Публічна програма до виставки «Сусіди»:
Музей сучасного мистецтва
Варшава, вул. Панська, 3
13 жовтня, субота
19:00
«Сусіди»
Відкриття фестивальної виставки у «Цепелії» (вул. Маршалковська, 99/101)
Чимдалі більша кількість мешканців Варшави (та багатьох інших польських міст) виявляють, що їхні сусіди приїхали з України. Або ж із Білорусі, Молдови, Росії, Грузії, Узбекистану і так далі. Все більший наплив мігрантів з-за східного кордону призводить до того, що вперше з часів Другої cвітової війни Польща перестає бути моноетнічною державою. 10-й фестиваль «Варшава в будові» відповідає на цю ситуацію, відображаючи зміни, що відбуваються з польським суспільством, на рівні логіки самого проекту.
21:30
Вечірка-відкриття у barStudio (площа Дефіляд, 1)
14 жовтня, неділя
14:00
Кураторська екскурсія ЦВК фестивальною виставкою у «Цепелії» (англійською мовою з послідовним перекладом на польську)
Фестивальну виставку можна зчитувати як зібрання різних мистецьких підходів, які пропонують своєчасний погляд на соціальні процеси й те, як вони змінилися, коли присутність нових сусідів стала більш очевидною. Куратор(к)и запропонують свою перспективу на проблематику виставки крізь призму мистецьких висловлювань, що стосуються ситуації в Україні та є наслідком незгоди з політичною ситуацією в країні, яка посилюється нинішнім військовим конфліктом, а також поспішною політикою декомунізації та руйнівною хвилею ультраправих рухів.
16:00
Презентація київської частини фестивалю за участі Наталії Нешевець та Сергія Климка (Україна) та дискусія про інтервенції у напівпублічні простори за участі Томаша Свєтліка (Польща)
Київська частина фестивалю – це урбаністичне дослідження та інтервенція у маргіналізоване й забуте місце колективного співжиття у місті. Вона відбувалася на покинутій вулиці Петрівській, що колись поєднувала історичну частину Верхнього міста – Львівську площу – з долиною річки Глибочиця, районом проживання ремісників та працівників мануфактур. Після розпаду Радянського Союзу цей маршрут провалився у небуття, перетворившись на місце нереалізованих мрій забудовників, міської фауни та територію гаражного кооперативу, де збирається невелика творча спільнота графіті-райтерів, музикантів та художників. Завдяки фестивальній програмі це місце знову стало доступним для публічного користування як дискурсивний простір для співпраці між художниками, дослідниками та місцевими активістами, що включав також роботу з локацією, кінопокази та серію воркшопів.
Показ фільму «Зсув» (2016) Олексія Радинського (Україна)
Це фільм про спробу побудувати «суспільство, яке докорінно відрізняється від усього, що нас оточує» (за словами героїв фільму). Ця спроба відбувається в самому центрі Києва, на території, відвойованій у міста природною стихією. Зсув ґрунту, деградація міської політики та розпад суспільних зв’язків призвели до виникнення безвладного, непідконтрольного анклаву в центрі міста. Так виникає ідея «утопії тут і зараз», у створенні якої беруть участь представники_ці вуличного мистецтва, музичної сцени і театрального аванґарду.
18:00
«Двері в двері»
Дискусія на теми фестивальної виставки за участі кураторок Оксани Брюховецької, Анни Кравець та Ганни Циби (Україна) й художників_ць Микити Кадана, Дани Косміної (Україна) та Алеки Поліс, Вальдемара Татарчука (Польща)
Модераторка – Ева Сулек (Польща)
Ідея «сусідів» у рамках виставки розглядається радше як стан постійного руху, прекарності та трансформації, аніж як постійне, стабільне співіснування. Кураторки проекту та художники_ці обговорять численні теми, відображені в експозиції, – сучасні потоки міграції в європейські міста, ідеологічну битву, що розгортається у публічному міському просторі у вигляді міжетнічної ворожнечі, недопредставленість участі жінок у формуванні міського простору, – а також осмислення цих проблем у проекті «Радіо Інтернаціонал».
Мова подій – англійська
15 жовтня, понеділок, 08:00
«Rosa Rotes»
Перформанс Алеки Поліс (Польща) за участі Дани Косміної (Україна) перед Міністерством сім’ї, праці та соціальної політики (вул. Новоґродська, 1/3/5)
В рамках цього мистецького протесту проти принизливого ставлення до робітників художниця помиє тротуар разом із українкою, в якої є університетський диплом і яка соціально стигматизується за такий різновид роботи. Вони використають ганчірки, на яких надрукований маніфест, що закликає до єдності та захисту знедолених від знецінення їхньої праці, мобінґу, насильства, експлуатації та нерівного розподілу благ, виявляючи несправедливості, що нас оточують. Документацію перформансу та використані ганчірки буде представлено на фестивальній виставці.
20 жовтня, субота, 11:00
«Небажана спадщина: пам’ятники Польської Народної Республіки»
Екскурсія Еви Перлінської-Кобєжинської (Польща) місцями усунених і (поки що) наявних пам’ятників Польської Народної Республіки
Зустріч на Банковій площі біля пам’ятника Юліушу Словацькому
Під час екскурсії, що розпочнеться на Банковій площі (колишня Площа Дзержинського), ми відвідаємо місця, де стояли або досі стоять пам’ятники комуністичної доби. Ми зосередимося на пам’ятниках важливим для тодішньої системи фігурам (політикам і військовим), а також на пам’ятниках «вдячності» Червоній Армії. Колись вони виконували ідеологічну функцію, а згодом стали невід’ємним елементом публічного простору Варшави. Сьогодні вони є відкинутою спадщиною. Ця тема набула актуальності у зв’язку із введенням в дію закону, що зобов’язує до «усунення з публічного простору пам’ятників, що пропагують комунізм або інші тоталітарні системи».
21 жовтня, неділя
14:00
Екскурсія фестивальною виставкою у «Цепелії» (польською мовою)
16:00
«Комерційна архітектура післявоєнної Варшави»
Лекція Еви Перлінської-Кобєжинської (Польща)
Цьогорічний фестиваль «Варшава в будові» відбудеться у просторі павільйону «Цепелія». Його архітектура та інтер’єр, що спочатку слугували комерційним цілям, ставлять питання про контекст, в якому цю будівлю було створено. Після «відлиги» 1956 року настав новий етап у розвитку модерністської архітектури як синоніма довгоочікуваної сучасності. У комерційній архітектурі це означало появу легких скляних споруд торгових павільйонів. Перший павільйон «Śródmieście» з’явився на вулиці Маршалковській, після нього постали «Chemia» та «Cepelia». 1960-ті були часом будівельних експериментів, що видно не лише на прикладі павільйонів, а й більших сервісних будівель, таких як «Supersam».
Мова подій – польська
27-28 жовтня, субота-неділя
«Київ у будові»
Покази та презентації українських урбаністичних проектів
27 жовтня, субота, 17:00
Покази фільмів зі вступним коментарем Василя Черепанина і Світлани Шимко (Україна):
«Ленінопад» (2017), реж. Світлана Шимко
Іронічний документальний фільм про прощання з фантомами СРСР в Україні. Спіритичний сеанс із привидом Леніна веде нас через наше минуле, теперішнє і майбутнє. У фільмі показане постання і падіння ідолів та потойбічне життя історичних примар.
«Ма» (2017), реж. Марія Стоянова
Мама годує великих синиць з вікна своєї багатоповерхівки у Маріуполі й вирощує айви на дачі неподалік лінії фронту. Вона знімає відео про власне повсякдення для своєї доньки, яка живе у столиці й з якою буває важко зв’язатися. Щоби підтримувати розмову, вона розповідає своїй дорослій дитині казки та історії про губчаті гриби.
«Varta1, Львів, Україна» (2016), реж. Юрій Грицина
Це спроба реконструювати атмосферу наприкінці Євромайдану, коли активісти у Львові (Україна) перебрали на себе функції правоохоронних органів. Фільм базується на записах переговорів активістів по раціях і ставить питання про природу революції, закон та самоорганізацію. Фільм є спробою поглянути на буденні простори міста й зрозуміти, чи у них ще присутня історична та революційна непевність.
28 жовтня, неділя
14:00
Екскурсія фестивальною виставкою у «Цепелії» (польською мовою)
17:00
Презентації ініціатив та досліджень модерністської архітектури в Україні:
Архітектурний проект Олексія Бикова «Радянський модернізм, бруталізм, постмодернізм»
Фотопроект Олександра Бурлаки «Балконний шик»
«Місто і його ландшафт: економічні та ідеологічні суперечки щодо модерністської архітектури та пам’яті у Києві й Варшаві»
Дискусія за участі Олексія Бикова, Олександра Бурлаки (Україна), Томаша Фудали (Польща)
Модераторка – Аліція Ґзовська (Польща)
Однією з тем фестивалю є різні способи, у які за допомогою локальних та транснаціональних ринкових механізмів, а також минулих і теперішніх ідеологій трансформується поняття архітектури та позиціонування її творців. В Україні антирадянські настрої зросли після початку «декомунізаційної» кампанії, запущеної урядом, щоб позбутися символів комуністичної епохи. Крім повалення пам’ятників Леніну та перейменування вулиць, ця кампанія також загрожує руйнуванням модерністському спадку радянської доби. Презентації та дискусії щодо необхідності зберегти й захистити радянську модерністську архітектуру супроводжуватимуться серією кінопоказів на тему повстання та переміщення у міському просторі. Співрозмовники також проаналізують стан польської архітектурної спадщини після 1989 року та зміни міського ландшафту, що відбулися з економічних або ж із політичних причин в рамках «декомунізації».
Мова подій – англійська
3-4 листопада, субота-неділя
«Нові сусідства»
3 листопада, субота, 17:00
Презентація ініціативи «Нове сусідство / Моабіт» Марини Напрушкіної (Німеччина)
Модератор – Василь Черепанин (Україна)
2013 року, в час, коли біженці в районі Моабіт потребували підтримки, берлінська художниця, активістка й авторка білоруського походження Марина Напрушкіна заснувала незалежний соціальний та мистецький центр «Нове сусідство / Моабіт». Центр розвинувся в одну з найбільших самоорганізованих громадянських ініціатив Берліна, де твориться ситуація «зустрічі» старих і нових сусідів, людей з різних країн та різного соціального походження, незалежно від віку, сексуальної орієнтації та релігії. Він діє як освітній проект, в рамках якого учасники_ці діляться власним досвідом і працюють над створенням нових форм колективності.
Мова події – англійська
4 листопада, неділя, 17:00
Дискусія про польську політику щодо українських мігрантів та біженців за участі Іґнаци Южвяка, Антоні Вєшторта, Мирослави Керик, Пйотра Вуйчіка (Польща)
Модераторка – Олена Бабакова (Польща)
Різке зростання міграційної хвилі з України в Польщу – зовсім не односторонній процес. Він суттєво змінює економічне, політичне та соціальне функціонування обох країн. Втім, значимість чимдалі більшої української спільноти у Польщі вимірюється не лише цифрами. Польський уряд хвалиться, що «прийняв один мільйон українських біженців», хоча реальна кількість біженців з України – це одиниці. Решту варто було б кваліфікувати як трудових мігрантів, але їх використовують як зручний щит для ухилення від дотримання міграційних квот ЄС. Українці стають метафоричною, міфічною спільнотою, хоча польська економіка великою мірою залежить від їхньої низькооплачуваної праці. Учасники_ці дискусії обговорять суперечності польської міграційної політики, викриваючи протиріччя ерзац-політики ЄС щодо південного та східного сусідства.
Мова події – польська
10 листопада, субота
16:00
«Деконструюючи антикомунізм»
Симпозіум за участі Джоді Дін (США), Мачея Ґдули (Польща), Девіда Оста (США), Яна Сови (Польща)
Модератор – Василь Черепанин (Україна)
Привид блукає Європою – привид комунізму. Всі сили старої Європи вступили у священний союз, щоби прогнати цей привид: Меркель і Путін, Орбан і Макрон, праві радикали та брекзитівці. Від «декомунізації» в Україні та Польщі до німецького «НДР ніколи не існувало», від контрреволюційних, авторитарних режимів Росії і Туреччини до правлячих популістів в Італії та Австрії – всюди з комунізмом борються, так ніби він не просто символічний залишок напівзабутої епохи перед проголошеним «кінцем історії», а живий ідеологічний ворог, досі присутній на політичному порядку денному. Можливо, саме цей антикомунізм без комуністів є спільним негативним означником для всіх політичних тенденцій, які сьогодні часто об’єднують терміном «іллібералізм». Які соціальні рушії та класова основа такого поширеного ресентименту? Як проголошений антикомунізм прокладає шлях неофашизму, нормалізуючи воскреслі еманації старих ідеологій ненависті? Навіщо він потрібен у сучасних дискримінаційних практиках в ситуації антимігрантського консенсусу та повернення антисемітизму? Критикуючи політичні сили, що визначають нинішній глобальний статус-кво, дискутант(к)и розглянуть європейське несвідоме у його сучасному режимі.
19:00
«Комунізм повертається додому»
Показ фільму «Церемонія» (2017) та розмова з Філом Коллінзом (Велика Британія)
Модератор – Василь Черепанин (Україна)
Фільм документує подорож створеної 1970 року скульптури Фрідріха Енґельса з українського села, де її усунули з публічного простору в процесі «декомунізації», до Манчестера, де її встановили на одній із центральних площ як постійний пам’ятник. Енґельс жив у Манчестері більше 20 років і досвід його першого перебування у місті (1842–1844 рр.) став основою для його відомого трактату «Становище робітничого класу в Англії». Щоденник подорожі поєднується з матеріалами із дня інавгурації пам’ятника у липні 2017 року під час масштабної події, а також з історіями сучасних робітників, яких Коллінз зустрічав протягом року. Художній жест перенесення скульптури запустив серію дискусій щодо спадщини Енґельса та актуальності комуністичної думки в Європі після Брекзиту та за її межами.
Мова подій — англійська
11 листопада, неділя
«Ще не вмерла»
Закриття фестивалю
14:00
Екскурсія фестивальною виставкою у «Цепелії» (польською мовою)
16:00
Кураторська екскурсія ЦВК фестивальною виставкою у «Цепелії» (англійською мовою з послідовним перекладом на польську)
Фестивальну виставку можна зчитувати як зібрання різних мистецьких підходів, які пропонують своєчасний погляд на соціальні процеси й те, як вони змінилися, коли присутність нових сусідів стала більш очевидною. Куратор(к)и запропонують свою перспективу на проблематику виставки крізь призму мистецьких висловлювань, що стосуються ситуації в Україні та є наслідком незгоди з політичною ситуацією в країні, яка посилюється нинішнім військовим конфліктом, а також поспішною політикою декомунізації та руйнівною хвилею ультраправих рухів.
Куратори публічної програми – Василь Черепанин (Центр візуальної культури, Київ) та Шимон Маліборський (Музей сучасного мистецтва у Варшаві)
