Центр візуальної культури шукає волонтерок та волонтерів!

10468349_10152862855182392_2657529011227140244_n

ЦВК запрошує до співпраці активних та небайдужих людей, що цікавляться сучасним мистецтвом, громадським активізмом та альтернативною освітою. В новому році ми розпочинаємо нові проекти та пропонуємо долучитися до роботи культурного та соціального центру в нашому новому приміщенні.

За неповні три місяці роботи нового приміщення ЦВК за адресою Глибочицька, 44 у нас відбулися лекції Ганса Ульріха Ґумбрехта, Петра Павленського, Ірини Жеребкіної Тімоті Снайдера, Єкатерини Дьоґоть, Бориса Будена, Кеті Чухров, Марсі Шор, Александра Бікбова та інших. У листопаді в нашій галереї пройшла виставка критичного мистецтва “Локаут” під кураторством Оксани Брюховецької та Станіслава Рукші. У грудні в ЦВК відбувся дискусійний проект “Між революцією та війною”, в якому, серед інших, взяли участь Максим Буткевич, Наталія Гуменюк, Олександр Івашина, Микита Кадан, Михайло Мінаков, Дмитро Потєхін, Катерина Сергацкова, Артем Чапай.

В новому році Центр візуальної культури планує не менш активну програму, відкриту також і до ваших пропозицій. Щоб долучитися до нашої роботи, достатньо:

– мати трохи вільного часу, а також бажання присвятити цей час цікавій та корисній справі;
– цікавитись сучасним мистецтвом, критичною думкою та/або громадським активізмом;
– надіслати до 22-го січня лист із коротким описом своєї мотивації та СV на адресу vcrc@vcrc.org.ua

Уже найближчим часом ви зможете:

– взяти участь у роботі над виставкою-дослідженням архітектури київського неомодернізму, що невдовзі відкриється в ЦВК, та інших художніх виставок, запланованих на найближче майбутнє;
– долучитися до розробки та організації дискусійних програм у ЦВК;
– взяти участь у створенні та наповненні сайту “Політична критика”;
– безпосередньо поспілкуватися з багатьма лекторами, кураторами, художниками та активістами, що відвідають Київ на запрошення ЦВК;
– стати частиною міждисциплінарного середовища дослідників, активістів і художників.

Центр візуальної культури (ЦВК) був створений у 2008 році як майданчик для співпраці між академічними, художніми та активістськими спільнотами. ЦВК є незалежною громадською організацією, що займається видавничою і виставковою діяльністю, науковими дослідженнями, проведенням публічних лекцій, дискусій і конференцій. У 2015 році Центр візуальної культури отримав нагороду Європейської культурної фундації ім. принцеси Марґріт.

Центр візуальної культури (вул. Глибочицька, 44, 2-ий поверх)

Контакти:

+38096 4929600 (Наталка Нешевець)
www.facebook.com/vcrc.org.ua
vcrc@vcrc.org.ua


Виставка архітектури київського неомодернізму

Print

З 28 січня до 28 лютого в Центрі візуальної культури відбудеться виставка «Надбудова», яка представить найцікавіші проекти київського повоєнного неомодернізму в архітектурі. На виставці будуть уперше показані проекти видатних київських архітекторів – як реалізовані, так і нереалізовані, – а також простежено трансформацію їхніх утопічних задумів.

Відкриття виставки – 28 січня о 19:00

Виставка «Надбудова» є одним із результатів багаторічного дослідження радянського неомодернізму в Україні. Раніше це дослідження лягло в основу виставок «Радянський модернізм 1955-1991: Невідомі історії» в Architektur Zentrum Wien (2012), Trespassing Modernities в галереї SALT Galata, Стамбул (2013), та Parallel Modernities нa 31-ій бієнале в Сан-Паулу (2014). В рамках проекту було проведено численні інтерв’ю з архітекторами Києва та інших міст України, а також архівні дослідження. Виставка «Надбудова» уперше в систематизованій формі представить київську частину дослідження.

Центральне місце на виставці посідає творчість архітектора Едуарда Більського – автора та співавтора знакових для київського неомодернізму проектів Палацу піонерів, автовокзалу, житлового масиву Виноградар. Його ескізи, рисунки та проектні матеріали демонструють масштаб утопічного мислення київських архітекторів. Постать архітектора Флоріана Юр’єва (автора “київської тарілки” поблизу метро «Либідська») розглядається як втілення “синтезу мистецтв” в архітектурі. Трагічна історія київського Парку пам’яті авторства Ади Рибачук та Володимира Мельниченка буде представлена фільмом Ізраїля Гольдштейна «Стіна». Крім того, на виставці будуть представлені проекти архітекторів Михайла Будиловського, Анатолія Добровольського, Йосипа Каракіса, Авраама Мілецького, Наталії Чмутіної, Володимира Шевченка, Валентина Штолька та інших.

«На початку 1960-х архітектура Києва заговорила інтернаціональною мовою повоєнного неомодернізму, – пишуть організатори виставки. – В авангарді цього процесу опинилося середовище архітекторів, художників та інженерів, для яких архітектура і будівництво були одними із багатьох елементів модерністського світогляду. Архітектори претендували на роль деміургів, що втілюють тотальні твори мистецтва, а художники, відповідно, прагнули бути повноцінними співавторами архітектурних проектів. Це була спроба перетворити місто на середовище для реалізації художнього мислення – на противагу жорсткій уніфікації міського середовища у форматі типової забудови та житлових масивів».

Дослідницька група проекту – архітектори Олексій Биков та Олександр Бурлака, культуролог Олексій Радинський.

Виставка працює щодня, крім понеділків, з 13:00 до 19:00

Вхід вільний

Виставка проходить в рамках проекту Центру візуальної культури Unrendered Spaces та за підтримки ERSTE Foundation
350px-ERSTE_Stiftung_Logo tumblr_static_unrendered_spaces_nazva_red

unrenderedspaces.tumblr.com

Партнер проекту:
dovzhenko

Інформаційний партнер:
04edb8ec-4d0b-4a6a-a76a-a926435b6319

Центр візуальної культури (ЦВК) був створений у 2008 році як майданчик для співпраці між академічними, художніми та активістськими спільнотами. ЦВК є незалежною громадською організацією, що займається видавничою і виставковою діяльністю, науковими дослідженнями, проведенням публічних лекцій, дискусій і конференцій. У 2015 році Центр візуальної культури отримав нагороду Європейської культурної фундації ім. принцеси Марґріт.

Центр візуальної культури (вул. Глибочицька, 44, 2-ий поверх)

Контакти:

+38096 4929600 (Наталка Нешевець)
www.facebook.com/vcrc.org.ua
vcrc@vcrc.org.ua


Катажина Ґурна: «Я художниця, але це не означає, що я працюю безплатно»

z11770566Q,Zbigniew-Libera-zapowiada-strajk-artystow-w-maju-2

Понеділок, 15 грудня 2014, 19:00
Центр візуальної культури (Київ, вул. Глибочицька, 44, 2 поверх)

Центр візуальної культури та «Політична критика» запрошують на зустріч із художницею та громадянською активісткою Катажиною Ґурною (Варшава), що відбудеться у понеділок, 15 грудня, о 19:00.

2012 року в Польщі відбувся перший в історії страйк художників та художниць. Символом цього страйку стало фото художника Збіґнєва Лібери з підписом: “Я художник, але це не означає, що я працюю безплатно”. Це вперше привернуло увагу до того факту, що чимало художників та художниць фактично живуть на межі зубожіння, без жодних соціальних гарантій. Громадянський форум сучасного мистецтва, до якого належить художниця Катажина Ґурна, зміг запровадити до публічного дискурсу переконання, що творчий процес художників та художниць є різновидом праці, отже, він має бути винагороджений, а представники та представниці творчих професій мають отримувати соціальні гарантії. Яким чином художники та художниці можуть впливати на своє соціальне становище? Про це та інші питання йтиметься на зустрічі з Катажиною Ґурною.

Катажина Ґурна – художниця, громадянська активістка (Варшава). Навчалася в майстерні “Ковальня” Варшавської академії мистецтв під керівництвом професора Ґжеґожа Ковальського (разом із Павлом Альтхамером, Артуром Жмієвським, Катажиною Козирою та іншими). Працює передусім в жанрі фотографії, відео та скульптури. Членкиня Громадянського форуму сучасного мистецтва. Протягом багатьох років пов’язана із середовищем “Політичної критики”.

Робоча мова – англійська

Вхід вільний

Захід відбудеться в рамках виставки «Локаут», організованої Центром візуальної культури спільно із Центром сучасного мистецтва Kronika (Битом, Польща) за сприяння Міністерства культури і народної спадщини Польщі
Мінкультури

За підтримки ERSTE Foundation
350px-ERSTE_Stiftung_Logo

Інформаційний партнер:
04edb8ec-4d0b-4a6a-a76a-a926435b6319

Центр візуальної культури (ЦВК) був заснований 2008 року з метою створення міждисциплінарного середовища для аналізу пострадянського становища України на перетині мистецтва, знання та політики. З того часу ЦВК провів понад 150 наукових та дискусійних заходів за участі українських та міжнародних науковців, а також близько 20 художніх виставок.

Контакти:

+38097 436 98 99 (Юстина Кравчук)
www.facebook.com/vcrc.org.ua
vcrc@vcrc.org.ua


Борис Буден. Деякі паралелі між війною в Югославії та українською кризою

jna__yugoslavian_national_army__yna_by_milosandric-d6yqvvq

29 листопада, cубота, 16:00 – 21:00
Центр візуальної культури (Київ, вул. Глибочицька, 44, 2-ий поверх)

Центр візуальної культури та “Політична критика” запрошують на воркшоп і лекцію письменника Бориса Будена (Берлін), який розповість про війну та розпад Югославії у 1990-ті крізь призму теперішньої кризи в Україні.

29-го листопада о 19:00 Борис Буден прочитає лекцію “Європа в перекладі: межі обіцянки”:

“Щоб втілити ідеал єдності у своїй лінгвістичній практиці, Європейський Союз розвинув політику перекладу, засновану на принципі рівності усіх мов незалежно від їхньої культурної ваги чи впливу. Та коли справа доходить до зовнішніх меж Євросоюзу, ця політика перетворюється на власну протилежність, створюючи нерівності та жорстоко руйнуючи наявні мовні спільноти. У чому ж проблема? В самому понятті перекладу!”.

Вхід на лекцію вільний.

Також, 29-го листопада о 16:00 Борис Буден проведе воркшоп “Деякі паралелі між війною в Югославії та українською кризою”:

“Історія ніколи не повторюється, але інколи порівняння двох історичних подій виявляє значні подібності та послідовності: дезінтеграція суспільства через культурні розбіжності, мобілізація історичної пам’яті в сучасній боротьбі, обіцянка європейської інтеграції, незворотність насильницьких трансформацій тощо. Твердження Джорджо Аґамбена про розпад Югославії, здається, можна застосувати й до української ситуації: годі чекати повернення до нормальності та відновлення старого соціального договору. Натомість, надзвичайний стан, встановлений шляхом насильства, стане постійною умовою та навіть пошириться у глобальному вимірі” (Борис Буден).

Рекомендовані тексти до обговорення під час воркшопу:

James Graham: The Violent Breakup of Yugoslavia
http://www.historyorb.com/europe/yugoslavia.php

Boris Buden: Saving Private Havel (1999).

Boris Buden: Red Velvet, in Manifesta Journal 18.
http://www.manifestajournal.org/issues/situation-never-leaves-our-waking-thoughts-long/red-velvet

Для участі у воркшопі необхідно зареєструватися за електронною адресою: vcrc@vcrc.org.ua

Борис Буден – письменник, критик, перекладач. Доктор філософії Університету Гумбольдта в Берліні. Учасник Інституту прогресивної культурної політики (Відень). Українською мовою вийшла його книга: “Зона переходу: Про кінець посткомунізму”.

Захід відбудеться в рамках проекту „Між революцією і війною” за підтримки Фонду ім. Рози Люксембург.
роза

За підтримки ERSTE Foundation (Австрія)
350px-ERSTE_Stiftung_Logo

Інформаційний партнер:
04edb8ec-4d0b-4a6a-a76a-a926435b6319

Контакти:

+38 096 492 96 00 (Наталія Нешевець)

www.facebook.com/vcrc.org.ua
vcrc.org.ua
vcrc@vcrc.org.ua


Love Machines: Кеті Чухров представить у Києві свій новий фільм

2014_05_27_anons_1

27 листопада, четвер, 19:00
Центр візуальної культури (Київ, вул. Глибочицька, 44, 2-ий поверх)

Центр візуальної культури та “Політична критика” запрошують на зустріч із поеткою і драматургинею Кеті Чухров (Москва), яка представить свій новий фільм Love Machines у четвер, 27-го листопада о 19:00.

2013 року Кеті Чухров створила свій перший фільм Love Machines за мотивами власної однойменної п’єси. Кеті Чухров називає свій фільм, знятий в стилістиці телеспектаклю, “однією із можливих інсценізацій оригінальної п’єси”. У фільмі Love Machines розглядається зсув сучасної культури в бік постгуманізму з його запереченням людської спільноти, любові, солідарності, скорботи та інших форм колективної чуттєвості. Головні ролі у фільмі виконують художник Арсеній Жиляєв (Москва) та поетка Діна Гатіна (Санкт-Петербург).

Кеті Чухров – поетка, драматургиня, есеїстка. Авторка численних п’єс, а також публікацій з філософії та теорії мистецтва. Серед її книжок – «Быть и исполнять. Проект театра в философской критике искусства» (2011), «Просто люди» (2010). Доктор філософських наук, доцент кафедри загальної історії мистецтва РГГУ. Керівниця науково-інформаційного відділу Державного центру сучасного мистецтва (Москва).

Після перегляду фільму відбудеться дискусія з авторкою (модератор – Олексій Радинський).

Вхід вільний
Кількість місць обмежена

Захід відбудеться в рамках проекту „Між революцією і війною” за підтримки Фонду ім. Рози Люксембург
роза

За підтримки ERSTE Foundation (Австрія)
350px-ERSTE_Stiftung_Logo

Інформаційний партнер:
04edb8ec-4d0b-4a6a-a76a-a926435b6319

Контакти:

+38 067 442 23 89 (Олексій Радинський)

www.facebook.com/vcrc.org.ua
vcrc.org.ua
vcrc@vcrc.org.ua


Центр візуальної культури отримав Нагороду Європейської культурної фундації

10468349_10152862855182392_2657529011227140244_n

Амстердам, четвер, 13 листопада 2014

У 2015 році Нагороду Європейської культурної фундації (ECF) імені Принцеси Марґріт отримають критичні культурні проекти в Україні та Греції.

Європейська культурна фундація (ECF) з гордістю представляє лауреатів Нагороди Принцеси Марґріт 2015 року – Афінську бієнале (Афіни, Греція) та Центр візуальної культури (Київ, Україна).

Журі анонімно визначило, що Нагорода Європейської культурної фундації імені Принцеси Марґріт 2015-го року поїде до Афін та Києва. Нагороду буде вручено 31 Березня 2015 року в Брюсселі. Кожен із переможців отримає по 25 000 євро.

Нові лауреати Нагороди Європейської культурної фундації імені Принцеси Марґріт були обрані за свою діяльність в публічній сфері, створення вкрай необхідного відкритого простору для мистецької думки.

Обираючи цих переможців, Європейська культурна фундація посилає потужний сигнал європейським незалежним культурним ініціативам, які показують, наскільки культура може бути здатна до трансформації навіть за найбільш несприятливих політичних та економічних обставин.

«Їхнє намагання − створювати живе та інклюзивне середовище − сприяє залученню широкої громадськості до культурного діалогу та наголошує на ключовій ролі, яку відіграє культура в демократичному розвитку європейських спільнот», – каже Кетрін Вотсон, директорка Європейської культурної фундації.

Афінська бієнале, Греція

Афінська бієнале змусила подивитися на модель бієнале як на простір для мистецьких дебатів та низової самоорганізації в сучасній Греції. Вона заново винайшла мистецьку бієнале як структуру, що уможливлює нові форми солідарності між місцевою та міжнародною культурними спільнотами та широкою громадськістю. Остання бієнале у 2013 році була організована у форматі агори, що в давні часи була місцем зборів, які виконували соціальні, ділові та політичні функції. Бієнале застосувала інновативний колективний кураторський підхід, який радикально змінив модель побудови виставкового простору з його орієнтацією на споживача. Маючи обмежений бюджет, Афінська бієнале продемонструвала силу самоорганізації та можливість побудови спільного простору через культуру.

Центр візуальної культури, Україна

Центр візуальної культури (ЦВК) було засновано 2008 року в Києві як платформу для співпраці між науковцями, митцями та активістами. ЦВК є міждисциплінарним майданчиком, де перетинаються громадський активізм та прогресивна мистецька практика, що робить безпрецедентний внесок у формування культурного виробництва та публічних дискусій у Києві, в Україні та в цілому регіоні. Під керівництвом динамічної та відданої команди ЦВК успішно заохочує українську та міжнародну аудиторію до розвитку більш комплексного розуміння того, як мистецтво та критичне мислення можуть озброїти нас необхідними навичками відкритості та потужної уяви, що є життєво важливими для прогресивного демократичного суспільства.

«Перебуваючи на найбільш крихких кордонах Європи, усвідомлюючи непередбачуваність власного майбутнього, Центр візуальної культури та Афінська Бієнале сміливо показують нам, як культура може стати засобом солідарності та спільним ґрунтом для створення чітких альтернатив економічним та політичним конфліктам нашого часу», − каже Кріс Деркон, член журі, директор Tate Modern.

Про Нагороду Європейської культурної фундації імені Принцеси Марґріт

Попередні призери Нагороди Європейської культурної фундації імені Принцеси Марґріт − від британського теоретика культури Стюарта Холла до італійського колективу Teatro Valle Occupato – надихали тривалі зміни у відношенні громадян до Європи як до спільного культурного простору.

Нагорода Європейської культурної фундації імені Принцеси Марґріт була ініційована у 2008 році та названа на честь попереднього презедента фундації − Принцеси Нідерландів Марґріт. Вона була заснована за участі Міністерства освіти, культури та науки Нідерландів та Міністерства закордонних справ Нідерландів.

Для редакторів

Детальніша інформація за посиланням: http://www.culturalfoundation.eu/pma

Про Європейську культурну фундацію (ECF)

Європейська культурна фундація підтримує культуру Європи протягом останніх 60 років з вірою в те, що культура об’єднує людей та може надихнути їх до нових підходів до усталеної концепції демократії. Цього року організація святкує свій 60-річний ювілей, наголошуючи що сила культури є невід’ємним компонентом у створенні більш відкритої Європи без дискримінації. У своїй ролі Президентки ECF, Її Королівська Величність Принцеса Лаурентін Нідерландська є активною провідницею місії Європейської Культурної Фундації.

http://www.culturalfoundation.eu

Контакти

Rosa Koenen | Communications Officer | European Cultural Foundation |

Jan van Goyenkade 5, 1075 HN Amsterdam | +31 20 573 38 68 |

r.koenen@culturalfoundation.eu

unnamed


Мир це війна. Покази фільмів Миколи Рідного, Сергія Попова та Олексія Радинського

3

П’ятниця-субота, 7-8 листопада 2014, 19:00

Центр візуальної культури (Глибочицька, 44,2 поверх)

В п’ятницю 7-го листопада о 19:00 буде показано фільми “Фортеця” і “Звичайні місця” Миколи Рідного, а також фільм Сергія Попова “Сувенір”. В своєму фільмі «Фортеця» Микола Рідний зіставляє документальні кадри, зроблені під час повстання на Майдані взимку 2013-14 років та в резиденції Януковича у Міжгір’ї, із текстами про європейське Середньовіччя. Таким чином, автор проводить паралелі між сучасним пострадянським неолібералізмом та системою феодальної монархії в Європі. «Звичайні місця» Миколи Рідного – це багатоканальне відео, що показує велике східноукраїнське місто, яке перебуває на порозі війни. Фільм показує, яким чином соціальні та політичні потрясіння в країні змінюють сприйняття публічного простору. Фільм Сергія Попова «Сувенір» документує події, що відбувались навколо поваленого пам’ятника Леніну в Києві, аналізуючи механізми колективної деструкції.

Після перегляду відбудеться дискусія за участю авторів. Модераторка – Леся Кульчинська.

В суботу 8-го листопада о 19:00 відбудеться показ фільмів Олексія Радинського “Інтеграція”, “Референдум” та “Україна йде на війну”. Фільм «Інтеграція» є результатом кількамісячного спостереження за публічними маніфестаціями під час повстання на Майдані. Відтворюючи поступову ескалацію протистояння, фільм ставить питання про зв’язок між демократією і насильством, а також між політичною дією і релігійним ритуалом. Цей короткометражний фільм охоплює часовий проміжок між першими насильницькими сутичками в Києві на початку грудня 2013 і мілітаризацією суспільства внаслідок російської агресії в березні 2014. Коротке відео “Референдум” зосереджується на конкретній персональній історії, записаній в Симферополі під час анексії Криму, що відсилає до історичного контексту російської окупації. Відео “Україна йде на війну”, зняте на Донбасі в березні 2014 року, показує ранню стадію громадянського протистояння, що ще не розвинулося у повномасштабну війну.

Після перегляду відбудеться дискусія за участю автора. Модератор – Василь Черепанин.

Інформація про авторів:

Сергій Попов – художник, учасник групи SOSка.
Микола Рідний – художник, куратор, учасник групи SOSка. В 2013 році представляв Україну на Венеційській бієнале. 2014 року в Центрі візуальної культури відбулася його персональна виставка „Укриття”.
Олексій Радинський – дослідник, документаліст. Учасник Центру візуальної культури, співредактор журналу „Політична критика”.

Покази фільмів відбуться в рамках проекту “Між революцією і війною”, за підтримки Фонду ім. Рози Люксембург.

роза

Центр візуальної культури (ЦВК) був заснований 2008 року з метою створення міждисциплінарного середовища для аналізу пострадянського становища України на перетині мистецтва, знання та політики. З того часу ЦВК провів понад 150 наукових та дискусійних заходів за участі українських та міжнародних науковців, а також близько 20 художніх виставок.

Заходи відбуваються за підтримки: Krytyka Polityczna (Польща), ERSTE Foundation (Австрія) 

3logo+rosa

Інформаційний партнер:

lb

Контакти:

вул. Глибочицька, 44, 2 поверх

+38 096 492 96 00 (Наталія Нешевець)
+38 093 460 68 81 (Оксана Брюховецька)

vcrc.org.ua
vcrc@vcrc.org.ua
www.facebook.com/vcrc.org.ua


«Локаут». Відкриття виставки критичного мистецтва Східної Європи

LOCKAUT_плакат

Четвер, 6 листопада 2014, 19:00

Київ, вул. Глибочицька, 44, 2 поверх

Центр візуальної культури запрошує на відкриття виставки «Локаут», що відбудеться у четвер, 6 листопада о 19:00. Куратори – Оксана Брюховецька (Центр візуальної культури) та Станіслав Рукша (Центр сучасного мистецтва Kronika, Польща).

Назва виставки «Локаут» відсилає до зупинки роботи підприємства з ініціативи роботодавця – практики, що заборонена в багатьох країнах світу, але не в Україні. Куратори називають це явище метафорою суспільної ситуації у постсоціалістичному світі. Твори, представлені на виставці, виявляють приховану чи непомітну реальність праці як одного із найбільш рутинних та найважливіших аспектів людського життя. На виставці «Локаут» будуть представлені роботи критичного мистецтва з Польщі, Росії, України та Угорщини.

У виставці беруть участь: Анатолій Бєлов (Україна), Оксана Брюховецька (Україна), Пйотр Висоцкі (Польща), Тарас Камєнной (Україна), Лілія Лі-мі-ян (Росія), Вікторія Ломаско (Росія), Юлія Мазурова (Росія), Анна Мольська (Польща), Лаура Павела (Польща), Валентина Петрова (Україна), Олексій Радинський (Україна), Микола Рідний (Україна), Хаїм Сокол (Росія), Ірина Стасюк (Україна), Лукаш Суровєц (Польща), Анна Фабріціус (Угорщина), Рафал Якубович (Польща).

Куратори виставки Оксана Брюховецька і Станіслав Рукша: «Ми бачимо, як на теренах Східної Європи локальні явища в одній з країн перегукуються із проблемами сусідів. Працюючи з тими, хто витіснені зі світу добробуту, художниці та художники надають їм видимість. І це може стати першим кроком до змін».

В рамках виставки відбудуться зустрічі з її учасниками та покази робіт:

7 листопада, 19:00 – показ фільмів Миколи Рідного «Фортеця», «Звичайні місця».

8 листопада, 19:00 – показ фільмів Олексія Радинського «Інтеграція», «Референдум», «Україна йде на війну».

Виставка працює з 7-го до 30-го листопада, з 12:00 до 18:00, щодня, окрім понеділків

Інформація про кураторів:

Оксана Брюховецька – художниця, кураторка Центру візуальної культури. Випускниця Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури. Кураторка виставок «Дитинство. Uncensored» та “Українське тіло” в Центрі візуальної культури.

Станіслав Рукша – куратор, історик мистецтва. Директор Центру сучасного мистецтва Kronika (Битом, Польща). Автор численних публікацій на тему сучасного мистецтва, координатор клубу “Політичної критики” на Шльонську.

Центр візуальної культури (ЦВК) був заснований 2008 року з метою створення міждисциплінарного середовища для аналізу пострадянського становища України на перетині мистецтва, знання та політики. З того часу ЦВК провів понад 150 наукових та дискусійних заходів за участі українських та міжнародних науковців, а також близько 20 художніх виставок.

Заходи відбудуться за підтримки: Krytyka Polityczna (Польща), ERSTE Foundation (Австрія)

лого_цвк_пк_ерсте

Виставка «Локаут» організована Центром візуальної культури спільно із Центром сучасного мистецтва Kronika (Битом, Польща) за сприяння Міністерства культури і Міністерства народної спадщини Польщі.

Мінкультури

Інформаційний партнер:

logo-color_LB izin

Центр візуальної культури (Київ, вул. Глибочицька, 44, 2 поверх)

Контакти:

+38 096 492 96 00 (Наталія Нешевець), +38 093 460 68 81 (Оксана Брюховецька)

vcrc.org.ua

vcrc@vcrc.org.ua

www.facebook.com/vcrc.org.ua


НАМ НЕМА ЩО ВТРАЧАТИ, КРІМ НАШИХ МАЙДАНІВ

pk5-presentation

1 листопада 2014, субота о 18:00
Київ, вул. Глибочицька, 44, 2 поверх

НАМ НЕМА ЩО ВТРАЧАТИ, КРІМ НАШИХ МАЙДАНІВ
Презентація п’ятого номера журналу «Політична критика»

Центр візуальної культури запрошує на презентацію п’ятого числа журналу «Політична критика» під назвою «Нам нема що втрачати, крім наших Майданів», що відбудеться в суботу, 1 листопада о 18:00.

Незважаючи на всю кількість написаних текстів та створених образів, усі ми досі далекі від повного розуміння події Майдану. П’ятий номер «Політичної критики» представляє феномен Майдану, який можна вважати «візуальною революцією», його власними візуальними засобами. Під час подій на Майдані можна було переконатися у політичній, революційній силі візуального образу. Видання «Політичної критики» аналізує візуальний образ як інструмент революції на Майдані.

Окрім текстів, до збірки увійшли фотографії, більшість яких публікуються вперше, зокрема, роботи Олександра Бурлаки, Максима Дондюка, Олександра Козаченка, Євгена Котенка, Саші Курмаза, Віктора Марущенка, Івана Мельничука, Сергія Моргунова, Томаша Рафи, Юлії Сердюкової, Ольги Якимович. Номер також вміщує художні проекти, пов’язані з проблематикою політичного насильства: «Контрольовані випадковості» Микити Кадана та «Укриття» Миколи Рідного. Текстова частина видання складається зі статей, що досліджують Майдан з політичної, соціальної, візуальної та урбаністичної перспектив.

У презентації журналу візьмуть участь його редакція й автор(к)и: Оксана Брюховецька, Леся Кульчинська, Юстина Кравчук, Олексій Радинський, Василь Черепанин, запрошені також представлені у номері фотографи та художники.

Часопис «Політична критика» – міжнародний видавничий проект однойменного інтелектуального середовища у Східній Європі. Українська редакція «ПК» має на меті активізацію критичної рефлексії щодо політичних, соціальних та культурних процесів в Україні.

Центр візуальної культури (ЦВК) був заснований 2008 року з метою створення міждисциплінарного середовища для аналізу пострадянського становища України на перетині мистецтва, знання та політики. З того часу ЦВК провів понад 150 наукових та дискусійних заходів за участі українських та міжнародних науковців, а також близько 20 художніх виставок.

Центр візуальної культури (Київ, вул. Глибочицька, 44, 2 поверх)
vcrc.org.ua
krytykapolityczna.pl
politicalcritique.org

Вхід вільний
УВАГА! Кількість місць обмежена

Заходи відбудуться за підтримки: Krytyka Polityczna (Польща), ERSTE Foundation (Австрія).

Інформаційний партнер:
logo-color_LB

Контакти:
+38 067 442 23 89 (Олексій Радинський)
vcrc@vcrc.org.ua
facebook.com/vcrc.org.ua


Вова Воротньов. «Un Chien (V)andalou»

Print

19 жовтня – 30 жовтня
вул. Петрівська, 30/34

Центр візуальної культури запрошує на відкриття виставки Вови Воротньова «Un Chien (V)andalou», що відбудеться у неділю 19 жовтня о 18.00.

Вова Воротньов є одним із ключових представників та ідеологів української сцени постграфіті. Тривалий час працюючи з субкультурними кодами та міським середовищем як простором публічної візуальної комунікації, Воротньов поступово розширив горизонт своєї мистецької діяльності до дослідження комунікативних механізмів сучасності.

Проект Un Chien (V)andalou – омаж традиції сюрреалізму. Воротньов використовує сюрреалістські техніки реді-мейду та колажу з вандальною метою: вирвавши фрагменти візуального повсякдення з автоматизму їхнього рутинного та непомітного функціонування, він намагається викрити їх завуальовану символічну місію та нав’язати нову, артикулювавши інші знакові пласти. В такому відформатованому вигляді художник повертає їх глядачу, крок за кроком модифікуючи символічну картографію. Un Chien (V)andalou – це точкові розсіяні втручання, не висловлювання, але орнамент, що роз’їдає, немов корозія, будь-які тотальності та завершені смисли, провокуючи анархію в полі значень.

Вова Воротньов – концептуальний художник з графіті-бекграундом, що не припиняє обігрувати свій «вуличний» досвід. Воротньов досліджує семіотичне несвідоме повсякденної візуальності, проявляючи ті знакові структури та візуальні коди, що визначають наші символічні практики, залишаючись зазвичай невідрефлексованими. Експериментуючи з механізмами виробництва та трансляції значень в сучасній культурі, Вова провокує системні збої в їх злагодженому функціонуванні.

Unrendered Spaces – серія експозицій, присвячених стратегіям сприйняття міського та позаміського середовища, можливостям його дослідження засобами мистецтва. Зосереджуючись на точках перцептивної суперечності, багатозначності у трактуванні життєвого простору, проект має на меті розіграти політичні, суспільні, естетичні зони напруги в його означені.

Центр візуальної культури був заснований 2008 року з метою створення міждисциплінарного середовища для аналізу пострадянського становища України на перетині мистецтва, знання та політики. З того часу ЦВК провів понад 150 наукових та дискусійних заходів за участі українських та міжнародних науковців, а також близько 20 художніх виставок.

Виставка проходить в рамках проекту Центру візуальної культури Unrendered Spaces та за підтримки ERSTE Foundation.

Виставка відкрита з 19 жовтня по 30 жовтня, з вівторка по неділю, з 13.00 до 19.00.
Адреса: Київ, Петрівська 30/34.

Контакти:
vcrc@vcrc.org.ua
facebook.com/vcrc.org.ua
unrenderedspaces.tumblr.com
vcrc.org.ua