Українське тіло
Петиція на підтримку Центру візуальної культури НаУКМА
10 лютого 2012 року президент Києво-Могилянської академії Сергій Квіт закрив виставку Центру візуальної культури НаУКМА «Українське тіло», присвячену дослідженню тілесності в українському суспільстві. Сергій Квіт пояснив свої дії таким чином: «Це не виставка, а лайно». Після акту цензури, що викликав неабиякий резонанс в українських та міжнародних медіа, президент НаУКМА ініціював низку бюрократичних санкцій проти організаторів виставки – Центру візуальної культури. 23 лютого Вчена рада університету на чолі з Сергієм Квітом прийняла рішення про припинення діяльності ЦВК.
12 березня президент НаУКМА Сергій Квіт, посилаючись на «аварійний стан будівлі», своїм наказом заборонив проведення заходів та виставок у Староакадемічному корпусі, де з 2008 року працює Центр візуальної культури. Попри «аварійність», у галерейних приміщеннях Староакадемічного планується розташувати бібліотечний архів. Отож, спочатку президент НаУКМА закрив виставку Центру візуальної культури «Українське тіло», потім – сам Центр, і врешті – цілий корпус, де ЦВК проводить заходи, оголосивши його «аварійним».
Подібнї дії, які ми розцінюємо як неприпустимий акт цензури, цілеспрямовано витісняють з публічної дискусії критичний розгляд цілого спектру важливої соціальної та політичної проблематики. Сьогоднішні санкції адміністрації Академії заблокували теперішні та майбутні заходи Центру візуальної культури. Центр став осередком критичного мислення та альтернативного знання для спільноти НаУКМА та за її межами. Про обсяг та характер діяльності Центру можна довідатись на вебсайті: http://vcrc.ukma.kiev.ua/uk/archive/, йдеться про численні міжнародні конференції та семінари, виставки, презентації, обговорення та інші події, що привертали увагу як багатьох студентів, так і широкої громадськості. До НаУКМА надійшли листи підтримки із закликами до відновлення роботи Центру в повному обсязі, серед авторів яких: Славой Жижек, Ерік Фассен, Девід Елліотт, Алєксандер Кваснєвський, Сергій Єкельчик, Тарік Сірел Амар, Джон-Пол Химка, Алєксандр Бікбов, Мішель Онфре, Артур Жмієвський, Віталій Чернецький, Оксана Тімофєєва, Міхаіл Маяцький, Сара Ґудман, Алєк Епштейн та інші.
Ми закликаємо до негайного відновлення наукової та мистецької свободи в Києво-Могилянській академії та просимо президента НаУКМА поновити роботу Центру в повному обсязі у його звичному приміщенні.
Приєднуйтесь до ініціативи з підтримки діяльності Центру візуальної культури. Просимо підписуватись під цією петицією на http://www.change.org/petitions/serhiy-kvit-the-president-of-national-university-of-kyiv-mohyla-academy-petition-for-support-of-the-visual-culture-research-center-at-naukma із зазначенням свого імені, звання та установи, або ж написати власного листа президентові НаУКМА Сергієві Квіту (kwit@ukma.kiev.ua) із проханням про відновлення роботи Центру в Староакадемічному корпусі.
Просимо поширювати цю петицію.
Для отримання додаткової інформації про ситуацію, будь ласка, читайте наступне:
http://ua.euronews.net/2012/02/14/ukraine-modern-art-controversy
Спасибі за приділену увагу та підтримку!
Тімоті Снайдер, історик, професор Єльського університету, США
Артур Жмієвський, куратор 7 Берлінської Бієнале сучасного мистецтва, Польща
Славой Жижек, соціальний філософ і теоретик культури, президент Інституту соціальних досліджень, Словенія
Джудіт Батлер, професорка з риторики та порівняльного літературознавства, Каліфорнійський Університет, Берклі, США
Девід Елліотт, куратор Першої Київської Міжнародної Бієнале сучасного мистецтва Арсенале 2012, Велика Британія
Алєксандр Кваснєвський, президент Польщі (1995-2005)
Жак Рансьєр, філософ, почесний професор Університету Париж VIII, Франція
Алєксандр Бікбов, зам. директора Центру сучасної філософії і соціальних наук Філософського факультату ім. М. В. Ломоносова, асоційований співробітник Центру Моріса Хальбвакса, Франція-Росія
Сергій Єкельчик, доктор філософії, доцент, Університет Вікторії, Канада
Ерік Фасен, доцент, Відділ соціальних наук, Вища нормальна школа, Франція
Славомір Сєраковський, головний редактор журналу “Krytyka Polityczna”, Польща
Джоан Скотт, професор соціальних наук, Інститут перспективних досліджень, Прінстон, США
Станіслав Рукша, куратор, історик мистецтва, художній директор Центру сучасного мистецтва “Кроніка”, Битом, Польща
Мішель Онфре, французький філософ і письменник, засновник Народного університету в Кані, Франція
Джон-Пол Химка, професор кафедри історії та класичної філології, університет Альберти, Канада
Оксана Тімофєєва, редакторка журналу «Новое литературное обозрение», група «Что делать?», Росія
Ян Ґросс, професор історії Принстонського університету, США
Міхаіл Маяцкій, доктор філософії, кафедра культурології філософського факультету Науково-дослідного університету “Вища школа економіки”, Росія
Майкл Буравой, професор Університету Каліфорнії, Берклі, президент Міжнародної соціологічної асоціації, США
Деніел Валковіц, професор історії, професор соціального та культурного аналізу, Нью-Йоркський університет, США
Женев‘єв Фресс, філософка, старша наукова співробітниця Національного Центру наукових досліджень, викладачка Інституту політичних досліджень, колишня депутатка Європарламенту та мінiстерська делегатка, Франція
Дмитро Горбачов, кандидат мистецтвознавства, професор, лауреат премій ім.Огієнка, ім. Білецького, Україна
Владімір Малахов, Інститут філософії РАН, Центр вивчення проблем громадянства та ідентичності, Росія
Марко Бойцун, старший викладач факультету європейських студій та міжнародних відносин Лондонського столичного університету, Велика Британія
Джаред Макбрайд, доктор філософії, Каліфорнійський університет Лос-Анджелеса, США
Роз-Марі Лаґрав, провідна дослідниця Вищої Школи соціологічних студій, кафедра соціології та гендерних студій, Франція
Дон Калб, Центральноєвропейський університет, Будапешт, Угорщина
Роман Цибрівський, доктор філософії, викладач географії та урбаністики у Темплському університеті Філадельфії, США
Віталій Чернецький, доктор філософії, доцент, Університет Маямі, США
Тарік Сірел Амар, доцент, Росія та СРСР, кафедра історії, Колумбійський університет, США
Сара Ґудман, Центр гендерних студій, Лундський університет, Швеція
Джінен Браунел, журналістка “International Herald Tribune/New York Times”, “The Times of London”, “Open Democracy”, Лондон, Велика Британія
Майю Лехто, інститут Алексантері, Університет Гельсінкі, Фінляндія
Алєксєй Пєнзін, науковий співробітник Інституту філософії РАН, Росія
Алік Д. Епштейн, доктор соціологічних наук, кафедра соціології, політології і коммунікації Відкритого университету Ізраїля, Московська вища школа соціальних і економічних наук, Ізраїль
Влад Софронов, філософ, публіцист, художній критик, Росія
Геріберт Гансен, член Мистецької асоціації Нойштадта, член Німецько-українського товариства Рейн-Неккару в Гейдельберзі, Німеччина
Олександр Соловйов, арт-критик, куратор сучасного мистецтва, Україна
Людмила Горделадзе, директорка кінотеатру «Жовтень», Україна
Ґжеґож Россолінський-Лібе, випускник факультету культурології Європейського університету Віадріна (Франкфурт-на-Одері), Німеччина
Андрій Заярнюк, викладач кафедри історії, Вінніпеґський університет, Канада
Дельфін Бештель, доцент, Університет Париж IV, Франція
Девід Міллер, доцент Факультету образотворчого мистецтва, Університет Летбріджа, Канада
Мартін Поллак, письменник та перекладач, Австрія
Катаріна Раабе, викладачка східноєвропейської літератури, видавництво Suhrkamp, Німеччина
Сергій Куделя, запрошений дослідник, Університет Джорджа Вашинґтона, США
_Олександра Грицак, доцент кафедри соціології портлендського Коледжу Рід, США
Пер Андерс Рудлінґ, доктор філософії, кафедра історії в Ґрайфсвальдському університеті ім. Ернста Морца Арндта, Німеччина
Дмітрій Віленський, художник, редактор газети «Что делать?», член редколегії «Художественного журнала», Росія
Себастьян Ґобер, журналіст, Radio France Internationale, Франція
Антонью Едуарду Мендонса, дослідник лісабонського Центру радянських та пострадянських досліджень, Португалія
Андрій Мокроусов, відповідальний редактор часопису «Критика», Україна
Лєшек Яздзевський, головний редактор LIBERTÉ!, Лодзь, Польща
Наташа Бодрожіч, кураторка, Заґреб, Хорватія
Владімір Ус, директор проекту “Revista la PLIC”, Асоціація молодих художників Молдови “Oberliht”, Молдова
Антон Шеховцов, кандидат політичних наук, Університитет Нортгемптона, Велика Британія
Ержебет Салаї, докторка соціології, викладачка Докторської школи соціології Будапештського університету імені Корвіна, Західноугорський університет, Угорщина
Тамаш Краус, доктор історичних наук, завідувач кафедри історії Східної Європи Будапештського університету імені Лоранда Етвеша, голова редколегії журналу “Eszmélet” (“Роздуми”), Угорщина
Матяш Бенік, президент ATTAC-Угорщина, Угорщина
Селін Чаґатай, кандидатка на здобуття ступеню доктора філософії, Центрально-Європейський Університет, Угорщина
Ґ.М. Тамаш, Інститут філософії Угорської академії наук, запрошений професор Центральноєвропейського університету, Будапешт, Угорщина
Ева та Франко Метс, художники, Нью-Йорк, США
Ілля Кукулін, зам. зав. кафедри проектів у сфері культури Філософского факультету Національного дослідницького університету “Вища школа економіки, Росія
Петер Фаркаш, економіст, кандидат наук, ATTAC-Угорщина, Угорщина
Фірат Дурушан, викладач кафедри політології Університету Анкари, Туреччина
Єлєна Сорокіна, кураторка, Україна
Джудіт Швентнер, членкиня Парламенту Австрії, партія Зелених, Австрія
Зофія Васліцька, Варшавський університет, Університет Париж Х, Польща-Франція
Тарас Полатайко, професор, Відділ образотворчого мистецтва у Летбриджському університеті, Канада
Лінда Норріс, організація по роботі з музеями «Riverhill», США
Ясмін Трамбле, фестиваль «Місяць фотографії у Монреалі», Канада
Пьотр Піотровський, професор кафедри історії мистецтва, Університет імені Адама Міцкевича у Познані, Польща
Богдана Костюк, філологиня-славістка, журналістка, Україна
Войцех Пшибильський, “Res Publica Nowa”, Польща
Світлана Олешко, керівниця театру-студії «Арабески», Україна
Ірина Магдиш, членкиня правління “Мистецької ради “Діалог””, Україна
Йоанна Нуцковська, “Новий театр”, Варшава, Польща
Дмитро Петренко, доцент кафедри теорії культури Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна, Україна
Марек Васілевський, “Czas Kultury”, Польща
Матеуш Люфт, “Kontakt”, Польща
Марек Лущина, “Bluszcz”, Польща
Лукаш Ясіна, “Kultura Liberalna”, Польща
Олександр Сич, “Історична панорама”, Україна
Христина Чушак, докторантка Університету Монаша, Мельбурн, Австралія
Артур Рудзицький, історик мистецтва та літератури, президент Всеукраїнської асоціації видавців та розповсюджувачів преси, Україна
ГЛОБАЛЬНА АКЦІЯ
«ОКУПУЙ УКРАЇНСЬКЕ ТІЛО – ПОДОЛАЙ ЦЕНЗУРУ!»
24 березня 2012 року розпочалась глобальна акція “Окупуй Українське тіло – подолай цензуру!”. Активісти ESC (Італія), #Occupy Geneva (Швейцарія) та Krytyka Polityczna (Польща) провели акцію протесту проти цензури перед українським посольством в Італії на підтримку Центру візуальної культури Києво-Могилянської академії та його виставки “Українське тіло”, що були закриті адміністрацією університету. Протестувальники закликали до відновлення мистецьких та політичних свобод у Києво-Могилянській академії та вимагали виправити несправедливу ситуацію – продовжити діяльність Центру в повному обсязі в його робочому просторі у Староакадемічному корпусі та відкрити виставку “Українське тіло”.
Міжнародна акція “Окупуй Українське тіло – подолай цензуру!” руху Occupy продовжуватиметься в інших країнах, з тим щоб виразити глобальну солідарність із сучасним соціально ангажованим мистецтвом та Центром візуальної культури як інституцією, що його представляє. Банер зі слоганом акції вирушає до інших міст руху Occupy, циркулюючи по світу з новими акціями на підтримку Центру візуальної культури, що відбуватимуться наступними тижнями.
Відео акції в Римі:
http://www.youtube.com/watch?v=aeptycULdIU
Перформативна акція «ЗАКРИВАЙ ТА АРХІВУЙ!»
26 березня, 14:00
Запрошуємо на акцію “ЗАКРИВАЙ ТА АРХІВУЙ!”
У понеділок, 26 березня о 14:00 на Контрактовій площі біля пам‘ятника Сковороді відбудеться перформативна акція, присвячена закриттю галерейних приміщень Староакадемічного корпусу Києво-Могилянської академії, в котрих з 2008 року працював Центр візуальної культури НаУКМА. Художники та активісти Центру візуальної культури зберуться біля пам‘ятника Сковороді, щоб оголосити свій протест проти раптового зриву запланованої у приміщеннях Староакадемічного програми Центру.
20 березня тут повинна була відкритись виставка київської фотохудожниці Євгенії Бєлорусець під назвою “Своя кімната”, після проведення якої мали відбутись інші виставкові проекти ЦВК. Під час акції буде представлено архітектурний макет виставки. Учасники міждисциплінарного кураторського об‘єднання Худрада висловляться стосовно трудових прав художників.
12 березня президент Києво-Могилянської академії Сергій Квіт видав наказ про закриття галерейних приміщень Староакадемічного корпусу НаУКМА. Цим наказом також була зірвана запланована Центром візуальної культури виставка Євгенії Бєлорусець “Своя кімната”. Виставка фотографій та текстів, присвячена сучасним українським квір-сім‘ям, створена разом із кураторкою Наталією Чермалих, мала супроводжуватись низкою дискусій та семінарів, підготовлених викладачами та активістами Центру візуальної культури.
До останнього моменту художники та керівництво Центру продовжували сподіватись на те, що виставка та всі заплановані заходи ЦВК, в тому числі міжнародна конференція, що починається 26 березня, відбудуться у приміщеннях закритого корпусу. Проте міжнародні листи солідарності з ЦВК і численні прохання викладачів Академії поки що безуспішні. Мотивуючи свою відмову, в усній розмові з кураторкою виставки Сергій Квіт заявив, що “добре знає цю художницю – вона на цей рік вже достатньо виставлялась у Центрі візуальної культури”.
Цьому рішенню передувало закриття виставки “Українське тіло” 10 лютого і звинувачення художників та активістів Центру візуальної культури у пропаганді порнографії. Написані дослідниками з усього світу листи на захист Центру, серед яких – листи від Славоя Жижека та Александра Кваснєвського, залишилися без уваги.
Галерея Староакадемічного корпусу з 1995 року грала ключову роль для розвитку сучасного мистецтва в Києві. Тут вперше в Україні проходили виставки Енді Ворхола, Іллі Кабакова, Джозефа Кошута. Біографії багатьох сучасних українських художників почалися саме з виставок у цій галереї, де до Центру візуальної культури працював Центр сучасного мистецтва.
Міжнародна конференція «СТАРІ КЛАСИ – НОВА БОРОТЬБА: класові відносини в сучасному суспільстві»
26-28 березня, 2012
У понеділок, 26 березня о 16:30 перед початком конференції біля приміщення Староакадемічного корпусу ми збираємося висловити солідарність з організаторами тих заходів ЦВК, які через несподівану заборону президента НаУКМА проводити там будь-які публічні події не можуть відбутися або ж зазнають суттєвих ускладнень та адміністративних проблем; а також виразити наше бачення важливої ролі Староакадемічного корпусу як демократичного і відкритого для громадськості виставкового і дискусійного простору, яким, на нашу думку, він має залишатися в інтелектуальному житті університету і міста.
26 березня, понеділок
16:30. Акція за збереження Староакадемічного корпусу як публічного виставкового і дискусійного простору (біля входу в галерейні приміщення).
1 корпус, аудиторія 333
17:00. Презентація 4 номеру журналу соціальної критики «Спільне» на тему «Класова експлуатація і класова боротьба».
17:45. Показ документального фільму «Перестройка знизу» (Деніел Валковіц і Барбара Абраш, Велика Британія, 1990) та дискусія з Деніелом Валковіцем (Нью-Йоркський університет) про його дослідження шахтарського руху на Донбасі у 1989-91 роках.
27 березня, вівторок (1 корпус, аудиторія 333)
17:00. Майкл Буравой (Університет Каліфорнії, Берклі, президент Міжнародної соціологічної асоціації). Бурдьє і Грамші про клас: два різні шляхи від Маркса.
18:00. Дон Калб (Центрально-європейський університет, Будапешт). Клас і неоліберальна дискусія.
28 березня, середа (1 корпус, аудиторія 318)
17:00. Даян Леві (Університет Північної Кароліни, Вілмінґтон). Перехід до шлюбу в робітничого і середнього класу.
18:00. Єлєна Трубіна (Уральський державний університет, Єкатеринбурґ). Класові відміності і соціальна мобільність серед молоді з вищою освітою в Росії.
Відкритий лист незалежної студентської профспілки «Пряма дія» президенту НаУКМА С.М. Квіту
http://direct-action.org.ua/1235
Шановний Сергію Мироновичу, ми, члени незалежної студентської профспілки “Пряма дія”, студенти та студентки, що протистоять прийняттю міністерського закону “Про вищу освіту”, звертаємося до Вас, щоб висловити своє обурення подіями, пов’язаними з призупиненням роботи Центру візуальної культури та позбавлення Центру приміщення у Староакадемічному корпусі Академії.
Скандал, що розгорівся навколо закриття виставки “Українське тіло”, і весь подальший перебіг подій із ЦВК суттєво ускладнюють нашу боротьбу проти антиосвітніх ініціатив, які найбільше стосуються саме Києво-Могилянської академії. Річ у тому, що за наявною інформацією кабмінівський законопроект було подано на експертизу, яка є стандартною процедурою перед голосуванням у парламенті. За таких умов скандал у стінах Могилянки грає на руку Міністерству освіти, яке неодмінно використає цю ситуацію у своїх інтересах.
Центр візуальної культури був одним із ініціаторів та активних учасників боротьби проти законопроекту Табачника. ЦВК надавав як інформаційну, так і аналітичну підтримку. У приміщенні Староакадемічного корпусу проводилися прес-конференції та обговорення законопроектів. Воно стало чи не головним майданчиком студентського спротиву, а виселення Центру з цього приміщення по суті є ударом у спину всій кампанії проти прийняття урядового Закону про вищу освіту.
Хочемо наголосити, що ми послідовно відстоюємо принцип автономії. Одночасно ми переконані, що автономія включає в себе як незалежність вишу від державної влади, так і якнайширшу демократію в стінах університету. В цьому контексті одноосібне закриття виставки, призупинення діяльності Центру та позбавлення його приміщення виглядає як акт наступу на академічні свободи, централізації влади та згортання демократії всередині самої Академії, яка стає дзеркальним відображення ситуації в українській системі освіти.
Із ситуації, що склалася, ми бачимо лише один вихід: повне відновлення роботи Центру візуальної культури та повернення йому приміщення у Староакадемічному корпусі. Переконані, що такий крок є життєво необхідним для самої Києво-Могилянської Академії.
Незалежна студентська профспілка “Пряма дія”
20 березня 2012 року
Serhiy Kvit,
President of the National University of Kyiv Mohyla Academy
Dear Professor Kvit,
I am deeply troubled by the news that you have closed the exhibition
of the Visual Culture Research Centre, the Centre itself, and the
premises in which it has worked since 2008. The alleged reason of
safety does not appear credible to me in the light of recent events,
and I can only conclude that your actions are an act of censorship and
an attack on academic freedom against those with whom you disagree. i
protest against these actions and I urge you to rescind them
immediately.
The National University of Kyiv Mohyla Academy has stood out since
Ukraine’s independence for its defense of the right to contest and
dispute accepted conventions, knowledge and even the truth. It has won
a much deserved international reputation for its consistent stand that
no-one, I’m sure, wants to see it lose.
Yours sincerely,
Marko Bojcun
Senior lecturer European Studies and International Relations
London Metropolitan University
Лист підтримки від Артура Жмієвського, куратора 7 Берлінської Бієнале сучасного мистецтва
Letter of Support for Visual Culture Research Center (Kyiv-Mohyla Academy)
Dear Mr. Kvit,
I express my concern with the situation of Visual Culture Research Center at the National University ‘Kyiv-Mohyla Academy’. This center is an important point on the European map of cultural communities that deal with contemporary art. The projects realized by the center are marked by the courage characteristic for every avant-garde. I attentively follow the center’s activities and cooperate with it for a long time.
In the name of Berlin Biemale – one of the biggest world festivals of contemporary art – I would like to provide our support for the center’s activities, which are not without importance in our project. We are cooperating with the center because we appreciate its role in the region and in Europe. We hope that our cooperation will take place without the obstacles in the future. The support of the center’s existence and activities our of great interest for the world of culture and arts, but they can also contribute to the development of the whole region. We hope that the center will continue to exist in Kyiv-Mohyla Academy and will provide its important place on the map of Europe’s universtities.
Artur Żmijewski
—————————————————————
7th Berlin Biennale for Contemporary Art 27.4.–1.7.2012
Artur Żmijewski
Curator
Скачати в Pdf
Славой Жижек підтримав Центр візуальної культури, проте ЦВК офіційно позбавили приміщення
У понеділок, 12 березня президент НаУКМА Сергій Квіт, посилаючись на «аварійний стан будівлі», своїм наказом заборонив проведення заходів та виставок у Староакадемічному корпусі, де з жовтня 2008 року працює Центр візуальної культури. Попри «аварійність», у галерейних приміщеннях Староакадемічного планується розташувати бібліотечний архів. Отож, спочатку президент НаУКМА закрив виставку Центру візуальної культури «Українське тіло», потім – сам Центр, і врешті – цілий корпус, де ЦВК проводить заходи, оголосивши його «аварійним».
Того самого дня всесвітньо відомий соціальний філософ і теоретик культури, президент Інституту соціальних досліджень Славой Жижек виступив з листом на підтримку Центру візуальної культури НаУКМА. На сьогодні Жижек входить у топ-25 найважливіших публічних інтелектуалів світу за версією журналів Prospect Magazine (Велика Британія) і Foreign Policy (США).
У своєму листі до Сергія Квіта філософ відзначає важливість існування Центру як осередку критичної думки та альтернативного знання і просить президента НаУКМА повною мірою поновити роботу ЦВК. Насамкінець Славой Жижек повідомляє, що свій перший візит до Києва він планує в грудні цього року і збирається прочитати лекцію саме в Центрі візуальної культури НаУКМА.
Сьогоднішні санкції адміністрації Академії заблокували роботу Центру. Під загрозою не лише грудневий візит відомого філософа, але й ціла низка міжнародних виставок та заходів за участі іноземних гостей.
Нагадаємо, що 23 лютого Вчена рада Києво-Могилянської академії прийняла рішення про припинення діяльності Центру візуальної культури НаУКМА після проведення виставки «Українське тіло», присвяченої дослідженню тілесності в українському суспільстві, яку закрив президент НаУКМА Сергій Квіт.
Повний текст листа Славоя Жижека до Сергія Квіта:
Dear Serhiy Kvit,
I’m writing to you because of my deep concern related to the events around the conflict between the Visual Culture Research Center and Kyiv-Mohyla Academy administration.
Many of my colleagues in the intellectual field took part in different events at the VCRC, and what I’ve heard from them was only the best feedback proving the relevance and the level of critical thought that is developed in the walls of NaUKMA now. I know that there is a community of socially-engaged academics, students, artists and activists, who search for useful alternatives to the neoliberal system, and who focus on the change of the social structure following the ideas of equaliberty. I would also happily join the work of the Center myself, thus I am planning on giving a lecture during my visit in December this year.
Taking this into account, I was surprised by the news about the ban of the exhibition Ukrainian Body held by the VCRC, and the cessation of activities in the VCRC itself afterwards. Such actions are incompatible with an image of a democratic university. Therefore, I strongly urge that you resume the work of the Center in full scope.
Best regards,
Slavoj Žižek
Відкритий лист редакції «Партнерства вільного слова»
http://publica.pl/teksty/list-otwarty-redakcji-partnerstwa-wolnego-slowa
Варшава, 8 березня 2012 року
Шановному професору Сергієві Квіту,
президенту Національного університету «Києво-Могилянська академія»
Шановний пане ректоре,
Висловлюємо здивування та занепокоєння у зв‘язку з рішенням університету про призупинення діяльності Центру візуальної культури. Ми просимо переглянути це рішення з огляду на добре ім‘я університету, а також турбуючись про забезпечення культури дискусії, якій так сприяє це місце.
Ми були гостями Центру на організованій нами конференції «Партнерство вільного слова» восени 2011 року з участю 35 редакцій інтелектуальних і культурних журналів білоруською, польською та українською мовами. Центр дав нам можливість для першої в історії зустрічі та відкритої дискусії ліберальних, консервативних і лівих журналів з цих трьох країн. Важливо відзначити, що редактори росереджувалися на аналізі й порівнянні нових загроз для свободи висловлення думок, які виникають в сучасному світі. Усі учасники конференції погодилися з однозначним засудженням істотного тиску, якого час від часу доводиться зазнавати творчому середовищу. У той же час, представляючи багато протилежних точок зору, ми дійшли згоди не погоджуватися з багатьох інших питань і продовжувати дискусію, вірячи в те, що рівень дискусій залежить передусім від можливості її продовження.
Тому ми звертаємося до Вас з питанням про майбутнє Центру візуальної культури й про можливість подальшого розвитку його діяльності, яку – просимо нам повірити – він провадить з користю для Вашого навчального знакладу.
Войцех Пшибильський, “Res Publica Nowa”
Лешек Яжджевський, “Liberte”
Ірина Магдиш, члена правління “Мистецької ради “Діалог”” (Львів)
Катерина Ботанова, “Коридор”
Марек Васілевський, “Czas Kultury”
Матеуш Люфт, “Kontakt”
Марек Лущина, “Bluszcz”
Лукаш Ясіна, “Kultura Liberalna”
Олександр Сич, “Історична панорама”
Секс і політика
презентація третього номера журналу «Політична критика»
У п‘ятницю, 9 березня о 17:00 в Центрі візуальної культури НаУКМА у рамках березневої програми “Феміністичної Офензиви” відбудеться презентація третього числа журналу “Політична критика” під назвою “Секс і політика”.
Третій номер “Політичної критики” присвячений політиці сексуальності. У його фокусі опинилися секс-індустрія, моногамія та її альтернативи, товаризація жіночого тіла, дискусії довкола порнографії, нові репродуктивні технології, феномен українських шлюбних агенцій. Крім основної теми, журнал присвячений формам альтернативної політики — політики вулиці та політики мистецтва. У рамках презентації відбудеться показ фільму “Українське тіло: хто є хто” редактора “Політичної критики” Олексія Радинського. Фільм досліджує суспільну дискусію, що розгорнулася після скандального закриття виставки “Українське тіло” в Центрі візуальної культури НаУКМА.
Журнал презентуватимуть його редакція й автор(к)и:
Оксана Брюховецька, художниця, дизайнерка журналу,
Ольга Мартинюк, історик, учасниця групи “Феміністична Офензива”,
Леся Пагуліч, активістка, учасниця групи “Феміністична Офензива”,
Надія Парфан, редакторка номера, учасниця групи “Феміністична Офензива”,
Наталія Чермалих, кураторка проекту Жіночий Цех, учасниця групи “Феміністична Офензива”.
Модеруватиме Василь Черепанин, редактор “Політичної критики”, Центр візуальної культури НаУКМА.
Додаткова інформація:
Українська версія часопису «Політична критика» (Krytyka Polityczna) – перший міжнародний видавничий проект однойменного інтелектуального середовища, яке виникло в Польщі на початку 2000-х та протягом останньої декади стало одним із найважливіших гравців у східноєвропейській публічній сфері. Українська редакція ПК має на меті активізацію критичної рефлексії щодо політичних, соціальних та культурних процесів в Україні.
Автори номера “Секс і політика”: Джудіт Батлер, Оксана Брюховецька, Анатолій Бєлов, Поліна Власенко, Олександр Володарський, Донна Гаравей, Денис Горбач, Віта Груніч, Кінґа Дунін, Войтек Земільський, Тамара Злобіна, Микита Кадан, Леся Кульчинська, Якуб Маймурек, Ольга Мартинюк, Анна Лацис, Станіслав Мензелевський, Катерина Міщенко, Леся Пагуліч, Ольга Папаш, Надія Парфан, Олексій Радинський, Ґеральд Раунінґ, Ерік Фассен, Femen, Роман Цибрівський, Артем Чапай, Василь Черепанин, Наталія Чермалих, Кеті Чухров, Гіто Штеєрл.
http://vcrc.ukma.kiev.ua/uk/pk
http://krytykapolityczna.pl
http://politicalcritique.org
Про групу “Феміністична Офензива” та її заходи: http://ofenzyva.wordpress.com
Публічний лист президенту Києво-Могилянської академії С.М. Квіту
Шановний Сергію Мироновичу!
Сьогодні Києво-Могилянська академія загалом та Центр візуальної культури НаУКМА зокрема опинилися в тупиковій ситуації, яка потребує вирішення. Динаміка подій, які відбулися після закриття Вами виставки «Українське тіло», що її проводить ЦВК, не може не вражати. Показово простежити, як перманентно змінювалися акценти, що їх Ви розставляли, як трансформувалася аргументативна база, якою Ви послуговувалися. При закритті виставки Ви, взявши на себе роль горе-мистецтвознавця, назвали її «лайном», оскільки, на Вашу думку, вона представляє «патогенні тексти» та утверджує «порно як концепт». Потім Ви заявляли, що не хочете судити про виставку, оскільки Ви не є експертом з питань мистецтва, і звинуватили ЦВК у її «підпільній» організації, нібито зміст експозиції був «прихований» від НаУКМА та її відвідувачів, хоча прихованою і підпільною виставка стала саме внаслідок того, що Ви одноосібно її закрили у волюнтаристський спосіб. При цьому жодного офіційного рішення про закриття не було, вже не кажучи про відсутність правових підстав у керівника університету для таких дій. В той же час Ви публічно стверджували, що виставка взагалі-то не закрита, що Ви її просто замкнули на ключ, а журналісти можуть відвідати її після погодження із прес-службою НаУКМА, так ніби експозиція містить якийсь склад злочину, оглянути який мають право не всі. Ви презентували свій вчинок як дії відповідального керівника, що турбується про вразливі душі неповнолітніх студентів та охороняє спокій старших людей, які можуть бути «шоковані».
Згодом Ваша аргументація зсунулася в бік звинувачень на адресу Центру візуальної культури НаУКМА загалом в «ненауковій» роботі та «відсутності комунікації» з Академією. Неодноразово анонсуючи публічну дискусію довкола ситуації з виставкою «Українське тіло», Ви все ж таки вирішили провести її за закритими дверима за участі кількох представників культурної громадськості. Погодившись обопільно «налагоджувати комунікацію», на наступний же день після зустрічі Ви натомість запустили танк бюрократії, яким непублічно, без жодного попередження і завчасного інформування (справді підпільно!) протягнули на засідання Вченої ради НаУКМА питання про діяльність ЦВК. Тут Ви вже почувалися на своєму полі – в сірій зоні влади, де можна оперувати всіма механізмами начальницького впливу, тут вже не було незручних питань журналістів та проблематичних дискусій з арт-діячами. Звісно, адже майже всі члени Вченої ради за одиничними винятками підтримали Ваші дії щодо закриття виставки, яку змальовували як «нікчемну», «хворобливу» та таку, що представляє «зло». А Центр візуальної культури був звинувачений в уявних гріхах та реальних проблемах, які має сьогодні Академія, – від пропаганди українофобства до мало не підпалу Культурно-мистецького центру (sic!), ставши точкою зливу для імітації колективної чистої совісті. Як відомо, Вчена рада вирішила припинити діяльність Центру візуальної культури НаУКМА, хоча Ви відразу пропонували насамперед звільнити мене з посади керівника ЦВК. Згодом у своїх зверненнях до представників культурного поля Ви позначили свою позицію ще чіткіше, вже відверто персоналізуючи всю проблематику ситуації: «керівником ЦВК повинна просто стати інша людина», «це можна зробити кожного наступного дня», «я не маю на меті переглядати всю діяльність ЦВК».
Як бачимо, Ваша дискурсивна трансформація протягом конфлікту чітко слідує логіці віктимізації: спочатку проблемою була виставка, потім – її організація, згодом – інституція, і врешті-решт – одна персона. Спочатку «лайном» було мистецтво, а в кінці стала людина – як Ви неодноразово заявляли в медіа, слова про «лайно» нібито стосувалися не виставки, а моєї особи. Оскільки Ви стоїте на позиції, що вся проблема теперішньої ситуації полягає саме персонально в мені як керівнику Центру візуальної культури НаУКМА, щоб розрубати цей конфліктний гордіїв вузол, – я офіційно і публічно знімаю свою кандидатуру з посади директора ЦВК НаУКМА. Вболіваючи за інституцію, яку я очолював з жовтня 2008 року, я керуюся насамперед інтересами колективу ЦВК та Академії, оскільки закриття такого дослідницького центру завдасть непоправної шкоди інтелектуальному та художньому життю не лише всередині університету, а й за його межами. Колектив ЦВК прийняв рішення, що відтепер керувати Центром візуальної культури НаУКМА буде викладачка кафедри політології НаУКМА Інна Совсун, яка працює в ЦВК майже від початку його заснування, добре ознайомлена з роботою Центру, має досвід організації численних заходів ЦВК, при цьому активно займається питаннями сучасної освіти та користується повагою і довірою в університетській спільноті Академії. Тепер проблема усунута і Ви маєте нарешті відкрити цензуровану виставку «Українське тіло» та відновити роботу ЦВК для проведення подальших запланованих заходів.
Розв’язання цієї суперечливої ситуації повертає нас обличчям до справжніх питань, які спричинили наявний стан справ. Бо головна проблема насправді полягає у тому, що президент НаУКМА з самого початку зробив фатальну помилку, визнати яку не вистачає мужності ні йому, ані іншим представникам керівного складу Академії, – закрив виставку «Українське тіло», чим як ніхто зіпсував імідж університету. Можна скільки завгодно прикриватися бюрократичним сленґом і турботою про безпеку в НаУКМА, можна знайти ще кількох цапів-відбувайлів, на яких повісити всі свої прорахунки, лишень щоб не відповідати самому, але те, що президент Києво-Могилянської академії вдався до акту цензури, – вже доконаний міжнародний факт. Про яке потрапляння в топ-100 чи топ-500 кращих університетів світу можна вести мову, якщо керівник передового університету України реагує на сучасне мистецтво як людина епохи Середньовіччя? Який клімат встановиться у Києво-Могилянській академії років через десять, якщо зараз, після необдуманого і неадекватного вчинку в стані афекту, несправедливість не лише закріплюється офіційною печаткою, а й поглиблюється, неприкрито набираючи форму банальної помсти? Сила Академії завжди була в тому, що цей університет не був зроблений під його керівництво, а навпаки – характеризувався підставовим диссенсусом, полемічним зіткненням різних позицій, що й утворює простір свободи, в якому віє дух Universitas. Сьогодні ж під соусом «корпоративної культури» університету кшталтується спільнота з колективістським габітусом Доґвіля, глуха і ворожа до альтернативних шляхів розвитку, в якій відсутність елементарної сучасної культурної компетенції вважається здоровим глуздом.
Сумно усвідомлювати, що мета Академії, виявляється, в тому, щоб оберігати студентів від соціальної критики, нормалізувати їх та навчати «світовим цінностям моралі». Але монополія адміністративного бюрократизму на встановлення значень в університеті не вічна. Іноді потрібно сказати вголос те, що майже всі добре розуміють, але публічно не артикулюють, бо це той непристойний виворіт, який служить єдиною спільною базою, що в нинішній ситуації тримає разом керівний університетський corpus, тобто, власне, тіло. А король насправді ж то голий! Обговорення проблеми закриття виставки «Українське тіло» було лихоманливо переспрямовано до зовсім інших, спорадично підхоплених на ходу питань, які, підсилюючи градус пошуку винуватця, відводили від головного, – що справжнє непристойне міститься не в образах чи фразах, представлених на виставці, а в діях президента НаУКМА Сергія Квіта, вчинених щодо виставки та Центру візуальної культури НаУКМА. Це непристойне витісняється усіма можливими способами, включно з репресивними, лиш би його не проблематизували, нехай дискусія ведеться про що завгодно, тільки не про істинну причину конфлікту – начальницьку агресію проти сучасного соціокритичного мистецтва та інституції, яка його представляє. Це ганьбить і дискредитує Києво-Могилянську академію як ключовий феномен українського контексту останніх 20 років. Тому сьогодні, мабуть, назву виставки вже можна писати без лапок.
ВІДКРИТИ УКРАЇНСЬКЕ ТІЛО!
З повагою,
Василь Черепанин,
Центр візуальної культури НаУКМА, викладач кафедри культурології
Акція проти закриття Центру візуальної культури в Києво-Могилянській Академії
У понеділок, 27 лютого, о 13.00 перед 1 корпусом Києво-Могилянської академії (вул. Сковороди, 2) розпочнеться акція протесту проти цензури та репресій, спрямованих на Центр візуальної культури. Працівники Центру, студенти, викладачі й художники вимагатимуть від президента НаУКМА скасувати рішення Вченої ради про припинення роботи ЦВК, відкрити виставку «Українське тіло» та дати можливість проводити заплановані заходи.
Невдовзі після скандалу навколо закриття виставки «Українське тіло», яка проходила у Центрі візуальної культури НаУКМА, адміністрація університету на чолі з президентом Сергієм Квітом вирішила ініціювати санкції проти самого Центру, проігнорувавши результати зустрічі з провідними представниками культурної громадськості щодо відкриття виставки. 23 лютого рішенням Вченої ради університету діяльність ЦВК було повністю припинено.
Керівництво НаУКМА обурила увага громадськості та публічний осуд цензури в стінах «найдемократичнішого» вишу. Внаслідок дій адміністрації робота Центру надалі неможлива. Несподіване рішення керівництва університету ставить під загрозу проведення вже запланованих у березні художніх виставок та конференції за участю гостей з США, Польщі, Росії, Франції, Фінляндії та Сербії.
Протестувальники – працівники Центру візуальної культури, студенти, викладачі, художники – вимагатимуть негайного відновлення роботи Центру. Крім того, вони ініціюють надання науковим центрам більшої самостійності в їхній діяльності, а також пропонують переглянути чинні стандарти “науковості” в стінах Могилянки, які унеможливлюють вільний, критичний науковий пошук.
Нагадаємо, що 10 лютого 2012 року президент НаУКМА Сергій Квіт через три дні після відкриття закрив виставку «Українське тіло», присвячену дослідженню тілесності в українському суспільстві. Сергій Квіт пояснив свої дії таким чином: «Це не виставка, а лайно». Виступи художників проти цензури, листи міжнародних партнерів Центру та увага мас-медіа не змогли переконати президента університету відкрити виставку.
Протиправне припинення діяльності Центру візуальної культури НаУКМА: від цензури до репресій
У четвер, 23 лютого Вчена рада Києво-Могилянської академії прийняла рішення про припинення діяльності Центру візуальної культури НаУКМА після проведення виставки «Українське тіло».
У зв‘язку з цим у понеділок, 27 лютого о 13.00 перед 1 корпусом Києво-Могилянської академії (вул. Сковороди, 2) розпочнеться акція протесту проти цензури та репресій Центру візуальної культури. Працівники Центру, студенти й художники вимагатимуть від президента НаУКМА скасування рішення Вченої ради, відкриття виставки «Українське тіло» та продовження роботи ЦВК.
Ще не стихла увага преси й громадськості до закриття виставки «Українське тіло», яка проходила в Центрі візуальної культури НаУКМА, адміністрація Києво-Могилянської академії на чолі з президентом університету Сергієм Квітом вирішила припинити діяльність самого Центру, проігнорувавши результати зустрічі з провідними представниками культурної громадськості щодо відкриття виставки.
Після акту цензури виставки «Українське тіло», що викликав неабиякий резонанс в українських та міжнародних медіа, президент Києво-Могилянської академії Сергій Квіт ініціював низку бюрократичних санкцій проти організаторів виставки – Центру візуальної культури. 23 лютого рішенням Вченої ради університету діяльність ЦВК було припинено.
Керівництво НаУКМА обурила увага громадськості та публічний осуд цензури в стінах «найдемократичнішого» вишу. Внаслідок санкцій адміністрації робота Центру надалі не можлива. Несподіване рішення керівництва університету ставить під загрозу проведення вже запланованих у березні художніх виставок та феміністичної конференції за участі гостей з Польщі, Росії, США, Фінляндії, Сербії й Франції.
Нагадаємо, що 10 лютого 2012 року президент НаУКМА Сергій Квіт через три дні після відкриття закрив виставку «Українське тіло», присвячену дослідженню тілесності в українському суспільстві. Сергій Квіт пояснив свої дії таким чином: «Це не виставка, а лайно». Виступи художників проти цензури, листи міжнародних партнерів та увага мас-медіа не змогли переконати президента університету відкрити виставку.
За додатковою інформацією звертайтеся до:
Інна Совсун – 067 502 57 27
Ігор Самохін – 097 985 58 73
Олексій Радинський – 067 442 23 89
Листи на підтримку відкриття виставки «Українське тіло»
Олександр Соловйов, арт-критик, куратор сучасного мистецтва
Девід Елліотт, куратор Першої Київської Міжнародної Бієнале Сучасного Мистецтва Арсенале 2012
Людмила Горделадзе, директорка кінотеатру «Жовтень»
Світлана Олешко, керівниця театру-студії «Арабески»
Оксана Тимофеева, редактор журнала «Новое литературное обозрение», группа «Что делать?»
Алексей Пензин, научный сотрудник Института философии РАН (Москва)
Влад Софронов, философ, публицист, художественный критик (Москва)
Сергій Єкельчик, доктор філософії, доцент, Університет Вікторії, Канада
Ерік Фасен, доцент, Відділ соціальних наук, Вища нормальна школа, Париж
Мішель Онфре, французький філософ і письменник, засновник Народного університету в Кані
Джон-Пол Химка, професор кафедри історії та класичної філології, університет Альберти, Канада
Віталій Чернецький, доктор філософії, доцент, Університет Маямі, США
Олександр Кваснєвський, президент Польщі в 1995-2005 роках
Тарік Сірел Амар, доцент, Росія та СРСР, кафедра історії, Колумбійський університет
Сара Ґудман, Центр гендерних студій, Лундський університет, Швеція
Марко Бойцун, старший викладач факультету європейських студій та міжнародних відносин Лондонського Столичного університету
Прес-показ виставки «Українське тіло»
Шановні колеги!
У п‘ятницю 17 лютого о 15:00 відбудеться третій прес-показ забороненої виставки «Українське тіло». В рамках презентації куратори, учасники та організатори виставки прокоментують відцензуровані роботи.
Прес-показ виставки «Українське тіло»
Шановні колеги!
У середу 15 лютого о 13:00 відбудеться наступний прес-показ забороненої виставки «Українське тіло». В рамках презентації куратори, учасники та організатори виставки прокоментують відцензуровані роботи.
Прес-показ виставки «Українське тіло»
Шановні колеги!
У вівторок 14 лютого о 14:00 відбудеться прес-показ забороненої виставки «Українське тіло». В рамках презентації куратори, учасники та організатори виставки проведуть екскурсію експозицією та прокоментують відцензуровані роботи.
До уваги відвідувачів виставки «Українське тіло»!
У понеділок, 13 лютого о 12:00 біля Центру візуальної культури НаУКМА (вул. Сковороди, 2, Староакадемічний корпус, 1-й поверх) збираються всі, хто вимагає відновлення роботи виставки «Українське тіло». Для успіху нашої акції прохання також телефонувати до прес-центру НаУКМА: 044 425 15 36 / моб. +38 067 784 24 44, а також до приймальні президента НаУКМА: 044 417 84 61 з вимогою відкрити виставку.
Центр візуальної культури НаУКМА
Відкрити «Українське тіло»!
10 лютого 2012 року президент Києво-Могилянської академії Сергій Квіт особисто закрив виставку «Українське тіло», що проходить в Центрі візуальної культури НаУКМА. Цим рішенням керівник Академії поставив себе в один ряд із такими «мистецтвознавцями в цивільному», як Микита Хрущов чи Василь Костицький. Виставка «Українське тіло» як візуальне дослідження українського суспільства через його тілесні досвіди ставить собі за мету також вивчення реакції теперішнього суспільства на її результати. Отож, закриття експозиції президентом НаУКМА і вся подальша полеміка з цього приводу теж є частиною виставкового проекту, який, згідно з його концепцію, спрямований на проявлення зон чутливості та проблематизацію існуючих систем суджень щодо тіла та його образів.
Рішення президента НаУКМА у волюнтаристський спосіб припинити роботу виставки, де зібрані роботи провідних молодих українських художників, мотивується за допомогою словника, який нагадує 30-ті роки ХХ століття: вислови на кшталт «це не виставка, а лайно», «патогенні тексти» повторюють звинувачення авангардних художників у тому, що їхнє мистецтво – «дегенеративне». Ми бачимо, що загрозливі тенденції розвитку моральної цензури на загальнодержавному рівні тепер втілюються керівництвом університету, який декларує свою принципову демократичність.
З-поміж робіт 17 учасників, представлених на виставці, увагу президента НаУКМА привернули роботи саме тих чотирьох, які працюють з тематикою оголеного тіла (яке, додамо, вже не перше тисячоліття є предметом зображення у мистецтві). Керуючись цією логікою, «пропагандою порнографії» можна вважати скульптури трипільської доби або шкільні уроки із сексуального виховання. Закриваючи виставку в стані моральної паніки, разом із дослідженням питань сексуальності блокується можливість публічного обговорення решти представлених на виставці гострих соціальних проблем: зубожіння, старості, суспільного виключення, корупції влади.
Нам невідомо, з яких причин президент НаУКМА поширює неправдиву інформацію про начебто вилучені з виставки твори, але припускаємо, що це продиктовано розумінням абсурдності закриття виставки на підставі своїх звинувачень. Колектив кураторів виставки «Українське тіло» має всю фото- та відео-документацію, а також персональні свідчення відвідувачів відкриття виставки, серед яких було чимало журналістів, що жодних змін в експозиції після її презентації не відбулося.
Сьогодні ми опинилися в ситуації, коли адміністратори та бюрократи беруть на себе функції мистецтвознавців та культурних експертів. За таких обставин критичної важливості набувають насамперед місця обговорення художніх та інтелектуальних практик, такі як університети, художні галереї, дослідницькі центри. Ми запрошуємо президента НаУКМА Сергія Квіта та всіх охочих у Центр візуальної культури НаУКМА (вул. Сковороди, 2, Староакадемічний корпус, 1-й поверх) на дискусію про виставку «Українське тіло» за участю її учасників, організаторів та діячів художньої та інтелектуальної сфер під час прес-показу виставки, після якого вона має відновити свою роботу.
Всіх зацікавлених просимо звертатися до прес-центру НаУКМА за телефоном: 044 425 15 36 / моб. +38 067 784 24 44, pressa@ukma.kiev.ua, а також до приймальні президента НаУКМА за телефоном: 044 417 84 61.
«Українське тіло» має бути відкрите!
Центр візуальної культури НаУКМА
Звернення Центру візуальної культури щодо закриття виставки «Українське тіло»
10 лютого 2012 року виставку «Українське тіло» в Центрі візуальної культури НаУКМА, присвячену дослідженню тілесності в українському суспільстві, було закрито за рішенням президента НаУКМА Сергія Квіта. Вхід до галереї наразі зачинено на замок. Сергій Квіт пояснив свої дії таким чином: “Це не виставка, а лайно”.
Подібними діями, які ми розцінюємо як неприпустимий акт цензури, з публічної дискусії цілеспрямовано витісняється цілий спектр важливої соціальної та політичної проблематики, унеможливлюючи її критичний розгляд.
На виставці було представлено роботи українських художників Анатолія Бєлова, Євгенії Бєлорусець, Оксани Брюховецької, Олександра Володарського, Микити Кадана, Володимира Кузнєцова, Любові Малікової, Лади Наконечної, Миколи Рідного та багатьох інших.
Сподіваємося, такий необдуманий крок представників університетської адміністрації є наслідком тимчасового непорозуміння. Наразі ми змушені оголосити збір підписів на знак протесту проти художньої цензури в стінах НаУКМА. Вимагаємо від адміністрації НаУКМА повторного відкриття виставки «Українське тіло». Просимо поширити це звернення серед представників художньої та інтелектуальної громадськості.
Центр візуальної культури НаУКМА
Виставка «Українське тіло»
7 – 28 лютого 2012, понеділок – п’ятниця, 10:00 – 18:00.
Відкриття: 7 лютого, вівторок, 18:00
У виставці взяли участь: Анатолій Бєлов, Артур Бєлозьоров, Євгенія Бєлорусець, Оксана Брюховецька, Олександр Володарський, Вова Воротньов, Нікіта Кадан, Володимир Кузнєцов, Саша Курмаз, Любов Малікова, Іван Мельничук, Лада Наконечна, Макс Побережський, Микола Рідний, Володимир Сай, Олексій Салманов / Добриня Іванов, Євген Самборський
Куратори – Оксана Брюховецька, Сергій Климко, Леся Кульчинська
Наші тіла перебувають у певних соціальних і матеріальних обставинах та зумовлюються ними. Тілесні практики визначаються тим, що вважається прийнятним чи бажаним. Уявлення про красу та норму реалізується у ставленні до інших тіл, спрямовує зусилля щодо тіла власного. Через експертів та педагогів, сім’ю та рекламу, мораль та медицину, релігію та ринок ми отримуємо інструкції з використання тіла, послуговуємося критеріями оцінки його «ефективності», прораховуємо можливості та способи взаємодії з іншими тілами.
Виставка «Українське тіло» – це спроба поглянути на український соціум як на середовище існування тіла й осмислити тілесний досвід проживання у ньому. Матеріальне оточення, що визначає для наших тіл координати обмежень та можливостей, формує повсякденне чуттєве тло – все те, що переживається безпосередньо тілом, «на власній шкірі», нагадуючи про категоричність реальності, адже за межі тіла якщо й можна вийти, то лише назавжди. Політичні та ідеологічні орієнтири, страхи та бажання, образи та ідеї здатні залишати на тілі цілком видимі сліди, матеріалізуватися в тілесних формах, проявах чи практиках. Ця складна павутина чинників тілесного досвіду та способи його символічного картографування потрапили у фокус мистецького аналізу. Ми пропонуємо тлумачити тіло, зокрема уявне, ідеальне, метафоричне, сконструйоване й побачене учасницями й учасниками виставки, одночасно як симптом свого середовища і як інструмент його пізнання.
Досліджуючи матеріальні, культурні, інформаційні, ідеологічні, естетичні умови існування «українського тіла», осмислюючи чи апропріюючи активні в нашому соціальному просторі тілесні метафори, способи розуміння, репрезентації та оцінювання тілесності, художниці й художники перетворюють простір галереї на лабораторію, де дослід проводиться над кожним з відвідувачів, випробовуючи та проявляючи їхні когнітивні механізми, зони чутливості та системи суджень.