акціоністка. Народилася в місті Керч. Закінчила Національну академію образотворчого мистецтва і архітектури, факультет архітектури в Києві. Марія є авторкою багатьох перформенсів, акцій та учасницею хеппенігів, серед яких: War and Pea$e (Маріуполь, 2016), 9^th of May (персональна виставка; Лондон, 2016), 1 May (Лондон, 2016), Happy Birthday (Лондон, 2016), Patience?, #Onvacation (Venice Biennale, 2015), White (2015), Untitled (2014), 254 (2014) та інші.

«Школа політичного перформенсу», перший курс якої розпочинається 5 вересня 2016 року, стане перманентною платформою для обміну досвідом та спільної творчості. Відкриті лекції будуть поєднуватися із практичними заняттями, семінарами, інтенсивними воркшопами, колективними акціями та перформенсами учасників та викладачів школи. Зі студентів Школи буде створена художня група політичного реагування, з якою буде реалізована серія проектів у публічному просторі.

Організатори: Центр візуальної культури, ініціатива «Школи політичного перформенсу»

Профінансовано спільно з «Krytyka Polityczna» («Political Critique») в рамках програми Connected Action for the Commons European Cultural Foundation’s.

Партнери: Громадська організація «Крим SOS», БО «БФ Восток SOS», група підтримки “кримських заручників” «Комітет солідарності»

Громадське, Goethe-Institut в Україні

Kiev Racing Yacht Сlub, галерея «Vozdvizhenka Arts House»

Галерея «Art Represent», проект «Port Creative Hub», проект «Без кордонів»

За підтримки: ERSTE Stiftung та Charles Stewart Mott Foundation

Інформаційні партнери: Громадське, «Політична критика», Cultprostir

Old fashioned radio, Громадське радіо

Щоденна польська онлайн-газета «Dzennik Opinii», журнал про культуру та політику «Political Critique»

13-28 серпня, 2016

В суботу, 13 серпня, о 19.00 у Центрі візуальної культури відбудеться відкриття виставки в рамках проекту “Олімпіада-84 у Донецьку”.

Протягом своєї історії спорт ніколи не був «лише спортом», натомість – своєрідною біополітичною «релігією» перемоги та рекордів, тісно пов’язаною з глобальною економікою та політикою.

Чемпіонат Європи та Кубок світу з футболу, літні та зимові Олімпійські ігри давно перетворилися на події, що докорінно змінюють інфраструктуру, ландшафт і навіть екологію міст, у яких вони відбуваються. Країни та міста готові перебільшувати власні ресурсні можливості, тільки щоб отримати право на їх проведення.

Водночас, масові змагання завжди були потужним інструментом формування колективних ідентичностей: мало що створює таке відчуття емоційного єднання, як вболівання «за своїх» чи ще більше – «проти інших», особливо під час колективних ритуалів, на кшталт «хвиль», що прокочуються стадіоном чи «кричалок» футбольних фанатів.

З огляду на це постає питання: а чи могла б щось змінити зимова Олімпіада, проведена у 1984 році у Донецьку? Чи могло б це посприяти соціально-економічному розвитку регіону? Чи вплинуло б на регіональну ідентичність Донбасу, чи стало б приводом для її включення до «загальнонаціональної» ідентичності? Врешті, чи змінило б щось у контексті сьогоднішньої війни на Сході України? Звісно, історія не знає умовного способу, адже простір уявного, фантазії, міфи, штучні спогади, врешті навіть ігри зазвичай відносять до чогось несерйозного і другорядного. Віддаючи перевагу «достовірним історичним фактам», ми часто не помічаємо, як події, що не стали частиною офіційної історії, можуть впливати на наше сьогодення.

Без сумніву, бажання прожити у 2016 році «непрожиту» у 1984-му Олімпіаду є симптоматичним і свідчить про несвідоме прагнення виправити «помилки минулого». Відтак «Олімпіада-84 у Донецьку» прагне осмислити їх, працюючи з особистими історіями переселенців зі Сходу – тими, чия ідентичність, так чи інакше, пов’язана з колективною ідентичністю Донбасу. Зрозуміти причини того, чому остання виявилася до певної міри виключеною з «загальнонаціональної» української ідентичності, і які саме політичні та соціальні процеси 80-х років стали вирішальними та поворотними на шляху до сучасної політичної ситуації в Україні.

Події в рамках проекту:

Вистава «Розарій»

Місце і час проведення: PostPlay , 18 серпня, 20.00.

Побудована на особистих історіях трьох вимушених переселенців з Донбасу та за їх участі, вистава, що мала на меті зіштовхнути офіційну (задокументовану) історію та особисті (усні) історії окремих людей, виявила їх принципову неспівмірність. В контексті цієї неспівмірності історії про дрібниці, відчуття, особисті ритуали та переживання до певної міри перетворюються на опозицію пафосу офіційної історії та державної машини, що її продукує.

Вистава «Без броні».

Місце і час проведення: PostPlay, 27 серпня, 20.00.

Створена на основі особистої історії учасника АТО та за його участі. Проблематику вистави може окреслити його власний коментар: «У нас, бійців, велика проблема із самоідентифікацією. Хто я є зараз? Я – військовий чи колишній військовий? Я – переможець чи переможений? – Невідомо. На будь-яке з цих запитань дати однозначну відповідь неможливо. Я військовий? – Так, тому що я пішов служити, і, якщо буде потрібно, піду ще раз. Я переможець? – Себе я точно переміг. Україну в собі я здобув. У цьому аспекті я переможець. Але соціум дивиться на мене з нерозумінням: з одного боку ми так чекали від вас перемоги, а ви нам її не принесли. А може я переможений? – Та хто його знає, я був розбитий і деморалізований…».

Екскурсії до київського Національного ботанічного саду, Віталій Кухар.

Місце і час проведення: Ботанічний сад, 14 та 28 серпня, 14.00.

Переселенець Віталій Кухар працює у Національному ботанічному саду імені М. М. Гришка різноробочим, основна зона його відповідальності – розарій. Більшу частину власного часу Віталій проводить у саду, його вихідні – субота та неділя. Він цікавиться історією рослин, їх застосуванням, звідки було завезено ті чи інші види. Сад стає для нього місцем зустрічі з друзями, знайомими, а також іншими переселенцями, котрим Віталій розповідає свої особисті історії, що переплітаються з історією саду.

«Ігри поколінь».

Місце і час проведення: Стадіон «Старт», 24 серпня, 14.00

Не обмежуючись виключно «дорослою історією» 80-х років, проект «Олімпіада-84» має на меті інсценувати ігри, що були популярними серед дітей та підлітків того часу, залучивши до кола «експертів» представників поколінь, чиє дитинство минуло у 70-х та 80-х роках. Запрошуємо до участі дітей від 6 до 14 років випробувати та оцінити розваги часів дитинства їх батьків.

Лекції в рамках проекту: 

• Антон Лягуша, «Уявний Донбас часів Олімпіади-84: історична тропологія, радянський феодалізм і відчуження». Місце і час проведення: Центр візуальної культури, неділя, 14 серпня, 19.00.

• Кирило Ткаченко «Ентузіазм та розчарування: шахтарський рух на Донбасі між 1988 та 1993 роками». Місце і час проведення: Центр візуальної культури, п’ятниця, 19 серпня, 19.00.
• Данило Судин, «Ідентичності донеччан – від проголошення незалежності України до окупації». Місце і час проведення: Центр візуальної культури, субота, 20 серпня, 19.00.
• Олексій Карачинський, «Екзистенційні проблеми, викликані умовами вимушеного переселення та військовими діями». Місце і час проведення: Центр візуальної культури, неділя, 21 серпня, 19.00.
• Анна Кравець. Візуальна лабораторія: «Олімпія: свято культу тіла та тріумфальний трамплін для Німеччини напередодні II Світової війни». Показ фільму «Олімпія. Свято народів» (1938) Місце і час проведення: Центр візуальної культури, четвер, 25 серпня, 19.00.
• Руслана Козієнко, «Культурна травма та політики пам’яті: на межі особистого та офіційного». Місце і час проведення: Центр візуальної культури, п’ятниця, 26 серпня, 19.00.
• Тарас Лютий, «Масові спортивні ігри і влада». Місце і час проведення: Центр візуальної культури, неділя, 28 серпня, 19.00. 

Вхід вільний.

Автори проекту – ініціатива «Олімпіада-84» (Дмитро Левицький, Єлизавета Олійник, Пьотр Армяновський, Леся Берездецька, Козієнко Руслана, Олександр Бурлака).

Проект є частиною програми CSM / Фундації Центр Сучасного Мистецтва і онлайн-журналу Korydor «Від першої особи: Пам’ять. Голос. Діалог», профінансованої National Endowment for Democracy (NED).

Організатори: ініціатива «Олімпіада-84», Центр візуальної культури

Партнери: CSM/ Фундація Центр Сучасного Мистецтва, журнал Korydor

National Endowment for Democracy (NED)

PostPlay Театр

Інформаційні партнери: Політична критика, Cultprostir.ua, Український кризовий медіа центр

За підтримки:

За підтримки ERSTE Stiftung та Charles Stewart Mott Foundation:

Контакти:
vcrc@vcrc.org.ua
www.facebook.com/vcrc.org.ua
www.facebook.com/Olympics84
+380639535143 Наталка Нешевець
+380676695457 Ганна Циба
+380933911525 Руслана Козієнко