Катажина Ґурна: «Я художниця, але це не означає, що я працюю безплатно»

z11770566Q,Zbigniew-Libera-zapowiada-strajk-artystow-w-maju-2

Понеділок, 15 грудня 2014, 19:00
Центр візуальної культури (Київ, вул. Глибочицька, 44, 2 поверх)

Центр візуальної культури та «Політична критика» запрошують на зустріч із художницею та громадянською активісткою Катажиною Ґурною (Варшава), що відбудеться у понеділок, 15 грудня, о 19:00.

2012 року в Польщі відбувся перший в історії страйк художників та художниць. Символом цього страйку стало фото художника Збіґнєва Лібери з підписом: “Я художник, але це не означає, що я працюю безплатно”. Це вперше привернуло увагу до того факту, що чимало художників та художниць фактично живуть на межі зубожіння, без жодних соціальних гарантій. Громадянський форум сучасного мистецтва, до якого належить художниця Катажина Ґурна, зміг запровадити до публічного дискурсу переконання, що творчий процес художників та художниць є різновидом праці, отже, він має бути винагороджений, а представники та представниці творчих професій мають отримувати соціальні гарантії. Яким чином художники та художниці можуть впливати на своє соціальне становище? Про це та інші питання йтиметься на зустрічі з Катажиною Ґурною.

Катажина Ґурна – художниця, громадянська активістка (Варшава). Навчалася в майстерні “Ковальня” Варшавської академії мистецтв під керівництвом професора Ґжеґожа Ковальського (разом із Павлом Альтхамером, Артуром Жмієвським, Катажиною Козирою та іншими). Працює передусім в жанрі фотографії, відео та скульптури. Членкиня Громадянського форуму сучасного мистецтва. Протягом багатьох років пов’язана із середовищем “Політичної критики”.

Робоча мова – англійська

Вхід вільний

Захід відбудеться в рамках виставки «Локаут», організованої Центром візуальної культури спільно із Центром сучасного мистецтва Kronika (Битом, Польща) за сприяння Міністерства культури і народної спадщини Польщі
Мінкультури

За підтримки ERSTE Foundation
350px-ERSTE_Stiftung_Logo

Інформаційний партнер:
04edb8ec-4d0b-4a6a-a76a-a926435b6319

Центр візуальної культури (ЦВК) був заснований 2008 року з метою створення міждисциплінарного середовища для аналізу пострадянського становища України на перетині мистецтва, знання та політики. З того часу ЦВК провів понад 150 наукових та дискусійних заходів за участі українських та міжнародних науковців, а також близько 20 художніх виставок.

Контакти:

+38097 436 98 99 (Юстина Кравчук)
www.facebook.com/vcrc.org.ua
vcrc@vcrc.org.ua


Борис Буден. Деякі паралелі між війною в Югославії та українською кризою

jna__yugoslavian_national_army__yna_by_milosandric-d6yqvvq

29 листопада, cубота, 16:00 – 21:00
Центр візуальної культури (Київ, вул. Глибочицька, 44, 2-ий поверх)

Центр візуальної культури та “Політична критика” запрошують на воркшоп і лекцію письменника Бориса Будена (Берлін), який розповість про війну та розпад Югославії у 1990-ті крізь призму теперішньої кризи в Україні.

29-го листопада о 19:00 Борис Буден прочитає лекцію “Європа в перекладі: межі обіцянки”:

“Щоб втілити ідеал єдності у своїй лінгвістичній практиці, Європейський Союз розвинув політику перекладу, засновану на принципі рівності усіх мов незалежно від їхньої культурної ваги чи впливу. Та коли справа доходить до зовнішніх меж Євросоюзу, ця політика перетворюється на власну протилежність, створюючи нерівності та жорстоко руйнуючи наявні мовні спільноти. У чому ж проблема? В самому понятті перекладу!”.

Вхід на лекцію вільний.

Також, 29-го листопада о 16:00 Борис Буден проведе воркшоп “Деякі паралелі між війною в Югославії та українською кризою”:

“Історія ніколи не повторюється, але інколи порівняння двох історичних подій виявляє значні подібності та послідовності: дезінтеграція суспільства через культурні розбіжності, мобілізація історичної пам’яті в сучасній боротьбі, обіцянка європейської інтеграції, незворотність насильницьких трансформацій тощо. Твердження Джорджо Аґамбена про розпад Югославії, здається, можна застосувати й до української ситуації: годі чекати повернення до нормальності та відновлення старого соціального договору. Натомість, надзвичайний стан, встановлений шляхом насильства, стане постійною умовою та навіть пошириться у глобальному вимірі” (Борис Буден).

Рекомендовані тексти до обговорення під час воркшопу:

James Graham: The Violent Breakup of Yugoslavia
http://www.historyorb.com/europe/yugoslavia.php

Boris Buden: Saving Private Havel (1999).

Boris Buden: Red Velvet, in Manifesta Journal 18.
http://www.manifestajournal.org/issues/situation-never-leaves-our-waking-thoughts-long/red-velvet

Для участі у воркшопі необхідно зареєструватися за електронною адресою: vcrc@vcrc.org.ua

Борис Буден – письменник, критик, перекладач. Доктор філософії Університету Гумбольдта в Берліні. Учасник Інституту прогресивної культурної політики (Відень). Українською мовою вийшла його книга: “Зона переходу: Про кінець посткомунізму”.

Захід відбудеться в рамках проекту „Між революцією і війною” за підтримки Фонду ім. Рози Люксембург.
роза

За підтримки ERSTE Foundation (Австрія)
350px-ERSTE_Stiftung_Logo

Інформаційний партнер:
04edb8ec-4d0b-4a6a-a76a-a926435b6319

Контакти:

+38 096 492 96 00 (Наталія Нешевець)

www.facebook.com/vcrc.org.ua
vcrc.org.ua
vcrc@vcrc.org.ua


Love Machines: Кеті Чухров представить у Києві свій новий фільм

2014_05_27_anons_1

27 листопада, четвер, 19:00
Центр візуальної культури (Київ, вул. Глибочицька, 44, 2-ий поверх)

Центр візуальної культури та “Політична критика” запрошують на зустріч із поеткою і драматургинею Кеті Чухров (Москва), яка представить свій новий фільм Love Machines у четвер, 27-го листопада о 19:00.

2013 року Кеті Чухров створила свій перший фільм Love Machines за мотивами власної однойменної п’єси. Кеті Чухров називає свій фільм, знятий в стилістиці телеспектаклю, “однією із можливих інсценізацій оригінальної п’єси”. У фільмі Love Machines розглядається зсув сучасної культури в бік постгуманізму з його запереченням людської спільноти, любові, солідарності, скорботи та інших форм колективної чуттєвості. Головні ролі у фільмі виконують художник Арсеній Жиляєв (Москва) та поетка Діна Гатіна (Санкт-Петербург).

Кеті Чухров – поетка, драматургиня, есеїстка. Авторка численних п’єс, а також публікацій з філософії та теорії мистецтва. Серед її книжок – «Быть и исполнять. Проект театра в философской критике искусства» (2011), «Просто люди» (2010). Доктор філософських наук, доцент кафедри загальної історії мистецтва РГГУ. Керівниця науково-інформаційного відділу Державного центру сучасного мистецтва (Москва).

Після перегляду фільму відбудеться дискусія з авторкою (модератор – Олексій Радинський).

Вхід вільний
Кількість місць обмежена

Захід відбудеться в рамках проекту „Між революцією і війною” за підтримки Фонду ім. Рози Люксембург
роза

За підтримки ERSTE Foundation (Австрія)
350px-ERSTE_Stiftung_Logo

Інформаційний партнер:
04edb8ec-4d0b-4a6a-a76a-a926435b6319

Контакти:

+38 067 442 23 89 (Олексій Радинський)

www.facebook.com/vcrc.org.ua
vcrc.org.ua
vcrc@vcrc.org.ua


Центр візуальної культури отримав Нагороду Європейської культурної фундації

10468349_10152862855182392_2657529011227140244_n

Амстердам, четвер, 13 листопада 2014

У 2015 році Нагороду Європейської культурної фундації (ECF) імені Принцеси Марґріт отримають критичні культурні проекти в Україні та Греції.

Європейська культурна фундація (ECF) з гордістю представляє лауреатів Нагороди Принцеси Марґріт 2015 року – Афінську бієнале (Афіни, Греція) та Центр візуальної культури (Київ, Україна).

Журі анонімно визначило, що Нагорода Європейської культурної фундації імені Принцеси Марґріт 2015-го року поїде до Афін та Києва. Нагороду буде вручено 31 Березня 2015 року в Брюсселі. Кожен із переможців отримає по 25 000 євро.

Нові лауреати Нагороди Європейської культурної фундації імені Принцеси Марґріт були обрані за свою діяльність в публічній сфері, створення вкрай необхідного відкритого простору для мистецької думки.

Обираючи цих переможців, Європейська культурна фундація посилає потужний сигнал європейським незалежним культурним ініціативам, які показують, наскільки культура може бути здатна до трансформації навіть за найбільш несприятливих політичних та економічних обставин.

«Їхнє намагання − створювати живе та інклюзивне середовище − сприяє залученню широкої громадськості до культурного діалогу та наголошує на ключовій ролі, яку відіграє культура в демократичному розвитку європейських спільнот», – каже Кетрін Вотсон, директорка Європейської культурної фундації.

Афінська бієнале, Греція

Афінська бієнале змусила подивитися на модель бієнале як на простір для мистецьких дебатів та низової самоорганізації в сучасній Греції. Вона заново винайшла мистецьку бієнале як структуру, що уможливлює нові форми солідарності між місцевою та міжнародною культурними спільнотами та широкою громадськістю. Остання бієнале у 2013 році була організована у форматі агори, що в давні часи була місцем зборів, які виконували соціальні, ділові та політичні функції. Бієнале застосувала інновативний колективний кураторський підхід, який радикально змінив модель побудови виставкового простору з його орієнтацією на споживача. Маючи обмежений бюджет, Афінська бієнале продемонструвала силу самоорганізації та можливість побудови спільного простору через культуру.

Центр візуальної культури, Україна

Центр візуальної культури (ЦВК) було засновано 2008 року в Києві як платформу для співпраці між науковцями, митцями та активістами. ЦВК є міждисциплінарним майданчиком, де перетинаються громадський активізм та прогресивна мистецька практика, що робить безпрецедентний внесок у формування культурного виробництва та публічних дискусій у Києві, в Україні та в цілому регіоні. Під керівництвом динамічної та відданої команди ЦВК успішно заохочує українську та міжнародну аудиторію до розвитку більш комплексного розуміння того, як мистецтво та критичне мислення можуть озброїти нас необхідними навичками відкритості та потужної уяви, що є життєво важливими для прогресивного демократичного суспільства.

«Перебуваючи на найбільш крихких кордонах Європи, усвідомлюючи непередбачуваність власного майбутнього, Центр візуальної культури та Афінська Бієнале сміливо показують нам, як культура може стати засобом солідарності та спільним ґрунтом для створення чітких альтернатив економічним та політичним конфліктам нашого часу», − каже Кріс Деркон, член журі, директор Tate Modern.

Про Нагороду Європейської культурної фундації імені Принцеси Марґріт

Попередні призери Нагороди Європейської культурної фундації імені Принцеси Марґріт − від британського теоретика культури Стюарта Холла до італійського колективу Teatro Valle Occupato – надихали тривалі зміни у відношенні громадян до Європи як до спільного культурного простору.

Нагорода Європейської культурної фундації імені Принцеси Марґріт була ініційована у 2008 році та названа на честь попереднього презедента фундації − Принцеси Нідерландів Марґріт. Вона була заснована за участі Міністерства освіти, культури та науки Нідерландів та Міністерства закордонних справ Нідерландів.

Для редакторів

Детальніша інформація за посиланням: http://www.culturalfoundation.eu/pma

Про Європейську культурну фундацію (ECF)

Європейська культурна фундація підтримує культуру Європи протягом останніх 60 років з вірою в те, що культура об’єднує людей та може надихнути їх до нових підходів до усталеної концепції демократії. Цього року організація святкує свій 60-річний ювілей, наголошуючи що сила культури є невід’ємним компонентом у створенні більш відкритої Європи без дискримінації. У своїй ролі Президентки ECF, Її Королівська Величність Принцеса Лаурентін Нідерландська є активною провідницею місії Європейської Культурної Фундації.

http://www.culturalfoundation.eu

Контакти

Rosa Koenen | Communications Officer | European Cultural Foundation |

Jan van Goyenkade 5, 1075 HN Amsterdam | +31 20 573 38 68 |

r.koenen@culturalfoundation.eu

unnamed


Мир це війна. Покази фільмів Миколи Рідного, Сергія Попова та Олексія Радинського

3

П’ятниця-субота, 7-8 листопада 2014, 19:00

Центр візуальної культури (Глибочицька, 44,2 поверх)

В п’ятницю 7-го листопада о 19:00 буде показано фільми “Фортеця” і “Звичайні місця” Миколи Рідного, а також фільм Сергія Попова “Сувенір”. В своєму фільмі «Фортеця» Микола Рідний зіставляє документальні кадри, зроблені під час повстання на Майдані взимку 2013-14 років та в резиденції Януковича у Міжгір’ї, із текстами про європейське Середньовіччя. Таким чином, автор проводить паралелі між сучасним пострадянським неолібералізмом та системою феодальної монархії в Європі. «Звичайні місця» Миколи Рідного – це багатоканальне відео, що показує велике східноукраїнське місто, яке перебуває на порозі війни. Фільм показує, яким чином соціальні та політичні потрясіння в країні змінюють сприйняття публічного простору. Фільм Сергія Попова «Сувенір» документує події, що відбувались навколо поваленого пам’ятника Леніну в Києві, аналізуючи механізми колективної деструкції.

Після перегляду відбудеться дискусія за участю авторів. Модераторка – Леся Кульчинська.

В суботу 8-го листопада о 19:00 відбудеться показ фільмів Олексія Радинського “Інтеграція”, “Референдум” та “Україна йде на війну”. Фільм «Інтеграція» є результатом кількамісячного спостереження за публічними маніфестаціями під час повстання на Майдані. Відтворюючи поступову ескалацію протистояння, фільм ставить питання про зв’язок між демократією і насильством, а також між політичною дією і релігійним ритуалом. Цей короткометражний фільм охоплює часовий проміжок між першими насильницькими сутичками в Києві на початку грудня 2013 і мілітаризацією суспільства внаслідок російської агресії в березні 2014. Коротке відео “Референдум” зосереджується на конкретній персональній історії, записаній в Симферополі під час анексії Криму, що відсилає до історичного контексту російської окупації. Відео “Україна йде на війну”, зняте на Донбасі в березні 2014 року, показує ранню стадію громадянського протистояння, що ще не розвинулося у повномасштабну війну.

Після перегляду відбудеться дискусія за участю автора. Модератор – Василь Черепанин.

Інформація про авторів:

Сергій Попов – художник, учасник групи SOSка.
Микола Рідний – художник, куратор, учасник групи SOSка. В 2013 році представляв Україну на Венеційській бієнале. 2014 року в Центрі візуальної культури відбулася його персональна виставка „Укриття”.
Олексій Радинський – дослідник, документаліст. Учасник Центру візуальної культури, співредактор журналу „Політична критика”.

Покази фільмів відбуться в рамках проекту “Між революцією і війною”, за підтримки Фонду ім. Рози Люксембург.

роза

Центр візуальної культури (ЦВК) був заснований 2008 року з метою створення міждисциплінарного середовища для аналізу пострадянського становища України на перетині мистецтва, знання та політики. З того часу ЦВК провів понад 150 наукових та дискусійних заходів за участі українських та міжнародних науковців, а також близько 20 художніх виставок.

Заходи відбуваються за підтримки: Krytyka Polityczna (Польща), ERSTE Foundation (Австрія) 

3logo+rosa

Інформаційний партнер:

lb

Контакти:

вул. Глибочицька, 44, 2 поверх

+38 096 492 96 00 (Наталія Нешевець)
+38 093 460 68 81 (Оксана Брюховецька)

vcrc.org.ua
vcrc@vcrc.org.ua
www.facebook.com/vcrc.org.ua


«Локаут». Відкриття виставки критичного мистецтва Східної Європи

LOCKAUT_плакат

Четвер, 6 листопада 2014, 19:00

Київ, вул. Глибочицька, 44, 2 поверх

Центр візуальної культури запрошує на відкриття виставки «Локаут», що відбудеться у четвер, 6 листопада о 19:00. Куратори – Оксана Брюховецька (Центр візуальної культури) та Станіслав Рукша (Центр сучасного мистецтва Kronika, Польща).

Назва виставки «Локаут» відсилає до зупинки роботи підприємства з ініціативи роботодавця – практики, що заборонена в багатьох країнах світу, але не в Україні. Куратори називають це явище метафорою суспільної ситуації у постсоціалістичному світі. Твори, представлені на виставці, виявляють приховану чи непомітну реальність праці як одного із найбільш рутинних та найважливіших аспектів людського життя. На виставці «Локаут» будуть представлені роботи критичного мистецтва з Польщі, Росії, України та Угорщини.

У виставці беруть участь: Анатолій Бєлов (Україна), Оксана Брюховецька (Україна), Пйотр Висоцкі (Польща), Тарас Камєнной (Україна), Лілія Лі-мі-ян (Росія), Вікторія Ломаско (Росія), Юлія Мазурова (Росія), Анна Мольська (Польща), Лаура Павела (Польща), Валентина Петрова (Україна), Олексій Радинський (Україна), Микола Рідний (Україна), Хаїм Сокол (Росія), Ірина Стасюк (Україна), Лукаш Суровєц (Польща), Анна Фабріціус (Угорщина), Рафал Якубович (Польща).

Куратори виставки Оксана Брюховецька і Станіслав Рукша: «Ми бачимо, як на теренах Східної Європи локальні явища в одній з країн перегукуються із проблемами сусідів. Працюючи з тими, хто витіснені зі світу добробуту, художниці та художники надають їм видимість. І це може стати першим кроком до змін».

В рамках виставки відбудуться зустрічі з її учасниками та покази робіт:

7 листопада, 19:00 – показ фільмів Миколи Рідного «Фортеця», «Звичайні місця».

8 листопада, 19:00 – показ фільмів Олексія Радинського «Інтеграція», «Референдум», «Україна йде на війну».

Виставка працює з 7-го до 30-го листопада, з 12:00 до 18:00, щодня, окрім понеділків

Інформація про кураторів:

Оксана Брюховецька – художниця, кураторка Центру візуальної культури. Випускниця Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури. Кураторка виставок «Дитинство. Uncensored» та “Українське тіло” в Центрі візуальної культури.

Станіслав Рукша – куратор, історик мистецтва. Директор Центру сучасного мистецтва Kronika (Битом, Польща). Автор численних публікацій на тему сучасного мистецтва, координатор клубу “Політичної критики” на Шльонську.

Центр візуальної культури (ЦВК) був заснований 2008 року з метою створення міждисциплінарного середовища для аналізу пострадянського становища України на перетині мистецтва, знання та політики. З того часу ЦВК провів понад 150 наукових та дискусійних заходів за участі українських та міжнародних науковців, а також близько 20 художніх виставок.

Заходи відбудуться за підтримки: Krytyka Polityczna (Польща), ERSTE Foundation (Австрія)

лого_цвк_пк_ерсте

Виставка «Локаут» організована Центром візуальної культури спільно із Центром сучасного мистецтва Kronika (Битом, Польща) за сприяння Міністерства культури і Міністерства народної спадщини Польщі.

Мінкультури

Інформаційний партнер:

logo-color_LB izin

Центр візуальної культури (Київ, вул. Глибочицька, 44, 2 поверх)

Контакти:

+38 096 492 96 00 (Наталія Нешевець), +38 093 460 68 81 (Оксана Брюховецька)

vcrc.org.ua

vcrc@vcrc.org.ua

www.facebook.com/vcrc.org.ua


НАМ НЕМА ЩО ВТРАЧАТИ, КРІМ НАШИХ МАЙДАНІВ

pk5-presentation

1 листопада 2014, субота о 18:00
Київ, вул. Глибочицька, 44, 2 поверх

НАМ НЕМА ЩО ВТРАЧАТИ, КРІМ НАШИХ МАЙДАНІВ
Презентація п’ятого номера журналу «Політична критика»

Центр візуальної культури запрошує на презентацію п’ятого числа журналу «Політична критика» під назвою «Нам нема що втрачати, крім наших Майданів», що відбудеться в суботу, 1 листопада о 18:00.

Незважаючи на всю кількість написаних текстів та створених образів, усі ми досі далекі від повного розуміння події Майдану. П’ятий номер «Політичної критики» представляє феномен Майдану, який можна вважати «візуальною революцією», його власними візуальними засобами. Під час подій на Майдані можна було переконатися у політичній, революційній силі візуального образу. Видання «Політичної критики» аналізує візуальний образ як інструмент революції на Майдані.

Окрім текстів, до збірки увійшли фотографії, більшість яких публікуються вперше, зокрема, роботи Олександра Бурлаки, Максима Дондюка, Олександра Козаченка, Євгена Котенка, Саші Курмаза, Віктора Марущенка, Івана Мельничука, Сергія Моргунова, Томаша Рафи, Юлії Сердюкової, Ольги Якимович. Номер також вміщує художні проекти, пов’язані з проблематикою політичного насильства: «Контрольовані випадковості» Микити Кадана та «Укриття» Миколи Рідного. Текстова частина видання складається зі статей, що досліджують Майдан з політичної, соціальної, візуальної та урбаністичної перспектив.

У презентації журналу візьмуть участь його редакція й автор(к)и: Оксана Брюховецька, Леся Кульчинська, Юстина Кравчук, Олексій Радинський, Василь Черепанин, запрошені також представлені у номері фотографи та художники.

Часопис «Політична критика» – міжнародний видавничий проект однойменного інтелектуального середовища у Східній Європі. Українська редакція «ПК» має на меті активізацію критичної рефлексії щодо політичних, соціальних та культурних процесів в Україні.

Центр візуальної культури (ЦВК) був заснований 2008 року з метою створення міждисциплінарного середовища для аналізу пострадянського становища України на перетині мистецтва, знання та політики. З того часу ЦВК провів понад 150 наукових та дискусійних заходів за участі українських та міжнародних науковців, а також близько 20 художніх виставок.

Центр візуальної культури (Київ, вул. Глибочицька, 44, 2 поверх)
vcrc.org.ua
krytykapolityczna.pl
politicalcritique.org

Вхід вільний
УВАГА! Кількість місць обмежена

Заходи відбудуться за підтримки: Krytyka Polityczna (Польща), ERSTE Foundation (Австрія).

Інформаційний партнер:
logo-color_LB

Контакти:
+38 067 442 23 89 (Олексій Радинський)
vcrc@vcrc.org.ua
facebook.com/vcrc.org.ua


Вова Воротньов. «Un Chien (V)andalou»

Print

19 жовтня – 30 жовтня
вул. Петрівська, 30/34

Центр візуальної культури запрошує на відкриття виставки Вови Воротньова «Un Chien (V)andalou», що відбудеться у неділю 19 жовтня о 18.00.

Вова Воротньов є одним із ключових представників та ідеологів української сцени постграфіті. Тривалий час працюючи з субкультурними кодами та міським середовищем як простором публічної візуальної комунікації, Воротньов поступово розширив горизонт своєї мистецької діяльності до дослідження комунікативних механізмів сучасності.

Проект Un Chien (V)andalou – омаж традиції сюрреалізму. Воротньов використовує сюрреалістські техніки реді-мейду та колажу з вандальною метою: вирвавши фрагменти візуального повсякдення з автоматизму їхнього рутинного та непомітного функціонування, він намагається викрити їх завуальовану символічну місію та нав’язати нову, артикулювавши інші знакові пласти. В такому відформатованому вигляді художник повертає їх глядачу, крок за кроком модифікуючи символічну картографію. Un Chien (V)andalou – це точкові розсіяні втручання, не висловлювання, але орнамент, що роз’їдає, немов корозія, будь-які тотальності та завершені смисли, провокуючи анархію в полі значень.

Вова Воротньов – концептуальний художник з графіті-бекграундом, що не припиняє обігрувати свій «вуличний» досвід. Воротньов досліджує семіотичне несвідоме повсякденної візуальності, проявляючи ті знакові структури та візуальні коди, що визначають наші символічні практики, залишаючись зазвичай невідрефлексованими. Експериментуючи з механізмами виробництва та трансляції значень в сучасній культурі, Вова провокує системні збої в їх злагодженому функціонуванні.

Unrendered Spaces – серія експозицій, присвячених стратегіям сприйняття міського та позаміського середовища, можливостям його дослідження засобами мистецтва. Зосереджуючись на точках перцептивної суперечності, багатозначності у трактуванні життєвого простору, проект має на меті розіграти політичні, суспільні, естетичні зони напруги в його означені.

Центр візуальної культури був заснований 2008 року з метою створення міждисциплінарного середовища для аналізу пострадянського становища України на перетині мистецтва, знання та політики. З того часу ЦВК провів понад 150 наукових та дискусійних заходів за участі українських та міжнародних науковців, а також близько 20 художніх виставок.

Виставка проходить в рамках проекту Центру візуальної культури Unrendered Spaces та за підтримки ERSTE Foundation.

Виставка відкрита з 19 жовтня по 30 жовтня, з вівторка по неділю, з 13.00 до 19.00.
Адреса: Київ, Петрівська 30/34.

Контакти:
vcrc@vcrc.org.ua
facebook.com/vcrc.org.ua
unrenderedspaces.tumblr.com
vcrc.org.ua


Zigendemonic “Killing Time in Web”

zigen_afisha
4 жовтня – 12 жовтня
вул. Петрівська, 30/34

Центр візуальної культури запрошує на відкриття відеоінсталяції
Zigendemonic «Killing Time in Web»

«Ця робота про стан, який виникає, коли занадто довго перебуваєш в Інтернеті, про передозування візуальною інформацією, про щоденне гарячкове зчитування сотень, а то й тисяч зображень, які з віртуального світу потрапляють прямо до нас в несвідоме. В моменти крайньої перевтоми, після чергового цілодобового веб-серфінгу по блогах з картинками, сняться дуже яскраві сни. Якщо ж депривація сну переходить розумні межі, – потік зображень виникає, навіть якщо просто закрити на хвилину очі. Такі стани болісні і водночас прекрасні. Через деякий час хочеться знову доводити себе до перевтоми, щоб зануритися в ці псевдогалюцинації» – Zigendemonic.

«Killing Time in Web» це галюцинація і гіпноз одночасно. Вона не просто розповідає про передозування візуальними образами, вона покликана спричинити це передозування, заразити галюцинаціями, проникнути у сни. Передозування – це тільки метод, спосіб виробництва видінь, які розповiдають про щось інтимне і водночас знайоме кожному.

Музичний супровід відкриття: Myztical.
Вечірка після відкриття: https://www.facebook.com/events/544394205706425/

Виставка працює на вимогу з 5 по 12 жовтня,
за повідомленнями на сторінці www.facebook.com/vcrc.org.ua

zigendemonic.org
vcrc.org.ua


Скоєно напад на викладача НаУКМА Василя Черепанина    

1622279_10203893134582492_1822947888403280766_n


23 вересня на Контрактовій площі в Києві стався напад на Василя Черепанина, викладача кафедри культурології Національного університету “Києво-Могилянська академія”, керівника
Центру візуальної культури.

У вівторок, 23 вересня, близько 19.15 на трамвайній зупинці біля входу до станції метро “Контрактова площа” невідомі у камуфляжній формі раптово напали на Василя Черепанина і почали жорстоко бити на очах у перехожих. Міліція прибула із великим запізненням, тож нападників не було затримано. Василь Черепанин дістав важкі тілесні ушкодження – численні забої та переломи кісток обличчя. Він пов’язує цей напад зі своєю професійною діяльністю.

Василь Черепанин – кандидат мистецтвознавства, викладач кафедри культурології НаУКМА. Керівник Центру візуальної культури, редактор журналу “Політична критика”. Організатор численних наукових конференцій, публічних дискусій та художніх виставок. Серед останніх подій, співорганізованих Василем Черепанином – міжнародна конференція Ukraine: Thinking Together за участі Тімоті Снайдера, Івана Крастева, Агнєшки Холланд, Пола Бермана та інших провідних інтелектуалів світу, а також серія заходів під час “Відкритого університету Майдану”.

В той час, коли проти України здійснюється військова агресія, агресивні молодики, начепивши військову форму, здійснюють беспрецедентно жорстокий напад на університетського викладача в центрі столиці. Безпідставні та абсурдні звинувачення в “сепаратизмі”, що лунали на адресу Василя Черепанина з боку нападників, використовуються агресивними невігласами для навязування суспільству власної ідеології ненависті та боротьби з будь-якими проявами критичної думки. Вимагаємо від правоохоронних органів невідкладно розслідувати цей напад, а також припинити злочинну бездіяльність стосовно агресивних молодиків, що прикриваються війною в Україні для втілення власної людиноненависницької ідеології.