1 вересня, 2016

Центр візуальної культури та Марія Куліковська оголошують набір студентів на перший міні-курс Школи політичного перформенсу. Усіх, хто хоче взяти учать в проекті, просимо надсилати свої заявки до 1 вересня. Результати опен-колу будуть оголошені 2 вересня. Міні-курс від Марії Куліковської триватиме з 5 до 9 вересня.

Школа політичного перформенсу – спільний проект Марії Куліковської та Центру візуальної культури, що стане перманентною платформою для обміну досвідом та спільної творчості. Відкриті лекції будуть поєднуватися із практичними заняттями, семінарами, інтенсивними воркшопами, колективними акціями та перформенсами учасників та викладачів школи.

Зі студентів Школи буде створена художня група політичного реагування, з якою буде реалізована серія проектів у публічному просторі.

Марія Куліковська: “Ми відштовхуємося від ідеї перформенсу як мистецтва, яке не потребує жодного ресурсу, окрім тіла та публічного простору. Наше власне тіло є нашою невідчужуваною власністю, якою кожен може розпоряджатися вільно. Ми будемо вчитися володіти та користуватися двома нашими тілами – фізичним та публічним, – як  художнім та політичним інструментом.  Це вміння стане нашим єдиним і дієвим ресурсом. Через власне тіло, власну позицію, власне життя ми будемо діяти точно і цілеспрямовано”.

Запрошуємо усіх, хто бажає взяти участь у першому міні-курсі від Марії Куліковської, надсилати свої заявки на адресу spp.vcrc@gmail.com. Заявка має складатися з CV (та/або портфоліо) заявника/заявниці та короткого мотиваційного листа, в якому заявникам необхідно вказати, чому він/вона хочуть взяти участь в проекті, які їхні очікування від курсу, та які завдання він/вона ставлять перед собою як студентами Школи політичного перформенсу.

Заняття в Школі політичного перформенсу проводитимуться безкоштовно. 

Марія Куліковська – сучасна художниця. Народилася в Керчі. Закінчила Національну академію образотворчого мистецтва і архітектури, факультет архітектури в Києві. Марія є авторкою багатьох перформенсів, акцій та учасницею хеппенігів, серед яких: War and Pea$e (Маріуполь, 2016), 9^th of May (персональна виставка; Лондон, 2016), 1 May (Лондон, 2016), Happy Birthday (Лондон, 2016), Patience?, #Onvacation (Venice Biennale, 2015), White (2015), Untitled (2014), 254 (2014) та інші.

Інформаційні партнери: Українська правда. Культура; Cultprostir.ua; Політична Критика      

За підтримки ERSTE Stiftung та Charles Stewart Mott Foundation:

Четвер, 21 липня 2016, 20:00
CRYPTO PARTY

Чи варто хвилюватися через всепроникне стеження в Інтернеті? Чи хотіли б ви убезпечити ваші приватні онлайн-розмови? На Crypto party ви зможете засвоїти базові навички використання шифрувальних технологій,  навчитися надсилати друзям приватні повідомлення і ставити електронний підпис без загрози перехоплення чи прочитання сторонніми особами. Це зовсім не складно!

Урок проведуть eQualit.ie, які мають більш ніж 10-річний досвід навчання активістів основам цифрової безпеки по всьому світі, автори численних посібників для самоосвіти.

Робоча мова – англійська. Вам знадобляться ноутбук та смартфон.

Подія відбудеться в рамках дослідницького воркшопу Центру візуальної культури та «Політичної критики» – «Онлайн-медіа як знаряддя низової політики».

Вхід вільний.

CryptoClasses – регулярні події, зосереджені на практичних воркшопах, де навчають сучасним та відкритим методам шифрування своєї Інтернет-активності. (Зацікавлені у підтримці майбутніх CryptoClasses запрошуються для участі в обговоренні).

DSS380 – постійно діюча школа цифрової безпеки для правозахисників, громадських активістів, представників громадських організацій та ЗМІ в Україні.

eQualit.ie – розробники відкритих та багаторазових систем, зосереджених на приватності, онлайн-безпеці та інформаційному менеджменті. Мета – створити доступну технологію й вдосконалити набір навичок, необхідних для захисту прав і свобод людей у часи цифрових технологій.

Засновник і директор eQualit.ie Дмитрій – автор посібника Digital Security and Privacy for Human Rights Defenders, співзасновник та координатор проекту NGO-in-a-Box Security Edition. Він сприяв створенню всесвітньої мережі тренерів та розробці інструкції для різноманітних програм, а також є постійним дописувачем до тематичних видань.

Організатори: eQualit.ie та DSS380

Фото: Пам’ятник Щорсу, колаж Володимира Воротньова

“Монументальне мистецтво України радянського періоду є унікальним явищем української культури, котре містить в собі цілий ряд новацій та відкриттів. Будучи інструментом державної пропаганди, радянська монументалістика перебувала в рамках панівного стилю соцреалізму, однак і в таких умовах художники знаходили способи вільного творчого вираження, вдаючись до символізму та формалістичних експериментів. Сьогодні мистецтво радянської епохи потребує нового, незаангажованого погляду, вільного від колишнього ідеологічного навантаження, та відмінного від способу його трактування в радянський час.

Прикро, що протягом останнього часу культурне надбання на території України безперешкодно знищується внаслідок некомпетентності установ, що видають директиви про знищення пам’яток, примітивно маркуючи їх «рупорами радянського режиму», – в той час, коли експертне середовище визначає більшість із них як цінні об’єкти з мистецької, культурної та історичної точок зору.

Ці твори є історичними документами своєї епохи, знищуючи які, ми позбавляємо себе можливості адекватного різностороннього вивчення минулого, без якого неможливим виявляється розуміння теперішнього та майбутнього. Подібне нищення культурної спадщини нагадує нещодавнє знищення архітектурних пам’яток у сирійській Пальмірі чи ассирійських статуй у музеї Мосула (Ірак) бойовиками «Ісламської держави».

На жаль, сьогодні в Україні доводиться нагадувати про загальновизнане у світі правило: твір мистецтва не може бути просто знищений, якою б не була мотивація. Щоб залишатися цивілізованим суспільством, нам необхідно працювати з проблематикою, що пов’язана з твором мистецтва, та виробляти сучасні адекватні вирішення щодо неї, а не вдаватися до репресій щодо самого твору.

Варто також зауважити, що окрім самого Закону про декомунізацію, одним із мотивів знищення творів українського мистецтва радянської доби стала ідея викорінення деяких прізвищ радянських діячів з історичної та географічної мап України. Однак, сама лише заборонна політика Інституту національної пам’яті, який опублікував список «імен, що повинні зникнути з мапи країни», мала б викликати підозру, адже «робота з пам’яттю» передбачає складний, довготривалий і суперечливий процес, який не має нічого спільного з директивною забороною, виданою одноосібно чи вузькою групою та спущеною «згори». Діючи таким чином, Інститут уподібнюється до того, з ким намагається боротися, – а саме до радянської влади, головними інструментами якої якраз і були заборона, знищення та репресії всього, що суперечить тоталітарному режиму.

В європейській та американській практиці такі інструменти політики пам’яті як заборона та забуття вже давно було визнано не лише недієвими, але й небезпечними: адже вони ведуть не до продуктивної роботи пам’яті, а до повторної травматизації, невтішні результати якої стають очевидними лише через кілька десятиліть. Показником притомної роботи з минулим та історією є співіснування різних версій історичної пам’яті, а не викорінення усіх інших заради однієї, визначеної одноосібно чи інституційно.

Оскільки Міністерство культури України бере на себе відповідальність за роботу з культурною та історичною пам’яттю, закликаємо Вас як його очільника взяти до уваги експертні рекомендації та зупинити знищення культурних пам’яток радянської доби на території України і надалі опікуватися ними: захистити від знесення монументи, що сьогодні знаходяться в публічному просторі, а також забезпечити облік та належне зберігання об’єктів, що станом на сьогодні уже були демонтовані. Просимо Вас ініціювати та організувати державну роботу з пам’ятками радянської доби, альтернативну сьогоднішній програмі їхнього знищення та забуття.

Задля конкретизації наступних кроків у пам’яткоохоронній сфері просимо Вас розглянути і дати відповіді на вирішальні для цієї галузі на сьогодні запитання:

– Чому Міністерством культури України ігноруються результати дослідження експертної ради, створеної при ДМА на виконання Розпорядження КМДА від 28.07.2015 р. N 745 для визначення художньої цінності об’єктів, що підлягають або можуть підлягати демонтажу? До Міністерства культури, КМДА та УІНП було передано заключення цієї експертної комісії, що працювала близько року і дала рекомендації стосовно кількох сотень пам’яток радянської доби, демонтаж яких, однак, продовжується.

– Хто несе відповідальність за демонтаж та за ті об’єкти, що вже були незаконно демонтовані, маючи памяткоохоронний статус?

– Якою буде процедура прийняття рішень в Міністерстві культури України щодо пам’ятників Щорсу, Островському, Батьківщині-Матері і монументу «Дружби народів» у Києві, та пам’ятника Артему в Святогірську? В заключенні експертної комісії при ДМА значилося, зокрема, що пам’ятники Щорсу та Островському не можуть бути демонтовані, оскільки є формоутворюючими елементами архітектурного ансамблю міста.”

Лист написано колективом Центру візуальної культури та Євгенією Моляр з метою запобігти подальшому знищенню пам’яток радянської доби та привернути увагу до хибності політики пам’яті, яку сьогодні пропонує Українська держава.

Фото: Мірон Цовнір. Бахчисарай, 2013

15.07. – 6.11.2016 
Ляйпцизький музей сучасного мистецтва (GfZK)

Кінорежисера з Криму Олега Сєнцова було викрадено ФСБ Росії у травні 2014 року і згодом заарештовано за звинуваченням в організації терористичного угруповання. На показовому процесі його засудили до 20 років ув’язнення та відправили до Якутії.

Ця справа стала відправною точкою виставки “Камера Сєнцова”. В есеїстичній формі вона розповідає про те, як конфлікти захоплюють території, а їхні мешканці раптом перетворюються на заручників. Розповідь виходить за межі Криму і загалом України, звертаючись до інших острівних ландшафтів – німецького острова Рюґен чи російських Соловків. Ізоляція, репресії, мілітаристський пафос становлять історію місць і неминуче відбиваються на біографії людей, яких позбавили свободи дій і чия домівка перетворилася на самотню камеру.

У цій камері опиняєшся наодинці із нав’язаною провиною і самим собою, але в той же час мусиш шукати можливостей подолати примус мовчання і заявити про себе. “Камера Сєнцова” – це простір для історій та образів, які мають бути розказаними і показаними. Але також це свого роду лінза, крізь яку стають видимі внутрішні конфлікти розповідачів і яка змушує глядачів упізнавати себе в іншому. Наближаючи місця і події, “Камера Сєнцова” сприяє формуванню власного позиціювання та солідарності.

Учасники й учасниці виставки: Віталій Атанасов, Ґюнтер Брус, Артур Жмієвський, Ангеліна Карякіна, Ксенія Марченко, Марсель Ноак, Діана Поладова, Олексій Радинський, Микола Рідний, Михаїл Толмачов, Мірон Цовнір, Сандра Шуберт, Іванна Яковина. 

Кураторка: Катерина Міщенко

Заходи паралельної програми в рамках виставки відбудуться у вересні в Центрі візуальної культури в Києві.

У співпраці з фестивалем DOK Leipzig.

Партнери: Центр візуальної культури, Політична критика

Неділя, 19 червня 2016, 19:00
ПЕРШИЙ ВИСТУП ПЕТРА ПАВЛЕНСЬКОГО НА ВОЛІ
“ПОТРЕБИ”

Перший публічний виступ Петра Павленського на волі – “Потреби” – відбудеться в Україні, куди художник приїхав на запрошення Громадського.

Російського митця було звільнено з-під варти 8 червня після процесу за підпал дверей центрального управління Федеральної служби безпеки у Москві. Павленський перетворив судовий процес над собою на акцію, змусивши репресивний апарат працювати на мистецтво.

В своєму першому телеінтерв’ю на волі Павленський сказав: “В ув’язненні я побачив багато благородства серед арештантів, але також і те, як поліцейська система намагається дресирувати людей, випрацьовуючи звичку підкорюватися наказам, а дресирують їх саме потребами. Це дуже важливо”.

Модерує Наталка Гуменюк

Петро Павленський – російський художник-акціоніст, автор радикальних акцій в публічному просторі. Редактор часопису “Політична пропаганда” та однойменного видавництва. Живе та працює в Санкт-Петербурзі. У лютому 2014 року в рамках акції “Свобода”, яку присвятив українській Революції Гідності, Павленський відтворив події Майдану в Санкт-Петербурзі. В листопаді 2015 року провів акцію “Загроза”, під час якої підпалив двері будівлі Федеральної служби безпеки Росії на Луб’янці в Москві. На суді Павленський просив перекваліфікувати справу за статтею “тероризм”, солідаризуючись з кримськими політв’язнями.

Павленський. Суд як мистецтво

Виступ відбудеться 19 червня о 19:00 в Центрі візуальної культури.

Вхід вільний

Організатор: Громадське

Партнери: Центр візуальної культури

Політична критика

Контакти:

Громадське

+38 (067) 505-67-40
+38 (067) 505-67-59

Центр візуальної культури

Київ, вул. Глибочицька, 44, 2-ий поверх

+38 (067) 669-54-57 Ганна Циба
+38 (063) 953-51-43 Наталка Нешевець

Понеділок, 20 червня 2016, 20:30
ХАЩІ, вул. Петрівська 30/34 (вхід з вулиці Вознесенський узвіз), Київ

ПОКАЗ ФІЛЬМУ ЯКОБА БРОССМАННА
«ЛАМПЕДУЗА ВЗИМКУ»

20 червня, у Всесвітній день біженця, проект «Без кордонів», Центр візуальної культури та «Політична критика», за підтримки Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA, запрошують на показ фільму Якоба Броссмана «Лампедуза взимку» і обговорення ситуації біженців у сьогоднішній Україні, що відбудеться в понеділок, 20 червня, о 20:30.

Лампедуза, італійський «острів біженців», міцно охоплений зимовим смутком. Туристи поїхали з острова, де залишились лише біженці, які борються за право вирушити на материк. Після того, як вогонь знищує стару поромну переправу, що сполучає острів із Італією, мер Джузі Ніколіні та місцеві рибалки розпочинають боротьбу за новий корабель. Крихітна спільнота на околиці Європи відчайдушно бореться за солідарність із тими, кого багато хто вважає причиною кризи, –людьми, які прибули на човнах із Африки.

2016 – Найкращий документальний фільм – Austrian Film Award;
2015 – Нагорода Swiss Critics Boccalino – Найкращий фільм на МКФ у Локарно;
2015 – Найкращий документальний фільм на Кінофестивалі Viennale;
2015 – Приз глядацьких симпатій на Дуйсбурзькому тижні кіно.

Якоб Броссманн народився у Відні 1986 року. Вивчав театральне та кіномистецтво у Віденському університеті прикладних мистецтв. Нині творить у царинах театру, фотографії, образотворчого мистецтва та документального кіно.

Показ відбудеться в рамках Школи переміщених осіб Київської бієнале 2015 «Київська школа».

Вхід вільний

Місце показу тут:

Організаційні партнери показу: проект «Без кордонів» та Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA.

Docudays UA – єдиний в Україні міжнародний фестиваль документального кіно про права людини. Фестиваль проводиться щороку впродовж останнього тижня березня у Києві. По завершенню Docudays UA презентує найкращі фільми в регіонах України у рамках Мандрівного фестивалю. Покази тривають з жовтня по грудень (включно) у понад 230 містечках України.

Фестиваль – неполітичний і некомерційний.

14-й Docudays UA пройде з 23 по 31 березня 2017 року у Київському Будинку кіно. Прийом фільмів відкрито з 1 липня по 30 листопада 2016 року.

docudays.org.ua
FB: Docudays UA
Twitter: @DocudaysUA

За підтримки ERSTE Stiftung та Charles Stewart Mott Foundation:

Контакти:

+38 097 238 63 86 Олександра Назарова

+380676695457 Ганна Циба
+380639535143 Наталка Нешевець
Fb: VCRC

Субота, 28 травня 2016, 14:00
Петрівська 30/34
ФЕСТИВАЛЬ DIYSTVO 2016

Центр візуальної культури та “Політична критика” запрошують на фестиваль міської самоорганізації та творчості DIYstvо, що відбудеться в суботу, 28 травня, на території лісу та гаражного кооперативу за адресою вул. Петрівська 30/34.

Щорічний фестиваль DIYstvо проходить в Києві з 2009 року, залучаючи найбільш цікаві низові та активістські ініціативи у сфері міського розвитку, самоорганізації громад, ручної роботи, друку та музики. “Do-it-yourself” (англ. do-it-yourself, зробіть-це-самі) – це заклик до спроби відступити з поля товарно-грошових відносин та встановлювати соціальні зв’язки, які стають запорукою взаємообміну, взаємодопомоги та підтримки. D.I.Y.-фестивалі прагнуть бути місцем утворення та розвитку спільнот, чия самоорганізація може слугувати вирішенню багатьох локальних проблем, зокрема проблем міста. Цього року в програмі фестивалю робота з навколишнім середовищем, презентація локальних D.I.Y.-брендів, музика і серія воркшопів.

Протягом 2 тижнів триватиме воркшоп з партисипативного будівництва UFO DIY project від колективу “Пилорама”, мета якого – забезпечення прямого доступу з Львівської площі до вул. Глибочицької, будівництво лісових платформ і сцени для навчання та відпочинку;

паралельно до будівництва проходитиме воркшоп із сортування та утилізації міського сміття;

на облаштованій території фестивалю пройде юридичний воркшоп з дотримання базових громадянських прав та комунікації з правоохоронними органами;

знайомство з різновидами ручного друку, майстер-класи від друкарів і виставка свіжих робіт відбудеться в рамках воркшопу DIY-Print;

а 26 травня співзасновниця колективу “Пилорама”, Дана Косміна в рамках воркшопу DIY-planning прочитає в Центрі візуальної культури лекцію “Екстрена архітектура як відповідь деструктивному середовищу”, та продемонструє базові варіанти виготовлення екстреного житла.

Програма:

17 – 28 травня
DIY-territory
UFO DIY project – великий лісовий воркшоп колективу “Пилорама”; прибирання лісу та екологічний воркшоп з сортування сміття

26 травня, 19:00
DIY-planning
Дана Косміна. “Екстренна архітектура як відповідь деструктивному середовищу” у Центрі візуальної культури (вул. Глибочицька, 44, 2-ий поверх)
28 травня
12:00 Фінальне прибирання лісу
14:00 Початок фестивалю

14:00 — 19:00
DIY-community
Маркет у Рожевого кита: локальні бренди та хендмейд, їжа та напої
Живі майстерні гаражного кооперативу
Юридичний воркшоп
Дитячий майданчик з малювання

15:00 — 18:00
DIY-print
Секція експериментального та художнього друку
Виставка робіт друкарських майстерень

16:00 – 22:00
DIY-music
16:00 – 22:00 Punk stage
Предсмертная Кадриль (Київ)
Sorta (Гомель)
Force events! (Могильов)
Murder (Київ)
Дiти великого мiста (Київ)
Thaino! (Київ)
The Forest Trip (Київ)
Fifty/fifty (Івано-франківск)

18:00 – 22:00 Beat stage

Сергей Poh&djDie
Tenio & friends

Вхід та участь у фестивалі – безкоштовні.

Організатори фестивалю:

Garage Family, Пилорама

Проект проходить за підтримки Фонду ім. Рози Люксембург

За підтримки ERSTE Stiftung та Charles Stewart Mott Foundation:

Контакти:

+380676695457 Ганна Циба
+380639535143 Наталка Нешевець
Fb: VCRC

Четвер, 26 травня 2016, 19:00
ЛЕКЦІЯ ДАНИ КОСМІНОЇ
ЕКСТРЕНА АРХІТЕКТУРА ЯК ВІДПОВІДЬ ДЕСТРУКТИВНОМУ СЕРЕДОВИЩУ

Центр візуальної культури та “Політична критика” запрошують на лекцію архітекторки Дани Косміної, що відбудеться у четвер, 26 травня, о 19:00 в рамках фестивалю міської самоорганізації та творчості DIYstvо.

Лекція націлена виявити феномен утворення локальних громад, які впливають на міські процеси шляхом мікро-архітектурних проектів. Учасники зможуть ознайомитись з тим, що наразі являє собою “депресивне середовище”, хто такі “пасивні воїни”, скільки коштує “тактичний урбанізм”, які існують методи “польової роботи” тощо. Дана проведе бриф-аналіз власних та міжнародних проектів. Паралельно до теоретичної лекції протягом двох тижнів триватиме практичний воркшоп спільно з громадою гаражного кооперативу.

Дана Косміна – співзасновниця колективу “Пилорама”, архітекторка-художниця, учасниця ініціативи “Дитячі географії”, архітекторка майстерні Forma в Києві.

DIYstvо – щорічний фестиваль міської самоорганізації та творчості, що відбудеться 26-28 травня у Києві. Фестиваль прагне до розвитку D.I.Y.(англ. do-it-yourself, зробіть-це-самі) – руху, поширення його в містах України, залучення найбільш цікавих низових і активістських ініціатив у сфері міського розвитку, самоорганізації громад, ручної роботи, друку і музики. В програмі: урбаністичні майстерні, робота з навколишнім середовищем, майстерні з шовкодруку, локальні D.I.Y.-бренди, музика. Проходить з 2009 року.

Вхід вільний

Проект проходить за підтримки Фонду ім. Рози Люксембург

За підтримки ERSTE Stiftung та Charles Stewart Mott Foundation:

Контакти:

+380676695457 Ганна Циба
+380639535143 Наталка Нешевець
Fb: VCRC

17-21 травня 2016 року
“КИЇВСЬКА ШКОЛА” У ВІДНІ

Протягом 17-21 травня 2016 року в художніх інституціях Відня відбудуться заходи Відділення Київської бієнале 2015 “Київська школа” у Відні.

Київська бієнале 2015 “Київська школа” (8.09. – 1.11.2015) – незалежний проект австрійських кураторів Ґеорґа Шоллхаммера і Хедвіґ Заксенхубер та київського Центру візуальної культури. “Київська школа” презентувала новий формат мистецької бієнале, що інтегрує виставкові проекти у площину публічного обговорення та рефлексії. Шість підрозділів – “шкіл” – бієнале продовжують функціонувати як суспільні форуми і після завершення бієнале 2015.

Окремі “школи” як невід’ємні частини цілого проекту відкрилися в інституціях в інших містах Європи, зокрема, у Відні: “Школа процвітання” відбулася в березні в галереї MUSA, “Школа самотності” та “Школа диявола” відкриті у травні у Sandleitendorf, “Школа переміщених осіб” відбувається у муніципальних бібліотеках та публічних просторах, події “Київської школи” проходитимуть також в Kunsthalle Exnergasse культурного центру WUK.

Коротка програма:

Перформанс Михайла Коптєва і театру “Орхідея”
17 травня, 2016, 19:00
WUK, 1090 Відень, Project Room, Währinger Straße 59

Дискусія “Україна у вогні: що може розповісти мистецтво після революції?” (англійською)
Учасники: Василь Черепанин, Олександр Бурлака, Леся Хоменко, Сергій Климко, Леся Кульчинська, Анна Мєдвєдєва. Модерує Марія Тетерюк.
18 травня, 2016, 16:00
Kunsthalle Exnergasse, 1090 Відень, Währinger Straße 59

Відкриття виставки “У темряву”
Куратори – Худрада
18 травня, 2016, 19:00
Kunsthalle Exnergasse, 1090 Відень, Währinger Straße 59

Перформанс Тіля Ґатманна
19 травня, 2016, 19:00
Sandleitendorf, 1160 Відень, Matteottiplatz 6

Перформанс Катерини Міщенко “Місце зустрічі – міст” (німецькою)
20 травня, 2016, 19:00
Studio Heinz Frank, 1150 Відень, Guntherstraße 13

Артіст-ток Давида Чічкана “Як робити радикальне ліве мистецтво в Україні” (англійською)
21 травня, 2016, 17:00
Kunsthalle Exnergasse, 1090 Відень, Währinger Straße 59

Лекція Лесі Кульчинської (ЦВК) “In-hibition: історія любові й ненависті до мистецтва” (англійською)
21 травня, 2016, 19:00
Kunsthalle Exnergasse, 1090 Відень, Währinger Straße 59

Перформанс групи “Движение Ночь” (Анастасія Рябова, Варвара Ґеворґізова) “Ніч мертвого куратора”
21 травня, 2016, 22:00
Sandleitendorf, 1160 Відень, Matteottiplatz 6

Вхід вільний

Контакти:

+380676695457 Ганна Циба
+380639535143 Наталка Нешевець

The School of Kyiv
VCRC

П’ятниця, 29 квітня 2016, 19:00
ХЕППЕНІНГ ВАЛЕНТИНИ ПЕТРОВОЇ
“СТИЛЬНА ТА ВИШУКАНА ВЕЧЕРЯ
ЗІ ЗРАЗКАМИ КРАЩИХ СТРАВ ЕЛІТНИХ РЕСТОРАЦІЙ СВІТУ
ІЗ РОЗКІШНИМ СЕРВІРУВАННЯМ
ЗА ДОСТУПНОЮ ЦІНОЮ”

Центр візуальної культури та «Політична критика» запрошують на хеппенінг художниці Валентини Петрової, що відбудеться у п’ятницю, 29 квітня, о 19:00.

Художниця представить об’єкти інтерактивної інсталяції, що є імітацією елітних ресторанних страв, таких як салат із м’яса страуса під соусом кальвадос, холодний жюльєн із гребінця з авокадо, червоною ікрою і трюфельною олією тощо. Замість вказаних у рецептах продуктів, для виготовлення цих страв художниця використає пережований нею хлібний м’якуш та харчові барвники. За допомогою цього жесту вона хоче поговорити про бідність, зворотнім карикатурним боком якої є прагнення до надспоживання. Коли немає ресурсів для бажаного товару, його місце посідає ерзац. Чим він віддаленіший від оригіналу за якістю, тим має нижчу грошову вартість. Ерзац, замінник, знецінюється для тих, хто знайомий із оригіналом, натомість для тих, котрі не можуть оригінал навіть помислити, він залишається самоцінним, бажаним, «не викритим» продуктом. Ним він є і для мистецтва: на виставці для бідних створені художницею страви набувають статусу мистецьких об’єктів. Водночас художниця свідома того, що в мистецтві хлібний м’якуш, викриваючи одну елітарність, набуває іншої, яку також можна поставити під сумнів.

Викликаючи відразу, пережований м’якуш нагадує про те, що й сама бідність нам огидна, вона є тим, чого ми соромимося, що не гідне нас. За страхом бідності прихований страх виключення, смерті соціального тіла, так само як страх голоду, хвороби і бездомності є страхом смерті фізичного тіла.

Тілесні рідини сакралізують об’єкт лише в коханні або в релігії. В мистецькому акті художниця пропонує досягти подібної трансгресії: присутнім буде запропоновано купити за невелику платню страви, зв’язуючим компонентом яких є її слина, і спожити їх. Сама художниця повечеряє з кимось із присутніх, вибравши об’єкти безпосередньо із інсталяції. Вона вважає, що поїдання об’єкта, названого мистецьким, сприятиме переозначенню мистецтва, яке в даному випадку повинне бути ситуацією, процесом, актом.

Валентина Петрова – сучасна художниця, працює з темами тілесності, прекарності, бідності, досліджує соціальні зв’язки та спільноти. Народилася в Хмельницькому, живе та працює в Києві.

Вхід вільний

За підтримки ERSTE Stiftung та Charles Stewart Mott Foundation:

Центр візуальної культури (ЦВК) був створений у 2008 році як майданчик для співпраці між академічними, художніми та активістськими спільнотами. ЦВК є незалежною громадською організацією, що займається видавничою і виставковою діяльністю, науковими дослідженнями, проведенням публічних лекцій, дискусій і конференцій. У 2015 році Центр візуальної культури отримав нагороду Європейської культурної фундації ім. принцеси Марґріт. Центр візуальної культури також виступив організатором Київської бієнале 2015 «Київська школа».

Центр візуальної культури (вул. Глибочицька, 44, 2-ий поверх)

Контакти:

+380676695457 Ганна Циба
+380639535143 Наталка Нешевець